Методика розрахунку виробничої потужності

У загальному вигляді виробнича потужність (П) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

(7.8)

або:

, (7.9)

де П_і - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;

П_в - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ї продукції за годину;

Ф^і_еф - ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування (год);

Р_м - середньорічна кількість устаткування;

Т_р - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:

, (7.10)

де t_шт.кі- норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);

К_в.н. -коефіцієнт виконання норм часу.

Інакше потужність можна визначити за такою формулою:

(7.11)

При визначенні виробничої потужності особлива увага повинна бути зосереджена на методиці розрахунку, що залежить від характеру підприємств, цехів і рівня їхньої спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва:

1. На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:

, (7.12)

де r - такт робочої лінії чи конвеєра.

2. В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі, розраховується потужність за такою формулою:

(7.13)

3. В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тому, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

, (7.14)

де Т_{р пр .} - технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу – представника на даній групі устаткування.

4. В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

1. Визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми по групах устаткування:

, (7.15)

де Т_n - трудомісткість виробничої програми (години);

N - кількість виробів.

2) Розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюється, тобто визначається пропускна спроможність устаткування:

, (7.16)

де П_спр - пропускна спроможність устаткування, станко-годин.

3) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткість програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж):

(7.17)

4) По провідній групі устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи з розширення вузьких місць.

5) Визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:

(7.18)

Коефіцієнт завантаження устаткування (К_{з.у .}) визначається так:

(7.19)

Тобто

(7.20)

При К_з.у. = 1, устаткування використовується повністю; при К_з.у. > 1 - устаткування перевантажене; при К_з.у. < 1 - воно недовантажене.

Крім розрахунків по провідних цехах і дільницях, визначається технологічна спроможність виробничих ланок підприємства. Це необхідно для виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Відповідність потужності різних підрозділів підприємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховуються співвідношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих ланок.