Grace J. Craig, Don Baucum

В залежності від швидкохідності пасажирських ліфтів прийняті наступні різновиди силових схем керування ними: тихохідні ліфти мають двигуни з короткозамкнутим або фазним ротором і кнопкове або важільне керування, швидкохідні ліфти - дво або одно швидкісні двигуни. керовані магнітними станціями або тиристорними станціями керування(ТСК- Р) з кнопковими командуючими приладами; швидкісні і високошвидкісні ліфти – двигуни постійного струму, керовані по системі «генератор - двигун з різними схемами збудження або по системі тиристорний перетворювач - двигун» з кнопковими командуючими приладами: можуть використовуватись також схеми асинхронно-вентельних каскадів(АВК), застосування яких дозволяє збільшити к.к.д. установки.

Пасажирські ліфти в залежності від пасажиропотоку, висоти підйому і кількості ліфтів які обслуговують пасажирів, поділяються на одиничні і з груїшвни керуванню. До одиночних відносяться:

а) ліфти, працюючі на одиничних командах і викликах без попутних зупинок при опусканні і підйомі пасажирів;

б) ліфти зі збиранням пасажирів при спусканні, але із забороною викликів при підйомі;

в) те саме, але з регістрації викликів на спусканні. з послідуючим їх виконанням.

До ліфтів з груповим керуванням відносяться:

а) ліфти з одною кнопкою виклику на посадочних ділянках незалежно від кількості встановлених ліфтів (частіше використовується парне керування) і зі збиранням пасажирів при опусканні;

б) те саме, але з повним збиранням пасажирів на проміжних поверхах на підйом і спуск (зазвичай встановлюються в адміністративних, навчальних та інших будівлях).

Крім цього, в зв'язку зі збільшенням кількості пасажирських

ліфтів стала використовуватись диспетчеризація ліфтів ряду будинків і цілих районів, коли з одного диспетчерського пульта виконується контроль стану схем виконується керування декількох ліфтів.

Незалежно від швидкохідності ліфтів, одиничного або групового керування ними необхідними елементйми бiльшості їх схем являються слiдкуючи: кнопки з самоповерненням, залипаючі або западаючі кнопки для виклику і подачі команди з кабіни - різноманітні датчики селекції точної зупинки — позиційно узгоджуючi пристрої (ПУП) для регістрації місця знаходження кабіни і стану, електричних кіл; датчики і блокування стану підйомних канатів, стану дверей шахти і кабіни (відкриті чи закриті); кінцеві вимикачі обмеження швидкості і степеня завантаження кабіни; показники напрямку руху кабіни в деяких ліфтах наявність вантажу в кабіні. Із перерахованих елементів більш докладно зупинімось на ПУП, які позначають місце де має зупинитись кабіна в шахті при появі виклику або команди і руху її вверх або вниз. Решта елементів зазвичай представляє собою різноманітні модифікації кінцевих вимикачів, відомих із інших курсів.

Конструктивно ПУП виконують у вигляді набору трьох позиційних електромеханічних або індивідуальних магнітних(геконових) датчиків, розміщених в шахтах, з виводом сигналів на релейний або безконтактний селектор або копірприлад в машинному приміщенні (ПУП деколи виконують у вигляді центральних поверхових приладів, розміщених в машинному приміщенні).

Датчики, розміщені в шахті, взаємодіють зі встановленими на кабіні виводамн (при електромеханічних) або магнітними шунтами (при індуктивних або герконових датчиках) і видають сигнали до центрального поверхового приладу (кроковий копірнрилад або релейний селектор), встановлений в машинному приміщенні, а останній передає в схему керування сигнал на виконання отриманої команди. Датчики сигналів про рух кабіни вверх або вниз доцільно розміщувати на кабіні (використовується менше проводів), а магнітні шунти встановлювати в шахтах в потрібних точках. В цьому випадку при цифровому керуванні число стовпців, встановлюючих шунтів по шахті, рівне числу розрядів передаючого номера поверху в двійковому або іншому коді.

Трьохпозиційні електромеханічні перемикачі фігурного виводу переводяться в одне з положень, відповідаючи рухові кабіни вверх або вниз, або її зупинки. В цьому випадку при русі кабіни контакти перемикачів пройдених поверхів вмикаються в один в крайніх режимів, підготовлюючи до дії кола викликів і команд, а при зупинці кабіни перемикач переводиться в середній режим, відключаючи коло керування від контакторів напрямку і виключаючи тим самим відхід кабіни з поверху при помилковому натисненні кнопки виклику або команди.

Для забезпечення відносно точної зупинки кабіни ліфта, в схемах керування ними останнім часом стали використовувати безконтакні індуктивні (наприклад, типу ІКВ - 22) або контактні герметичні магнітокеровані (герконові) датчики (наприклад, типу ДПЄ – 101).

Ці датчики встановлюють як в шахті, так і на кабіні: в шахті - датчики селекції (заземлення), а на кабіні - датчик точної зупинки. Для взаємодії з датчиками, на кабіні розташовують феромагнітний шунт селекції; а в шахті (па кожному поверсі)- феромагнітні шунти точної зупинки.

Індуктивні датчики складаються з розімкнутого 11 - подібного магнітопроводу з котушкою, поміщеною в кожух, послідовно з нею вмикається котушка виконавчого реле, і на них подасться напруга змінного струму. При розімкнутому манітопроводі магнітний потік, який перетинає котушку малий.

Тому е.р.с. і струм самоіндукції в провідниках котушки, а також обумовлений ним індуктивний опір практично відсутні, так що опір котушки носить активний характер.

Струм в послідовно включених котушках відносно великий:

він як би імітує замикання контактів в контактній системі (реле вмикається).

Розрахунок механізму підйому ліфта.

По прийнятій в ліфтобудуванні термінології розрахунок механізму підйому називається тяговим, Він включає три характерні частини: статичний і кінематичний розрахунки; динамічний розрахунок; розрахункове обгруитування форми профілю канавки обода КВШ.

Початковими даними тягового розрахунку є:

- призначення і кінематична схема ліфта;

- вантажопідйомність,

- основні розміри і швидкість кабіни,

- маса кабіни;

- конструкція дверей,

- маса 1м шдвісного кабелю;

- розташування противаги в плані шахти;

- розташування машинного приміщення;

- число зупинок і висота підйому кабіни;

- режим роботи ліфта (ПВ, %).

Мета статичного і кінематичного розрахунків полягає в обґрунтуванні параметрів і виборі вузлів і деталей механізму підйому ліфта без урахування дії інерційних сил, тому потрібне подальше коректування за наслідками динамічного розрахунку.

Розрахунок включає обґрунтування параметрів тягових канатів, розрахунок маси і урівноваження рухомих частин ліфта, розрахунок опор і переміщення рухомих частин ліфта.

Мета динамічного розрахунку - визначити інерційні і силові характеристики механізму підйому, що гарантують забезпечення допустимого рівня прискорень і точності зупинки, довговічність і надійність роботи механізму підйому.

Одним з чинників, що визначають вибір приводного двигуна по потужності, є кінематична схема ліфта, що є схемою взаємодії підйомного механізму з рухомими частинами ліфтів - кабіною і противагою. Розглянемо розрахунок потужності електродвигуна для традиційної кінематичної схеми ліфта, приведеної на рис. 1.2.

За відсутності врівноважуючих канатів, тертя кабіни і противаги спрямовуючи розрахунок може бути вироблений в наступному порядку.

1. Визначають зусилля F1 і F2 в канатах по обидві сторони КВШ:

F1 = (mo+m+qx)g

F2 = (mпр+q(H-x))g

Де mo – маса порожньої кабіни, кг; m – маса корисного переміщуваного вантажу, кг; q – питома маса каната, кг/м; x – довжина каната з боку кабіни, м; mпр – маса противаги, кг; H – висота підйому кабіни, м; g – прискорення вільного падіння, м/с*2.

Приймаючи mo=150 кг, m=400 кг, q=1.5 кг/м, х=10 м,

mпр=180 кг, H=25м,отримаємо:

F1 = (150+400+1.5*10)*9.8 = 5537 H;

F2 = (180+1.5*(25-10))*9.8 = 1984.5 H.

2. Визначають зусилля на КВШ:

F = F1 - F2 = m – αm + q(2k – H)

Де α – коефіцієнт рівноваги, що дорівнює 0,4…0,6.

Використовуючи отримані значення F1 і F2, дістанемо

F = 5537 – 1984,5 = 3552,5 Н.

3. Розраховують момент і потужність на валу двигуна при його роботі:

Де Dш – діаметр КВШ, м; іред – передаточне число редуктора, ном – номінальна швидкість руху кабіни, м/с; редм – ККД редуктора.

Приймаючи Dш= 0.575 м, іред =48, редм= 0.57, ном= 0.71м/с, дістанемо:

4. Визначають необхідну частоту обертання двигуна:

Де Rш – радіус КВШ, м.

Підставляючи відомі значення, одержимо

5. Виходячи з умов P розрд < P ном і ω де < ω ном по каталогу вибирають тип електродвигуна.

6. Перевіряють вибраний двигун по еквівалентному моменту або потужності.

Grace J. Craig, Don Baucum