Джерела забруднення атмосферного повітря

Джерела забруднення атмосферного повітря можуть бути природними і антропогенними (штучними), головним чином техногенними - від різних га­лузей господарської діяльності людини.

До природних джерел відносяться: виверження попелу і газів вулканами, лісові та степові пожежі, насичені солями морські бризки і тумани, пил з ерозійних грунтів і піщані бурі пустель, рослинний пилок, мікроорганізми, виділення тварин та космічний пил. Вони не викликають суттєвих змін повітряного басейну за винятком катастрофічних випадків.

До антропогенних джерел забруднення атмосферного повітря відносять­ся: джерела вимірювання складу і властивостей атмосфери, викликані діяльністю людини (забруднення атмосфери шкідливими викидами промис­лових, енергетичних і транспортних джерел). Тільки автомобілі, а їх в світі понад 320 млн. одиниць, щодобово викидають в атмосферу нашої планети близько 0,8 - 1,0 млн.т оксиду вуглецю, 130 тис. т вуглеводнів, понад 50 тис. т оксидів азоту і майже 1 тис. т свинцю. В той же час ці автомобілі спожива­ють більше кисню, ніж все населення Землі.

Атмосферне повітря вважається чистим, якщо жоден із мікроелементів не присутній в концентраціях, здатних нанести шкоду здоров'ю людини, тва­ринам і рослинності. Забруднення атмосферного повітря призводить до зни­ження родючості та якості сільськогосподарських культур, уповільнення росту і розвитку лісів і угідь, до виродження окремих видів рослин і тварин. Шкідливі речовини, що містяться в атмосферному повітрі, навіть в невели­ких концентраціях, послаблюють захисні (імунні) властивості організму лю­дини, роблять його менш захищеним від впливу несприятливих зовнішніх факторів на стан здоров'я. Існує зв'язок між ступенем забруднення атмо­сферного повітря і поширенням хвороб органів дихання та захворювань сер­цево-судинної системи, підвищенням кількості злоякісних новоутворень ор­ганів дихання: захворювання раком легень, бронхіальною астмою.

Усі джерела забруднення атмосферного повітря поділяються на джерела виділення і джерела викидів, які можуть бути стаціонарними або пересувними.

До джерел виділення належать технологічні пристрої (апарати, котли, ус­тановки тощо), в процесі експлуатації яких виділяються в атмосферне повітря шкідливі домішки.

До джерел викидів відноситься технологічне обладнання (труби, венти­ляційні шахти, аераційні ліхтарі тощо), за допомогою якого домішки шкідли­вих речовин (після відсмоктування) викидаються в атмосферне повітря. Ви­киди в свою чергу поділяються на організовані та неорганізовані.

Організований викид потрапляє в атмосферне повітря через спеціальні установки (газоходи, повітропроводи і труби), які дозволяють виконувати очищення шкідливих речовин, що викидаються, і здійснювати належний кон­троль за кількістю та якістю викидів шкідливих речовин в атмосферу після їх очищення.

Неорганізований викид потрапляє в атмосферу у вигляді неспрямованих потоків газу внаслідок порушення герметичності обладнання по відсмокту­ванню або неможливості його застосування (дільниці вантажно-розвантажу­вальних робіт, зливно-наливні естакади, резервуари ПММ_Г викиди авто­транспорту тощо).

Для очищення шкідливих речовин, газів, які відходять від організованих джерел википів, використовуються спеціальні установки очищення газів. Вони являють собою комплекс споруд, обладнання і апаратури, призначений для відділення від викидів газу, що надходить з джерела, або перетворення в знешкоджений стан речовин, які забруднюють атмосферу.

Шкідливі домішки в газах, що відходять від джерел викидів, можуть бути у вигляді аерозолей, або в газоподібному (пароподібному) та пилоподібному стані, тому для їх очищення застосовуються газоочисні або Ішловловлюючі установки.

У військових частинах (підприємствах) на всіх стаціонарних джерелах ви­кидів забруднюючих речовин в атмосферу повинні застосовуватись газо­очисні (пиловловлюючі) установки (апарати).

Основним забруднювачем атмосферного повітря в військах є бойова, спеціальна і автомобільна техніка, яка внаслідок експлуатації викидає у

повітряний простір відпрацьовані гази (дими) - продукти згорання палива.

Паливом для двигунів внутрішнього згорання техніки в основному слу­жить бензин і дизельне паливо (важке моторне паливо). Хімічний склад про­дуктів згорання і ступінь забруднення ними атмосфери залежать від якості палива (наявності в ньому токсичних домішок), від технічної досконалості двигунів (систем запалювання), наявності очисних пристроїв (каталізаторів), а також від рівня технічної експлуатації техніки. Основні інгредієнти відпрацьованих газів - оксид вуглецю, оксид азоту, вуглеводні, свинець та ряд інших домішок, у тому числі канцерогенних.

Вихлопні гази двигунів внутрішнього згорання поряд з продуктами повно­го згорання (пари води, діоксиду вуглецю) містять продукти неповного зго­рання палива (оксид вуглецю, оксиди азоту, вуглеводи, бенз-а-пірен), а та­кож речовини, що залежать від типу палива (сірчаний газ, свинець, попіл). Усього у відпрацьованих газах виявлено близько 200 різних речовин, більшість із них має токсичні властивості.

Велику небезпеку для здоров'я людей становить вживання етилованого бензину. Так, вміст свинцю, що додається для усунення детонаційного горіння, в 1 кг цього бензину досягає 0,5 г. Практично весь свинець у вигляді аерозолю викидається в атмосферу з продуктами горіння.

Найбільшу небезпеку для навколишнього природного середовища ста­новлять оксид вуглецю, оксиди азоту, вуглеводи, бенз-а-пірени та аерозоль свинцю. Вміст основних забруднювачів повітря у відпрацьованих газах дви­гунів техніки приведеш в табл. 7.

Таблиця 7