Запитання для перевірки знань. 1. Які основні завдання виконує виробнича програма підприємства?

1. Які основні завдання виконує виробнича програма підприємства?

2. Що є основою для розробки плану виробництва продукції?

3. План виробництва продукції, його показники та зв’язок з іншими розділами плану підприємства.

4. Які вартісні показники обчислюються в плані виробництва.

5. Формування виробничої програми в ринкових умовах.

6. Поняття номенклатури й асортименту продукції.

7. Календарний розподіл виробничої програми, мета й методи.

8. Оптимізація виробничої програми, мета й методи.

9. Що означає крива виробничих можливостей? Якими показниками визначаються виробничі можливості підприємства?

10. Як ураховують величини попиту та пропозиції під час розроблення плану виробництва продукції?

11. Визначення станів і межі нарощування обсягів виробництва, поведінка підприємства у зв’язку з цим.

12. Як досягти оптимальності виробничої програми?

13. Які математичні моделі оптимізації використовуються для оптимізації виробничої програми, їх характеристика.

ТЕСТИ

1. Валова продукція включає:

a) товарну продукцію плюс зміну залишків готової продукції на складі,

b) товарну продукцію плюс зміну обсягів незавершеного виробництва,

c) товарну плюс реалізовану продукцію,

d) товарну продукцію плюс зміну обсягів незавершеного виробництва та зміну обсягів випуску продукції внутрізаводського споживання.

2. Назвіть чинники, які безпосередньо впливають на розмір виручки від реалізації продукції:

a) вартість майна підприємства,

b) обсяг виробництва,

c) стан основних засобів,

d) якість продукції.

3. Яке твердження є правильним:

a) валова продукція більше за обсягом, ніж товарна,

b) товарна продукція більше за обсягом ніж валова,

c) величина валової продукції може бути меншою, більшою або однаковою з товарною,

d) валова продукція дорівнює обсягу товарної і реалізованої продукції.

4. Фактичний обсяг реалізованої продукції визначається:

a) за фактично діючими цінами протягом звітного періоду, необхідними для розрахунку валового прибутку від реалізації продукції,

b) за плановими цінами – для оцінки виконання плану по збуту продукції,

c) за порівняльними цінами – для розрахунку динаміки виробництва,

d) за варіантами а) та b).

5. Обсяг чистої продукції підприємства розраховується як:

a) різниця між валовою продукцією і прямими матеріальними витратами,

b) різниця між товарною продукцією і матеріальними витратами та амортизаційними відрахуваннями,

c) різниця між валовою продукцією і прямими витратами на оплату праці з відрахуваннями та прямими матеріальними витратами,

d) це сума фонду оплати праці та амортизаційні відрахування.

6. Реалізована продукція містить:

a) товарну продукцію та готову продукцію на складі,

b) товарну продукцію, зміну залишків готової продукції на складі та зміну обсягів відвантаженої неоплаченої продукції,

c) товарну продукцію та зміну обсягів незавершеного виробництва та готової продукції на складі,

d) товарну продукцію,роботи промислового характеру та зміну залишків готової продукції на складі

7.Умовно-чиста продукція складається з:

a) валової продукції без заробітної плати та нормативного прибутку,

b) чистої продукції та амортизаційних відрахувань,

c) товарної продукції без заробітної плати та нарахувань на неї,

d) чистої продукції та матеріальних витрат.

8. Асортимент продукції це:

a) склад і співвідношення виробів у загальному обсязі,

b) різновиди продукції, що відрізняються певними техніко-економічними показниками,

c) перелік найменувань окремих видів виробів, послуг, завдання з випуску яких передбачається планом виробництва продукції,

d) вірно а) та b).

9. Номенклатура продукції це:

a) перелік найменувань окремих видів виробів, послуг, завдання з випуску яких передбачається планом виробництва продукції,

b) склад і співвідношення виробів у загальному обсязі,

c) різновиди продукції, що відрізняються певними техніко економічними показниками,

d) вірно b) та c).

10.Чиста продукція включає:

a) суму фонду оплати праці та величину отриманого прибутку,

b) різницю між валовою продукцією і прямими матеріальними витратами,

c) різницю між валовою продукцією і прямими витратами на оплату праці з відрахуваннями,

d) суму фонду оплати праці та амортизаційні відрахування.

11.До вартісних показників виробничої програми належать:

a) товарна продукція,

b) обсяг незавершеного виробництва,

c) номенклатура та асортимент,

d) внутрішньозаводський оборот підприємства.

12.Виробнича програма підприємства відображає:

a) обсяг випуску продукції, її асортимент та номенклатуру,

b) обсяг випуску продукції та ритмічність виробництва,

c) асортимент і номенклатуру продукції та рентабельність виробництва,

d) ритмічність виробництва та чисельність працюючих.

13. Яку з наведених відповідей слід вважати правильною:

a) реалізована продукція - це продукція, продана споживачам, гроші за яку надійшли на розрахунковий рахунок постачальника, або мають надійти у зазначений термін,

b) реалізована продукція – це вартість усієї промислової продукції підприємства незалежно від ступеня її готовності,

c) реалізована продукція – це вартість товарної продукції плюс зміна залишків незавершеного виробництва,

d) реалізована продукція – це вартість валової продукції плюс зміна залишків готової продукції на складі.

14. Незавершене виробництво це:

a) незакінчена обробкою продукція на складі,

b) незакінчена продукція на робочому місці і на складі готових деталей,

c) вартість інструменту для власних потреб,

d) напівфабрикати для реалізації на сторону.

15. Що є державним замовленням?

a) поставка продукції, яка необхідна для вирішення загальнодержавних і соціальних задач,

b) документ, що визначає права і обов’язки державного замовлення щодо забезпечення загальнодержавних потреб і соціальних задач,

c) виробництво найважливіших видів продукції, необхідної для держави,

d) вірні всі відповіді.

16. За рахунок яких джерел відбувається фінансування державного контракту?

a) власних коштів підприємства,

b) коштів державного бюджету,

c) наявних кредитних ресурсів,

d) інвестиційних ресурсів.

17. Виробнича програма підприємства визначає:

a) максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час при повному завантаженні обладнання та виробничих площ,

b) необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає за номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продаж,

c) максимально можливий випуск продукції в плановому періоді при максимальному завантаженні обладнання та використання площ з метою отримання максимального прибутку,

d) необхідний обсяг виробництва продукції певної номенклатури та якості, який забезпечує максимальний прибуток.

18. Виробнича програма складається з таких розділів:

a) плану виробництва продукції у натуральному та вартісному вираженні,

b) плану виробництва продукції та плану собівартості продукції,

c) плану виробництва продукції та фінансовому плану,

d) плану виробництва продукції та плану використання виробничої потужності.

19. Оптимальна виробнича програма – це:

a) програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм,

b) програма максимально можливого випуску продукції відповідно до наявних виробничих потужностей підприємства,

c) програма максимально можливого випуску продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час при повному завантаженні обладнання та виробничих площ,

d) програма необхідного обсягу виробництва продукції певної номенклатури та якості, який забезпечує максимальний прибуток.

20. Яку з наведених відповідей слід вважати правильною:

a) виробнича програма має відповідати виробничій потужності,

b) виробнича програма може перевищувати виробничу потужність,

c) виробнича програма може бути меншою, ніж виробнича потужність,

d) виробнича програма не пов’язана з виробничою потужністю.

21 Виробнича програма обґрунтовується:

a) виробничою потужністю та матеріальними і трудовими ресурсами,

b) виробничою потужністю та обсягом капітальних вкладень,

c) матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами,

d) всі відповіді правильн і.

ТЕМА 5. ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ

1.1 Зміст і завдання оперативно-календарного планування

Системи оперативно-календарного планування

1.3 Особливості оперативного планування в різних типах виробництва

Запитання для перевірки знань.

Тести

5.1 Зміст і завдання оперативно-календарного планування

Сформована виробнича програма підприємства повинна бути деталізована у часі та доведена до конкретних виробничих підрозділів на етапі оперативно-календарного планування, яке є розвитком і продовженням техніко-економічного планування (рис. 5.1).

Рис. 5.1 Система планування діяльності підприємства

Техніко-економічне планування (ТЕП) охоплює розроблення планів виробництва, розвитку техніки й економіки підприємства. У його процесі:

· встановлюють обсяги виробництва продукції;

· виконують розрахунки необхідних ресурсів;

· розробляють заходи технічного й організаційного розвитку підприємства.

Метою оперативно-календарного планування (ОКП) є розробка на основі річної і квартальної виробничої програми підприємства планових завдань для цехів, дільниць, робочих місць на короткі проміжки часу: місяць, декаду, добу, зміну.

Основні завдання ОКП - це забезпечення:

· ритмічного виробництва відповідно до встановленого обсягу й номенклатури, а також терміну виготовлення й поставки продукції споживачам;

· максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

· рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих фондів.

За роботами, що виконуються відповідно до змісту, ОКП поділяють на календарне планування та диспетчерське регулювання.

Календарне планування - це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями - в основних виробничих підрозділах першого рівня (заводах виробничого об’єднання або цехах), а всередині – на виробничих дільницях та робочих місцях.

Календарне планування містить розробку:

· календарно-планових нормативів;

· планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

· розрахунків завантаження та площ;

· доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.

Основними елементами системи календарного планування є:

· планово-облікова одиниця, що являє собою сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва;

· планово-обліковий період, що являє собою відрізок часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), на який формуються планові завдання;

· календарно-планові нормативи, які визначаються типом виробництва, розраховують на тривалий період і коригують щороку відповідно до розвитку техніки, технології й організації виробництва.

Основними розрахунковими календарно-плановими нормативами на підприємстві є:

· такт (ритм) роботи лінії, робочого місця, хв./шт.;

· темп виробництва - кількість виробів, виготовлених за одиницю часу;

· серія - кількість однакових виробів, що запускаються у виробництво;

· партія – кількість заготовок, деталей, що виробляються з однієї наладки;

· періоди запуску-випуску серій, партій, що вимірюються в днях або місяцях;

· тривалість виробничого циклу виробу, партії, деталі або замовлення в робочих днях;

· розмір заділів (незавершене виробництво) на різних стадіях виробництва у штуках;

· випередження – це відрізок часу у робочих днях, на який кожний попередній частковий процес має випереджати наступний.

Диспетчерське регулювання - це процес, який забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення недоліків і відхилень, що виникають.

Оперативно-календарне планування виконують у масштабі підприємства за цехами, в масштабі окремих цехів – за дільницями й робочими місцями.

У зв’язку з різними об’єктами планування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування.

Міжцехове планування охоплює встановлення цехам взаємозв’язаних виробничих завдань в залежності від виробничої програми підприємства. Виробничі програми підприємства розробляють на рік з розподілом за кварталами. Цехові виробничі програми складають на квартал з розподілом за місяцями. встановлюється планове завдання – програма випуску продукції для кожного цеху з обґрунтуванням відповідними об’ємними розрахунками.

Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл робіт цеху між дільницями і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця.

Ціль планування роботи дільниць – це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період.

Планово-облікова одиниця – це сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва.

Планово-обліковий період – це відрізок часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), на який формуються планові завдання.

Системи оперативно-календарного планування

У сучасному виробництві використовуються різні системи оперативного планування що залежать від типу виробництва на підприємстві, складу і характеру продукції тощо, а також від зовнішніх ринкових умов.

Системи оперативно-календарного планування – це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується:

· ступенем централізації;

· об’єктом регулювання, складом календарно-планових показників;

· порядком обліку та руху продукції;

· оформленням облікової документації.

Найбільшого розповсюдження в сучасних умовах набули:

1. Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. В її основі лежить точне планування такту, ритму роботи поточних ліній і виробничих ділянок, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових, між операційних і циклових запасів та постійна їх підтримка на суворому розрахунковому рівні. Цю систему доцільно застосовувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, яка випускається в умовах багатосерійного і масового виробництва.

2. Позамовна система оперативного планування застосовується в одиничному і дрібносерійному виробництві з різноманітною номенклатурою і невеликим обсягом робіт. Об’єктом планування є окреме замовлення, що містить декілька однотипних робіт.

3. Покомплектна система оперативного планування застосовується в серійному і масовому виробництві. Основною планово-обліковою одиницею являються різні деталі, що входять до збірного вузла або загального комплекту. Календарні завдання підрозділам розробляються за укрупненими групами, комплектними деталями, що сприяє скороченню трудомісткості планово-розрахункових робіт і організаційно-управлінської діяльності персоналу, при цьому значно підвищується гнучкість планування, контролю і регулювання ходу виробництва.

Окрім цих систем на вітчизняних підприємствах застосовують їх підсистеми:

4 Планування за тактом випуску виробів, яке передбачає вирівнювання продуктивності всіх виробничих ланок до єдиного такту випуску виробів.

5. Планування по запасах полягає в тому, що передбачається створення певних запасів напівфабрикатів, вузлів, деталей на кожній стадії виробничого процесу і чітке дотримання встановленого рівня запасів по кожному найменуванню деталей, заготовок, вузлів. За призначенням запаси бувають технологічні, транспортні, страхові, між операційні або між циклові. Розмір запасу може бути у деталях або днях.

6 Планування на склад або ринок - при цій системі визначається необхідна кількість готових виробів, які повинні постійно знаходитись у проміжних або кінцевих стадіях виробництва і продажу продукції. Запаси продукції повинні підтримуватись на такому рівні, який забезпечував би безперервний хід виробництва і збуту продукції, для цього необхідно розраховувати «точку замовлення» запасів, а також їх мінімальну і максимальну величину.

5.3 Особливості оперативного планування в різних типах виробництва

Усі елементи оперативно-календарного планування залежать від типу виробництва, тому слід розрізняти її особливості на підприємствах різних типів.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виготовлення різних виробів одиницями або невеликими серіями без регулярної повторюваності у плановому періоді або повторюваності через нерівні проміжки календарного часу.

На підприємствах цього типу виробництва постійно змінюється закріплення деталей за дільницями, цехами, що значно ускладнює як міжцехове, так і внутрішньо цехове планування, приводить до нерівномірного завантаження обладнання по видах робіт.

Головним завданням одиничного виробництва являється забезпечення своєчасного виготовлення різних виробів відповідно до узгоджених термінів, а також рівномірне завантаження і роботи усіх підрозділів при більш коротких виробничих циклах та менших витратах.

У зв'язку з цим для одиничного виробництва найбільш повно відповідає його вимогам позамовна система планування, тобто об’єктом планування є замовлення. При цьому до обсягу робіт із виконання замовлення входить не тільки виробництво виробу, але й вся технічна підготовка та випробування, які займають значну частину у загальній тривалості виконання замовлення.

Основою для розробки плану у одиничному виробництві є календарно-планові нормативи, які включають:

· розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробів;

· визначення календарних випереджень у роботі окремих виробничих підрозділів;

· складання зведеного календарного графіка виконання замовлення;

· розрахунок завантаження устаткування і виробничих площ по календарних періодах і коригування зведеного графіка з метою вирівнювання завантаження по окремих планових періодах.

Головною особливістю серійного виробництва є виготовлення більш обмеженої, порівняно з одиничним виробництвом, номенклатури виробів періодично повторюваними серіями.

Основним завданням є забезпечення періодичності виготовлення виробів відповідно до плану при повному та рівномірному завантаженні устаткування, площ, робітників.

Календарно-плановими нормативами в серійному виробництві є:

· розмір партій (серій) виготовлення виробів;

· нормативний розмір партій деталей і періодичність їх запуску-випуску;

· тривалість виробничих циклів виготовлення деталей, вузлів і серій виробів;

· випередження запуску-випуску партій деталей і складальних одиниць;

· запаси.

Масове виробництво характеризується виготовленням обмеженої і стійкої протягом тривалого періоду номенклатури виробів, відносно постійним добовим темпом випуску готової продукції, вузькою спеціалізацією робочих місць.

Основним завданням в умовах масового виробництва є організація і забезпечення руху заготовок, деталей і виробів в процесі виробництва в заданому такті.

Оперативне планування в масовому виробництві ґрунтується на наступних календарно-планових нормативах:

· розрахунок такту і ритму випуску деталей і виробів;

· графіки-регламенти роботи ділянок і ліній;

· нормативи внутрішньо лінійних, або циклових заділів (між операційних, транспортних, технологічних, страхових), а також нормативи між лінійних і міжцехових заділів.

Основною формою масового виробництва є потокове виробництво.

Потоковим називають виробництво, в якому виробничій процес заснований на ритмічній повторюваності основних і допоміжних операцій, при цьому робочі місця розташовуються вздовж технологічного процесу виготовлення виробу, утворюючи потокову лінію.

Потокове виробництво є найбільш довершеною формою організації виробничих процесів, що забезпечує найменшу тривалість виробничих циклів, а також безперервність і ритмічність виробництва.