Англо-американська цивільно-правова система

Загальна характеристика, унгло-американська цивільно-право­ва система (система загального права) розвинулася з англійського права, що почало формуватися у Англії після її завоювання норманд­цями, у переважній більшості в результаті діяльності королівських судів. Сім'я загального права не знала рецепції римського права, а право є результатом тривалого еволюційного розвитку в межах анг­лійської території, дійсності, звичаїв і традицій.

1 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. -С. 60-69.

Розділ І

У становленні системи загального права вчені виділяють наступні етапи. Етап, обчислюваний від нормандського завоювання Англії (1066 р.) до встановлення в останній династії Тюдорів (1485 р.): він характеризується витисненням місцевих, регіональних звичаїв за­гальним правом (соттоп Іспу), що зародилося внаслідок діяльності Вестмінстерських королівських судів. Етап розквіту загального пра­ва і виникнення права справедливості (Іаж о/едиііу) як наслідок вико­нання лорд-канцлером деяких судових функцій. Етап бурхливого розвитку законодавства (зШиіе Іаю) і зростання значення законів (зіаШез) у системі джерел загального права, що триває і дотепер (по­чаток XIX ст.)¹.

Які ж загальні особливості англо-американської правової системи виділяють її серед інших і, у першу чергу, чим вона відрізняється від континентальної правової системи. Це - казуїстичність та архаїч­ність, яка пояснюється тим, що основним джерелом права є судовий прецедент; відсутній поділ права на приватне і публічне, замість кот­рого (але не аналогічно якому) все ж таки існує визначена диферен­ціація на загальне право та право справедливості; пріоритет процеду­ри і процесуального права перед матеріальним правом; залежність закону від прецедентного права; незначна кодифікація галузей права.

Розвиваючись автономно й уособлено в межах Англії й Уельсу, за­гальне право з початком здійснення колонізаційної політики Велико­британії поширилося також на колонії - Австралію, Канаду (крім провінції Квебек), Нову Зеландію, США й інші країни. Надалі англій­ське загальне право вплинуло на формування власних правових сис­тем у англомовних країнах, велика частина з яких, врешті-решт, ввійшла у англо-американську правову сім'ю. Разом з тим у міру по­ширення загальне право піддавалося певним модифікаціям, що виз­начаються специфічними умовами, які склалися в снриймаючих його країнах. Тому цілком природно те, що у різних країнах спостерігаю­ться дуже різні перетворення.

Значна трансформація англійського загального права здійснена в США. З огляду на даний факт і те, що серед країн, які входять у сім'ю загального права, США виконують одну з провідних ролей, саме то­му зазначену правову систему називають також англо-америка-нською. Специфіка американського цивільного права обумовлена комплексом факторів: континентальним розташуванням (у силу яко­го значно відрізняється регулювання відносин власності, об'єктом котрих є земля); відсутність давніх феодальних традицій; формуван­ня права в умовах розвитку капіталістичних відносин; відмінності у формах правління і державного устрою (США - федеративна респуб-

1 Доклад, про історію зародження і розвитку системи загального права див.: Дженкс Э. Английское право. - М., 1947. - С 27-51; Уолкер Р. Английская судебная система. - М, 1980. - С 24-196; Давид Р., Жоффре-Сттози К. Вказ. праця. - С 208-225; Тихоми­ров ЮА. Курс сравнительного правоведения. - С. 120-124; Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учеб. / Под ред. проф. РЛ. Нарышкиной. - С. 45-62.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

ліка, у якій одночасно існує цивільне законодавство окремих штатів і федеральні закони). Однак не слід перебільшувати значення відмін­ностей, що існують між американською й англійською правовими системами, які, незважаючи на вказані відмінності, утворюють єдину англо-американську правову сім'ю.

Система джерел права. На відміну від країн континентальної Єв­ропи, у яких цивільне право розвивалося в університетах як наслідок наукової діяльності правознавців, система загального права творила­ся судами, юристами-практиками. Англійські і північноамериканські судді у своїх рішеннях не тільки тлумачать і застосовують, а й ство­рюють нові норми права. Саме тому, що центральне місце в системі джерел загального права займає судове рішення, яке має силу преце­денту, його називають «правом судової практики» (сазе 1ам>). У галузі судової практики діє правило прецеденту (в США воно називається зіаге а'есізіз), відповідно до якого положення, які містяться в судових рішеннях, що мають статус обов'язкових прецедентів, обов'язкові для всіх судів як нижчестоящих, так і тих, котрі безпосередньо винес­ли дані рішення. Обов'язковими прецедентами стають тільки рішен­ня вищих судових інстанцій: у Великобританії - Палати лордів, Апе­ляційного суду, Високого суду; в США - Верховного суду США і верховних судів штатів. Слід зазначити, що правило «зіаге а'есізіз» у США істотно обмежене, тому що вищі судові інстанції не є зв'язани­ми власними прецедентами.

Одним з джерел права є закон (зіаіиіе, Асі о/РагІіатепІ), але він, відповідно до класичної теорії, що панує в сім'ї загального права, ви­конує другорядну роль, обмежуючись лише внесенням поправок і до­повнень до права, створеного судовою практикою. Представники доктрини загального права стверджують, що у законі варто шукати не принципи права, а тільки рішення, що уточнюють і доповнюють принципи, породжені судовою практикою. Необхідно підкреслити, що норма, яка міститься у законі, цілком «включається» у систему права винятково після кількаразового її тлумачення і застосування судами (наприклад, в Англії більшою перевагою користуються не тексти закону, а судові рішення, прийняті на його основі). Казуїстич­ність загального права вплинула і на техніку викладу норм цивільно­го права у актах законодавства. Можна стверджувати, що системі за­гального права не властиві кодифіковані акти цивільного законо­давства¹. Разом з тим з початку XIX ст. і до нині (і особливо в наш час, якщо враховувати процес європейської інтеграції, що відбу­вається в рамках Європейського Співтовариства) значення закону в системі загального права неухильно зростає: збільшується число

¹ Цивільні кодекси існують лише у деяких штатах США: Джорджи, Каліфорнії, Монтані, Північній і Південній Дакоті, Луїзіані. При цьому в штаті Луізіана взагалі па­нують романо-германські правові традиції, у силу чого він не входить у сім'ю загального права.

62

Розділі

останніх, удосконалюється техніка їх викладу, розробляються проек­ти кодифікації законодавства.

Звичай (сиаіот) є третім джерелом загального права, але його зна­чення як такого поступово зменшується. В англійському праві обо­в'язковими є лише стародавні звичаї, що існували до 1189 р. Наведе­не правило не поширюється на торговельні звичаї (ігаа'е си&іот), що мають силу ділових звичаїв. Разом з тим, будучи включеними у текст закону чи судового рішення, звичаї набувають статусу норми закону або норми обов'язкового прецеденту.

Незважаючи на те, що у формуванні загального права брали ви­рішальну участь не вчені, а судді, останнім часом серед джерел права англо-американської правової системи зростає авторитет доктрини. Деякі доктринальні праці (наприклад, твори Гленвілла, Литлтона, Кока, що мають «поважний» вік) надзвичайно престижні і одержали визнання авторитетних книг (Ьоокз о/аи(НогИу)¹. Тому нерідко вини­кають ситуації, коли обгрунтування позиції, вираженої в судовому рішенні, здійснюється з урахуванням відомих доктринальних поло­жень.

Структура цивільного права. Викладені вище відмінності кла­сичних правових систем знаходять відображення й у структурі ци­вільного права, і в існуванні унікальних цивільно-правових інститу­тів (наприклад - Ігизі), і в різному змісті, що вкладається у адекватні правові поняття. Система загального права не знає ні групування пра­ва за галузями, подібного тому, котре здійснюється у праві континен­тальної Європи, ні взагалі такої галузі як цивільне право². Однак вар­то звернути увагу на деякі специфічні ознаки інститутів, що з позицій романо-германської правової сім'ї можна віднести до цивільно-пра­вових.

Норми, які регламентують правовий статус фізичних осіб, у Англії містяться в судових прецедентах, у законах, що регулюють шлюбно-сімейні відносини, в законах про правову допомогу неповнолітнім, у цивільно-процесуальному законодавстві; а у США - у законодавстві штатів. Правоздатність і дієздатність у цивільному праві англо-амери­канської правової системи визначаються єдиним поняттям правоздат­ності (Іе%аІ сарасіїу). Разом з тим останнім часом судова практика і доктрина розрізняють пасивну правоздатність (раззіуе сарасіїу), ана­логічну за змістом «континентальній» правоздатності, і активну пра­воздатність (асіїуе сарасіїу), яка є здатністю до здійснення юридично­го акту (сарасіїу/ог рег/огтапсе о/Іе§аІ асі), що відповідає поняттю дієздатності. Правоздатність, що виникає з моменту народження, ви-

¹ Давид Р., Жоффре-Спинози К. Вказ. праця. - С 264-269.

² У системі загального права під поняттям «цивільне право» («сгей 1а\у») розумієть­
ся право країн романо-германської правової сім'ї, засноване на Римському праві.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

знається рівною в силу принципу загального права, відповідно до яко­го «право діє, незважаючи на осіб». Правових інститутів визнання особи безвісно відсутньою і оголошення особи померлою в англо-американському праві не існує. Відсутні у країнах системи загального права інститути емансипації і законного представництва неповноліт­ніх. Опікун в праві Англії і США набуває статусу довірчого власника, що діє відповідно до норм інституту довірчої власності.

Англо-американське право не оперує терміном «юридична особа». Однак поряд з фізичними особами як суб'єкти права розглядаються і штучно створені ними організації. За змістом правовій категорії юри­дичної особи в системі загального права відповідають категорії: кор­порація (согрогаііоп) і товариство (рагіпегзкір), що одночасно є дво­ма основними типами юридичної особи англо-американського права. У свою черту, в Англії корпорації поділяються на: а) ті, що представ­ляють собою сукупність осіб (согрогаіе <щ%ге§аіе); б) одноособові корпорації (согрогаііоп ао!е), які складаються з однієї фізичної особи; в) публічні корпорації, що є однією з правових форм участі держави в майнових відносинах; г) квазікорпорації - спілки осіб, визнані суб'єк­тами права лише у певних сферах суспільних відносин, що відповіда­ють основним цілям їх діяльності (наприклад, профспілки)¹. Товарис­тва систематизуються залежно від характеру відповідальності партне­рів за боргами товариства.

Внаслідок того, що речове право не відоме англо-американському праву, місце першого займає категорія «власність», яка є одним з його основних понять. Своєрідність системи речових прав² у країнах системи загального права виявляється в збереженні правових форм регулювання відносин власності, властивих епосі феодалізму. З пра­вом власності (ргореПу)^ъ ототожнюються всі права майнового змісту, що розглядаються як його різновиди. У межах зазначеного права (ргорегіу) виділяється право власності, аналогічне континентальному праву (омтегзЬір), й інші майнові права, що мають лише загальну по­дібність з «правами на чужі речі». Право власності на нерухоме май­но (геаіргорегіу), на відміну від «континентального» аналога, не має

¹ Доклад, про це див.: Гражданское и торговое право капиталистических госу­
дарств: Учеб. / Под ред. проф. РЛ. Нарышкиной. - С. 92-111,148-213; Гражданское и
торговое право капиталистических стран/ Под ред. Д.М. Генкина. -М., 1949. -С 72-89.

² В даному разі Мається на увазі система прав, які лише порівняні з речовими права­
ми, що відомі праву континентальної Європи, але аж ніяк ие тотожні таким.

³ Варто звернути увагу на полісемічніегь використовуваного 8 англо-американ­
ському праві терміна «ргорегіу», що перекладається не тільки як «право власності», а й
як «майно». Тому категорії «регеопаї ргорегіу» і «геаі ргореггу» можуть означати як ру­
хоме і нерухоме манно, відповідно, так і право власності на дані обЧхтк. Вказана
багатозначність правових термінів є однією з особливостей системи загального права і
створює певні ускладнення в розумінні правових інститутів останньої юристами, шо
виховані у традиціях континентального права.

64