Безробіття – тимчасова незайнятість економічно активного населення, яке є невід’ємною частиною ринкової економіки

Структура плану використання трудових ресурсів на підприємстві повинна складатися:

· визначення потреб різних категорій працюючих та шляхів покриття їх природного зменшення;

· визначення ефективності використання трудових ресурсів;

· питання оплати праці різних категорій працюючих, поліпшення умов їх праці;

· формування нормативної бази використання трудових ресурсів.

Планування потреби в персоналі підприємства

У ринкових умовах потреба в персоналі визначається величиною попиту на продукцію, що виробляється, роботу, що виконується та надані послуг. Попит на трудові ресурси є похідним від готових товарів та послуг, які виконуються за допомогою цих людських ресурсів. Це означає, що при заданих обсягах виробництва потреба в певній категорії працівників буде залежати від їх трудової віддачі, а також вартості продукції та наданих послуг.

При цьому продуктивність різних категорій працівників визначається не тільки рівнем їх професійної кваліфікації, але й взаємодією технології та організації виробництва.

Завданням планування чисельності персоналу є визначення потреби у всіх категоріях працівників, потрібних для забезпечення безперебійного виробничого процесу й виконання виробничих планів.

Персонал підприємства – це сукупність працівників, певних категорій та професій, що зайняті виробничою діяльністю, спрямованою на отримання прибутку або доходу та задоволення своїх матеріальних потреб.

Величина ринкового попиту на продукцію чи послуги є базою для планування необхідної для її виготовлення потреби в робочій силі, у працівниках відповідних категорій.

В залежності від функцій, які виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на дві групи:

· промислово-виробничий персонал, до якого відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів, заводоуправління, складів, охорони - тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні;

· непромисловий персонал, до якого входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не пов’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва (житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо).

Згідно з функціями, що виконуються, персонал підприємства поділяється на такі категорії:

· Керівники - це працівники, що займають керівні посади на підприємствах та в їх структурних підрозділах.

До них належать: директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти, а також заступники перелічених керівників. Це працівники, що розпоряджаються ресурсами підприємства, приймають рішення про їх використання, розробляють стратегію і тактику розвитку підприємства, забезпечують здійснення стратегічних планів, поточних завдань та цілей підприємства.

· Спеціалісти - працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи.

Спеціалісти не приймають самостійних рішень, але забезпечують керівників і менеджерів різних ланок управління потрібними для прийняття рішень матеріалами, розрахунками, рекомендаціями та іншою виробничою інформацією. До них відносять інженерів, економістів, нормувальників, адміністраторів, юрисконсультів тощо.

· Службовці - працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік, контроль, господарське обслуговування, тобто виконують суто технічну роботу.

До цієї категорії належать діловоди, обліковці, архіваріуси, креслярі, секретарі тощо.

· Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін.

Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.

Професія - відносно постійний вид трудової діяльності, зумовлений суспільним розподілом праці, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.