Види спостережень та їх особливості

В залежності від положення спостерігача щодо досліджуваного об’єкту спостереження може бути включеним та невключеним. Включене спостереження передбачає входження спостерігача до складу досліджуваної групи. Цей тип представлений двома різновидами: коли досліджувані знають про присутність спостерігача в групі, спостереження має характер відкритого; коли досліджуваних не повідомляють про те, що вони є об’єктом спостереження, воно відбувається приховано (інкогніто).

У першому випадку включеність спостерігача в групу виявляється фактором взаємовпливу суб'єкта та об'єкта: вони реагують один на одного. Повідомлення досліджуваним про цілі спостереження може стати додатковим фактором зміни їх звичайної поведінки, тому докладне їх інформування щодо намірів дослідника не є бажаним.

Результативність відкритого включеного спостереження безпосередньо визначається успішністю налагодження контакту дослідника з групою та за відсутністю такого взагалі сходить нанівець. Позитивною рисою цього різновиду спостереження є можливість спостерігати об'єкт "зсередини", а отже ж, цілісно й всебічно.

В другому випадку суб'єкт (спостерігач) також не позбавлений впливу з боку об'єкта, у той час як останній, не будучи обізнаним про факт ведення спостереження, не наражається на вплив з боку дослідника. Це підвищує надійність одержуваних даних, породжуючи проблеми іншого роду - пов'язані з реєстрацією інформації в якомога більшому обсязі, а також етичні. Останні стосуються визначення допустимих меж використання інформації про приватне життя досліджуваних.

Для того, щоб при включеному спостереженні приховати факт своєї присутності у досліджуваній групі з метою зменшення впливу на поведінку її членів досліднику слід дотримуватися наступних рекомендацій: прийняти на себе роль рядового члена колективу, триматися в тіні, більше слухати і спостерігати, задавати менше питань, висловлюватися нейтрально в оціночному плані, дотримуватися етичних правил поведінки. За умови слідування вказаним правилам дослідник одержує унікальну можливість всебічного та ретельного обстеження об’єкту у процесі безпосереднього контакту та взаємодії з досліджуваними. Досвід такого роду досліджень накопичений у вітчизняній дослідницький практиці: непоодинокі спостереження охоплювали, переважно, виробничі колективі та мали за мету вивчення професійних устремлінь робітників, норми колективної поведінки, неформальні правила спілкування та інші аспекти професійного життя та виробничих стосунків.

Намагання дослідника проникнутися цінностями досліджуваної групи з метою їх більшого розуміння може обернутися негативними наслідками: він ризикує втратити об’єктивність, непричетність щодо спостерігаємих процесів, почати розділяти оцінки оточуючих. Надмірне входження у роль рядового члена групи сприяє виникненню тенденції оцінювати все, що відбувається, як звичайний перебіг подій. Внаслідок цього щось дійсно незвичне з точки зору стороннього спостерігача бути залишатися поза межами уваги дослідника.

Позиція відстороненості не виключає здатності співчувати, розділяти з членами групи їх переживання. Дослідник “вірить всьому та одночасно не вірить нічому” [83, с.115]. Неабиякого значення для успішної адаптації до нових умов має комунікабельність дослідника, що допомагає встановити йому дружні стосунки з членами досліджуваної групи. Важливою для спостерігача якістю є самодисципліна, якої, зокрема, вимагає процедура ведення польових заміток. Грамотні та змістовні замітки – це “цеглини та будівельний розчин спостереження”.

Компетентна поведінка спостерігача виявляється й у мінімізації впливу на реєстрацію певних подій його психологічних особливостей, соціального та професійного статусу, а також відсутність спроб інтерпретувати те, що відбувається, виключно в рамках дослідницької гіпотези, тобто у бажаному напрямку.

У разі невключеного спостереження дослідник не включається до складу досліджуваної групи, спостерігаючи її ззовні. Цей тип спостереження також може мати характер відкритого та прихованого.

Під час відкритого невключеного спостереження суб'єкт не відчуває істотного впливу з боку об’єкту, що спостерігається, однак останній може змінювати свою поведінку, відчуваючи те, що за ним спостерігають.

В ситуації прихованого невключеного спостереження має місце вкрай незначний взаємний вплив суб'єкта та об'єкта. Водночас через невключеність спостерігача в досліджувану групу звужується поле спостереження, що може викликати деформації і втрату інформації. В будь-якому випадку в умовах прихованого спостереження ситуація зберігає свою природність: якщо дослідник навіть і змінює умови життєдіяльності групи у відповідності до завдань дослідження, досліджуваними ці зміни не сприймаються як наслідок чийогось втручання ззовні та свідомого порушення ходу їх повсякденної життєдіяльності.

За умовами проведення спостереження буває польовим та лабораторним. Польовим називається спостереження, яке передбачає вивчення досліджуваного об'єкту в природних умовах його життєдіяльності. Збереження звичних для групи умов дозволяє відстежити реальну поведінку її членів, породжуючи й певні складнощі. Від дослідника вимагається, с одного боку, здійснення контролю над тими процесами, що відбуваються у групи, та водночас намагання не спотворити їх власним впливом.

Лабораторне спостереження відбувається у спеціально створених умовах, за відсутністю яких неможливо виявити певні, цікаві для дослідника сторони об’єкта.

За хронологічною ознакою спостереження буває суцільним (довготривалим) та дискретним. Довготривале спостереження зазвичай використовують для відстеження розвитку певних соціальних процесів (наприклад, процесу навчання чи соціалізації в конкретних умовах). Дискретне спостереження, на відміну від попереднього виду, провадиться лише у певні проміжки часу, які конкретизуються в залежності від завдань дослідження. Ця стратегія може застосовуватися лише за умови повторюваності досліджуваних ситуацій.

Якщо об'єкт і суб'єкт спостереження збігаються, то це самоспостереження (інтроспекція). Серед документів самоспостереження можна назвати автобіографії, листи, щоденники, мемуари і т.д.

За ступенем формалізації процедури виділяють нестандартизоване (неструктуроване) та стандартизоване (структуроване) спостереження. Нестандартизоване спостереження проводиться без чіткого плану та має основним завданням загальний опис досліджуваного процесу, ситуації. Саме тому до цього різновиду методу звертаються переважно на розвідувальному, пошуковому етапі дослідження.

Стандартизоване спостереження спирається на ретельно розроблений план та спрямоване на перевірку гіпотези.