Розділі. властивості абсолютності, тому що відповідно до англо-америка-нського права верховним власником землі є суверен - монарх (Анг­лія) чи держава (США)

властивості абсолютності, тому що відповідно до англо-америка-нського права верховним власником землі є суверен - монарх (Анг­лія) чи держава (США), від права і волі яких й залежать права безпо­середніх землевласників¹.

Не можна не звернути увагу на закріплення англо-американським правом конструкції «розщепленої власності», що полягає у поділі («розщепленні») правомочностей власника між декількома різними особами одночасно. У період буржуазних революцій і відразу після нього у цивілістичній доктрині і цивільному законодавстві переваж­ної частини країн, що складають континентальну Європу, домінувала концепція «абсолютного, неподільного і найбільш необмеженого пра­ва власності», яка найбільше відповідала капіталістичним відноси­нам, що утвердилися. На противагу цьому англійська правову система зберегла багато інститутів феодального права, а стосовно досліджу­ваного питання - допускала можливість роздроблення права власно­сті на часткові правомочності і розосередження останніх серед декіль­кох осіб, кожна з яких, у разі володіння певним комплексом юри­дичних можливостей щодо об'єкта, могла називатися власником².

У дусі англо-американської традиції права розуміють власність та­кож сучасні її представники. Так, Г. Демсец стверджував: «згусток або частина прав з використання ресурсу - от що складає власність»³, а американський правознавець Дж. Уолдорн трактує власність як «складний згусток відносин, що істотно розрізняються за своїм ха­рактером і наслідкам»⁴. Одне з найбільш «повних» визначень права власності, запропоноване англійським юристом А. Оноре, складаєть­ся з 11 елементів, які дозволяють створювати величезне число ком­бінацій названого права. А якщо врахувати їх варіювання за суб'єкта­ми і об'єктами права, то розмаїтість різновидів права власності стає, за словами представників англо-американської правової доктрини, воістину «страхітливим»⁵.

¹ Х>. Вагіомі Вигке, Уг. Регзопаї ргореггу іп а гшйЬеІІ. - 8*. Раиі, Міші.: ^Є8і РиЬНзЬіпв
Со., 1983.- Р. 110-111.

² Див., напр.: Капелюиишков Р.И. Экономическая теория прав собственности: мето­
дология, основные понятия, круг проблем. - М., 1994. - 190 с.

³ £>етхеіг Н. ЧочтА а Леогу оГргореПу гІ8Ь*$ //Атегісап Есопотіс Кеуіеда. -1967. -
V. 57.-№2.-Р. 347.

⁴ РШогпУ.\\ТюНзргіуаІе ргореггу?//Охйгд ДошпаІоі'ЬегаІЗпиііея.-1985.-У.5.-
№3.-Р.315.

⁵ Доклад, про це див.: Нопоге А.М. ОадтіегеЬір //Охїопі евзауя іп.ішізргидепсе / ЕЛ Ьу
Сиея{ А. XV. - ОхГогй, 1961. - Р.112-128; Вескег Ь.8. Ргореггу гівЬй: рпііозорпісаі
іошиїапога. - СатЬгідее, 1977. - Р. 20-21; Кикоть В.А. Об основных тенденциях разви­
тия учения о праве собственности при государственно-монополистическом капита­
лизме; Лаэар Я. Собственность в буржуазной правовой теории: Пер. с нем. - М.: Юрид.
лит. (в серии «Критика буржуазной идеологии и ревизионизма»), 1985. - С.20-21; Кула­
гин М.И. Изб. тр. - М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997. -
С. 242-257; Соловьёв А.Н. Право собственности профессиональных союзов Украины. -
Харьков: ИД «Райдер», 2003. - С. 106-108.