Поняття, класифікація та структура основних виробничих фондів

Згідно існуючого законодавства основні фонди – засоби праці, які використовуються в процесі виробництва тривалий час (впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх введення до експлуатації), вартістю понад 1 тис. грн., зберігаючи при цьому свою натурально-речовинну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлений продукт поступово по мірі використання.

Основні фонди підприємства в залежності від участі у виробничому процесі поділяються на основні виробничі фонди та основні фонди невиробничого призначення.

Основні виробничі фонди безпосередньо приймають участь у виробництві продукції (робочі машини та механізми, транспортні засоби, обладнання, інструмент, вимірювальні пристрої, виробничі споруди та будівлі, передавальні пристрої, інвентар).

Крім виробничих основних фондів використовуються і невиробничі основні фонди (будинки культури, дитячі сади, піонерські табори, житлово-комунальні об’єкти і т.п.). Вони не беруть участь у виробництві. Їх призначення – обслуговувати працівників.

Існують різні підходи щодо класифікації основних фондів: за участю у виробничому процесі; за правом власності; за цільовим призначенням; за джерелами фінансування; за нормами амортизаційних відрахувань (табл.5.1).

Якщо класифікація основних фондів – це простий перелік їх видів, то структура основних фондів характеризується питомою вагою певних фондів в загальній їх вартості.

Таблиця 5.1