Завдання 1. “Саме тому, що окрема людина неповноцінна й слабка, людські істоти існують разом” (А

“Саме тому, що окрема людина неповноцінна й слабка, людські істоти існують разом” (А. Адлер).

Подумайте над даним висловом - поясненням сутності суспільства. Чи згідні Ви із ним? Як Ви розумієте неповноцінність людини? Чи справді вона неповноцінна? Що штовхає одну людину до союзу з іншими людьми?

“Людина має потребу в їжі та питті; одяг вона потребує внаслідок відсутності надійного природного покриття; житла – через клімат і для захисту від тварин; лікування – зміну якостей і почуттів, вроджених тілу. Справді, якби ми не мали чуття, то не страждали би і не відчували потреб у лікуванні, та й загинули б, не лікуючись. Завдяки ж наукам та мистецтвам, та надбанням, що ними породжені, ми потребуємо один одного, а через це збираємось у великих кількостях разом. У взаємних відносинах співвідносимо свої різні життєві потреби задля того, щоби користуватися взаємними послугами. Людина ж за природою – тварина стадна та суспільна. Ніхто на одинці не є самодостатнім. Отже, постає очевидним, що держава (спільності) й міста утворились завдяки взаєминам і наукам” (Немезій Емський).

Поясність, чим відрізняється дане пояснення причин об’єднання людей в суспільство від попереднього. Яке із них має негативну орієнтацію, а яке ним не обмежується? Що саме візантійський мислитель вважає тією силою, яка перетворює співдію живих істот у суспільство? Якою мірою його пояснення можуть бути прийнятними та виправданими?