Розділі. 2) джерела права - їх система, значення і співвідношення між собою;

2) джерела права - їх система, значення і співвідношення між собою;

3) структура цивільного права, що включає побудову цивільно-право­вих норм, їх розподіл за підгалузями і правовими інститутами.

Враховуючи зазначені критерії (константні елементи), можна запропонувати наступну класифікацію цивільно-правових систем світу¹:

1) романо-германський тип правової сім'ї, який охоплює багато
країн континентальної Європи та їх колишні колонії;

2) сім'я загального права (англо-американський тип правової
сім'ї), що панує в Англії, Уельсі, Ірландії, США і 36 державах-членах
Британської Співдружності (у деяких з них лише частково);

3) релігійні і традиційні правові системи, які включають:

а) релігійну правову сім'ю - ісламське право, індуське право, іуде­
йське право (теократичні мусульманські держави, частково Індія й Із­
раїль);

б) далекосхідну правову сім'ю - Китай, Японія;

в) африканську правову сім'ю - значна частина країн континен­
тальної Африки і Мадагаскар.

Крім того, внаслідок різних історичних передумов правові систе­ми, що панують у деяких державах і на певних територіях, можуть бу­тя віднесені до так званого змішаного типу правової системи (сім'ї), який виник на стику романо-германської і англо-американської пра­вових систем (Філіппіни, Шотландія, провінція Квебек, штат Луїзіана (США), скандинавські держави).

Місце цивільного права України серед цивільно-правових си­стем сучасності. В силу загальновідомих історичних процесів на тери­торії України тривалий час була відсутня суверенна національна держа­ва. Однак як і у періоди існування української державності (Київська Русь, Гетьманщина ХУП-ХУПІ ст., УНР, Гетьманат початку XX ст.), так і у часи перебування України в складі інших держав на формування української правової системи впливали традиції романо-германської правової сім'ї, на підґрунті якої вона й розвивалася. Такий висновок можна зробити в результаті дослідження правових джерел, що у різні епохи регулювали в Україні відносини, які нині належать до цивільних (договори Київської Русі з Візантійською імперією, в яких містяться норми візантійського права, що є прямим успадкуванням права Древ­нього Риму, Руська Правда; Церковні статути князів Володимира і Яро-

¹ Див. також: Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. - М: Изд-во НОРМА, 1996. - С. 112-140; Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые систе­мы современности: Пер. с фр. В.А. Туманова. - М.: Мйкдунар. отношения, 1998. -С. 21-58; Цвайгерт К., Кетц Г. Впадение в сравнительное правоведение. - М., 1998. -Т. 1,2; Саидов А. X. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. - М., 1993. - С. 75-143; Порівняльне правознавство: Підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов; За ред. В. Д. Ткачен-ка. - Харків: Право, 2003. - С.178-234; Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учеб.-С. 564-567.

51

слава; Литовські статути; перший кодекс українського права 1743 р. «Права, по которым судится малороссийский народ...»*, законодавство Російської імперії).

За часів Радянського Союзу правова система Української РСР була складовою правової системи СРСР, яку відносили до «сім'ї соціаліс­тичного права»².

З розпадом Союзу РСР, отримавши незалежність, Україна одержа­ла можливість, яку, втім, вона не впустила, створення власної право­вої системи. Аналіз змін, які відбулися за останнє десятиліття, дозво­ляє зробити наступний висновок: розвиток українського цивільного права здійснюється в напрямі посилення його спільності з рома-но-германською правовою сім'єю. Як передумови зазначеного про­цесу можна розглядати як генетичне споріднення вітчизняної право­вої системи з континентальним правом, так і політичні орієнтири, обрані нашою державою, що виявляються у вжитті заходів, спрямо­ваних на європейську інтеграцію (в тому числі це стосується і гармо­нізації українського законодавства з європейським)³. Варто лише від­мітити, що новий ЦК готувався з урахуванням гармонізації приват­ного права в Європі, містить низку положень, які свідчать про це. Вказане стосується положення про свободу договору, про приватну власність юридичних осіб, про загальну правоздатність юридичних осіб, про можливість створення товариств однієї особи тощо.

Загальний напрям розвитку цивільно-правових систем. Основ­ною тенденцією розвитку домінуючих цивільно-правових систем су­часності є їх спрямованість до уніфікації (у європейській юридичній літературі - гармонізації), що в більшій мірі стосується торгового і зо­бов'язального права, права компаній, і у меншій - сімейного та спад­кового права⁴. Посилення доцентрових загальноєвропейських тенден­цій під егідою Європейського союзу сприяє ще більшому зближенню

¹ Повна назва даної пам'ятки вітчизняного права - «Права, по которым судится ма­
лороссийский народ. Высочайшим всепресветлейшія, державнейшія Государыни
Императрицы Елисаветъ Петровны, Самодержицы Всероссійскія, Ея Императорского
Величества повеленіем, иэъ трех книгъ, а именно: Статута Литовскаго, Зерцала Саксон­
ского и приложенных притом двухъ правь, такожде иэъ книги Порядка, по переводе изъ
польского и латянскаго языковъ на россійскій діалект в єдину книгу сведенный, въ гра­
де Глухове, лета от Рождества Христова 1743»; див. також: Права, по которым судится
малороссийский народ / Изданныя подъ редакцією и с приложениемъ изследования о
семь Своде и о законах, действовавших в Малороссии, проф. А.Ф. Кистяковскаго. —
Кіевь: Въ университетской тип. (І.І. Завадзкаго), 1879. -1054 с.

2 Див., напр.: Давид Р., Жаффре-Спинази К. Основные правовые системы совре­
менности. - С. 112-206; Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. - С. 124-
129,

³ Яскравим прикладом може служити історія створення нового Цивільного кодексу
України від 16 січня 2003р., що розроблявся в тісному співробітництві і з використан­
ням досвіду представників провідних континентальних цивільно-правових шкіл.

⁴ Див., напр.: КохХ., Магнус У., Винклер фон Морєнфєльс П. Международное част­
ное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. док. юрид. наук Ю. М. Юма­
шева. - М.: Междунар. отношения, 2001. - С. 19-21.

класичних цивільно-правових систем, що особливо яскраво помітно на прикладі процесу гармонізації національних систем цивільного за­конодавства, який відбувається у Європі. Формується «наднаціональ­не», складно структуроване європейське право, що містить значну кількість правових актів, норми яких покликані регулювати цивільні відносини. Здійснюється уніфікація цивільного законодавства й у рамках міждержавного співробітництва шляхом прийняття міжнарод­них договорів та створення міжнародних організацій, мета яких поля­гає у посиленні міжнародно-правової взаємодії в різних галузях люд­ської діяльності.

Однак існуючі розбіжності у рівні соціально-економічного розвит­ку держав, у яких домінують класичні правові системи, вікові цивіль­но-правові традиції, відомий консерватизм, властивий сім'ї загаль­ного права і котрий проявляється все більше у правосвідомості прак­тикуючих юристів, можуть послужити певним гальмом, але аж ніяк не перешкодою на шляху формування «єдиної сім'ї західного» чи «європейського права»¹, тим самим лише трохи віддаливши у часі утворення останньої.