Схема дослідження процесів групової динаміки методом спостереження

Область позитивних соціальних емоцій	А	1. Устремління до солідарності, підбадьорювання, підтримка інших членів групи 2. Зняття напруги, жарт, сміх, виявлення задоволення 3. Схвалення дій, спокійне сприйняття, розуміння, спільна дія, поступка
Область проблем	В	4. Пропозиція, вказівка, що передбачають незалежність інших членів групи 5. Висловлювання думки, побажання, оцінка 6. Орієнтування інших членів групи, інформування, повторення, роз’яснення, підтвердження
Емоційно-нейтральна область	С	7. Прохання у роз’ясненні, орієнтуванні, інформуванні, повторенні, підтвердженні 8. Прохання висловити думку, надати оцінку, демонстрування почуттів, бажань 9. Прохання висловити пропозицію, вказати можливі способи дії
Область негативних соціальних емоцій	Д	10. Несхвалення, пасивне неприйняття, відмова у допомозі 11. Виявлення напруги, стурбованості, прохання по допомогу, відмова від участі 12. Виявлення антагонізму, неповаги щодо інших членів групи, самозахист

Означені типи поведінки були виділені по результатах лабораторного спостереження під час участі членів досліджуваної групи у вирішенні проблемного завдання. На думку Р.Ф.Бейлза, саме така діяльність складає основу формування інтерперсональних відносин у групі.

Як можна бачити з наведеної таблиці, типи поведінки, що належать до області А, можна характеризувати як однозначно позитивні, в той час як поведінкові акти зони Д є в різному ступені негативно спрямованими. Фіксуючи ступінь представленості у груповій взаємодії різних типів поведінки, можна одержати “профілі” групи. Наприклад, 25% всіх поведінкових актів – позитивні, 12% – негативні і т.д.

Якщо принципового значення для дослідника набуває інтенсивність вираженості тих чи інших ознак досліджуваного явища, кожна ознака розташовується на шкалі, отримуючи відповідне числове значення. В такий спосіб властивості об’єкту набувають не тільки якісного, але й кількісного змісту. Ця процедура певним чином уніфікує одержані дані, полегшує їх опрацювання та аналіз, надає можливість порівнювати характеристики різних об’єктів та явищ.

Бажано, щоб інструментарій спостереження був апробований ще до початку етапу збирання інформації. Це дозволить уточнити як його форму, так і зміст.

Спостерігач вносить у завчасно підготовлені протоколи спостереження не все, а тільки те, що безпосередньо або опосередковано сприяє проясненню проблеми. При цьому записуються тільки реальні факти, які віддзеркалюють ситуацію, що спостерігається. Не слід робити завчасних висновків та підміняти ними об’єктивні дані: інтерпретація інформації слідує тільки після її отримання в якомога найбільш повному обсязі.

Перевага процедури стандартизації спостереження полягає у тому, що вона полегшує інтерпретацію поведінки досліджуваних у термінах логіки дослідження, його концептуальної схеми.

Вагому допомогу у здійсненні спостереження можуть надати досліднику технічні засоби – пристрої для ведення аудіо- та відеозапису, які, по-перше, без суттєвих спотворень відбивають хід подій, що відстежуються, дозволяючи фіксувати їх систематично та безперервно, і по-друге, надають можливість в будь-який момент повернутися до отриманого матеріалу з метою його більш глибокого аналізу. Водночас, необхідно враховувати, що технічні засоби не можуть повністю замінити безпосередніх вражень від побаченого під час спостереження. Особиста участь дослідника у спостереженні робить його начебто частиною досліджуваного об’єкта, а сам процес перетворює на дійсно творчу діяльність. Тому у дослідницькій діяльності доцільно сполучати різні засоби одержання інформації.

Крім пристроїв для ведення аудіо- та відеозапису, в тому числі й прихованим від спостерігаємих чином, в спеціально оснащених та пристосованих для потреб дослідницької діяльності лабораторіях можуть використовуватися такі засоби, як дзеркальна стіна, система мікрофонів, хронограф для фіксації тривалості тих чи інших процедур, швидкості виконання певних операцій.

Іноді в пізнавальній діяльності метод спостереження застосовується як складова більш масштабного експериментального дослідження; в даному випадку воно перестає бути пасивною реєстрацію подій та передбачає певні зміни у досліджуваній ситуації. Так, відомі експерименти, під час яких встановлювалася наявність у досліджуваних установок на порушення соціальних норм. Спеціально для цього створювалася ситуація, в який індивід діяв відповідно до сформованих установок (наприклад, під впливом асоціальної поведінки когось з оточуючих), що дозволяло отримати уявлення щодо ступеню їх відхилення від соціального нормативу.

Важливим критерієм якості матеріалів спостереження є рівень компетентності спостерігачів. Як й будь-яка дослідницька діяльність, спостереження вимагає серйозної підготовки виконавців. Бажано, щоб вони були знайомі не тільки з теоретичними питаннями організації та проведення спостереження, але й мали досвід участі у його практичному здійсненні. Основні процедури підготовки виконавців включають їх ознайомлення з метою дослідження, предметом аналізу та його елементами, що підлягають безпосередній реєстрації. Можливим засобом набуття навичок проведення спостереження у конкретній ситуації є її відтворення, тобто створення умов, максимально наближених до умов дослідження, з метою відпрацювання можливих дій спостерігача в умовах реального спостереження.

Коли до спостереження залучаються декілька спостерігачів (у разі дослідження комплексних явищ та швидкоплинних процесів), кожен з них отримує та виконує чітко визначене завдання, узгоджуючи при цьому свої дії з іншими учасниками польового етапу дослідження.

В процесі соціального дослідження спостереження може застосовуватися на різних його етапах. На підготовчому етапі функція методу полягає в конкретизації основних рис досліджуваного об’єкту, що дозволяє більші чітко сформулювати завдання дослідження, висунути гіпотези. Отримання попереднього матеріалу шляхом спостереження дозволяє окреслити напрямки запланованого дослідження. До того ж цей метод розширює межи традиційного бачення певних проблем та ситуацій, дозволяє роздивитися невідомих, прихованих рис оточуючої дійсності.

В ряді випадків метод спостереження застосовується як самостійний засіб вивчення процесів та явищ у молодіжному середовищі, у професійних колективах чи неформальних соціальних групах. В більшому ступені це стосується довготермінового спостереження: воно дозволяє отримати значну кількість фактів, що не тільки допомагають скласти загальну картину досліджуваного явища, але й відображують його динаміку, наприклад, формування колективних відносин, становлення особистості дитини під впливом педагогічної діяльності і т.і. У разі застосування спостереження у комплексі з іншими методами, його матеріали помітно “пожвавлюють” результати масових обстежень представників молодіжної когорти, різних категорій сімей, роблять ці результати більш наближеними до повсякденної реальності.

Основні обмеження застосування спостереження як методу досліджень у сфері соціальної роботи з молоддю пов’язані з тим, що далеко не всі соціальні явища є доступними для вивчення саме таким шляхом. Як правило, об’єкти спостереження є вузькоплановими, специфічними (наприклад, шкільний клас, неформальне молодіжне угрупування, невеличкий за чисельністю трудовий колектив і.т.п.). Отримані дані не завжди правомірно розповсюджувати на великий клас об’єктів та явищ. Це обмежує можливості застосування спостереження у соціологічних дослідженнях, та, одночасно, робить його досить важливим методологічним знаряддям психологічних та педагогічних пошуків.

Питання та завдання до теми

1. Назвіть особливості та основні різновиди методу спостереження. Чим обумовлена необхідність застосування методу спостереження у дослідженнях в сфері соціальної роботи з молоддю?

2. Які чинники визначають якість інформації, одержуваної за допомогою включеного спостереження “інкогніто”?

3. Охарактеризуйте процедурні особливості неструктурованого спостереження. Коли застосування цього методу є найбільш доцільним?

4. Що таке елементи (ознаки) ситуації? Який інструментарій використовують для збирання інформації методом структурованого спостереження?

5. Розробіть протокол спостереження, спрямованого на аналіз процесу комунікативної взаємодії фахівця та клієнтів консультативної служби. Які ознаки ситуації можна в даному випадку виділити та фіксувати під час спостереження для одержання необхідної інформації?

4.3 СОЦІАЛЬНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ У ДОСЛІДЖЕННЯХ В СФЕРІ ПРАКТИЧНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З МОЛОДДЮ