Медико-соціально-педагогічний патронаж і рання корекцій-мо-педагогічна допомога дітям з відхиленнями в розвитку

Патронаж - це особливий вид допомоги дитині, її батькам, педаго-

гам у рішенні складних проблем, пов'язаних з виживанням, реабіліта­ційним лікуванням, спеціальним навчанням і вихованням, соціалізацією, зі становленням підростаючої людини як особистості.

Медико-соціально-педагогічний патронаж передбачає широкий спектр довгострокових мір комплексної реабілітаційної допомоги, оріє- нтованих на родину дитини з відхиленнями в розвитку, що здійснюються в процесі узгодженої («командної») роботи фахівців різного профі­лю.

Патронаж ґрунтується на єдності діагностики, інформаційного по­шуку і допомоги у виборі освітнього маршруту, передбачає проекту- вання індивідуальних реабілітаційних програм, первинну допомогу в ралізації планів. Комплексний медико-соціально-педагогічний (МСП) патронаж здійснюється психолого-педагогічними, медико-соціальними установами і службами, що створюються як у структурі державної сис- теми освіти і соціального захисту, так і поза ними з залученням можли- востей установ недержавного сектора: громадських об'єднань, асоціа­цій, благодійних фондів. Доповнюючи роботу державних структур, вони Ініціюють нові підходи до організації соціального простору допомоги дітям з відхиленнями в розвитку, що орієнтований на створення довго- строкових мір соціального обслуговування їхніх родин на міждисциплі- нарній основі.

Базовою основою МСП патронажу є медико-психолого-педагогічні комісії (консультації), медико-психолого-соціальні центри, діагностичні і реабілітаційні центри, логопедичні пункти, служби раннього і надомного навчання.

Система МСП патронажу формується як частина системи фахової

освіти, покликана впливати на поліпшення умов розвитку дітей з об­меженим потенціалом можливостей, а також дітей, чий розвиток обу­мовлений дією множинних факторів ризику.

Організація комплексного медико-соціально-педагогічного патро- нажу передбачає координацію його діяльності з науково-методичними установами й іншими освітніми структурами, а також з установами систем охорони здоров'я і соціального захисту населення.

Система МСП патронажу реалізує власну діяльність за такими на- прямками:

• допомога у виборі індивідуального освітнього маршруту з залу- ченням можливостей усіх діючих освітніх структур як державної, так недержавної форм;

• розробка і реалізація корекційно-розвивальних програм роботи з дітьми, що знаходяться за межами освітнього простору;

• реалізація спеціальних програм навчання батьків і включення їх у корекційно-педагогічний процес;

• забезпечення цілісного мультидисциплінарного підходу до на- вчання і соціалізації дитини на основі взаємозв'язку між окремими ас- пектами допомоги (медичним, психологічним, соціально- побутовим, педагогічним), що складають єдиний комплекс і разом з тим є само­стійними компонентами;

• сприяння розвитку освітніх систем, спрямованих на створення варіативних інноваційних форм навчання і соціалізації дітей;

• реалізація сучасних педагогічних технологій у сфері установ сис- теми спеціальної освіти;

• підтримка суспільно-педагогічних ініціатив, спрямованих на удо­сконалення правових гарантій для вільного розвитку дитини відповідно до її можливостей;

• залучення засобів масової інформації для висвітлення іннова­ційних підходів в галузі спеціальної освіти, що сприяють підвищенню статусу людини з обмеженими можливостями в структурі сучасного суспільства.

Становлення в нашій країні медико-соціально-педагогічного патро­нажу є сьогодні однією з ознак розвитку системи спеціальної освіти, формування нової моделі комплексної підтримки дитини з відхилення­ми в розвитку в умовах родини, що передбачає активну суб'єкт-суб'єктну участь усіх членів родини в реабілітаційному процесі.

Основними критеріями ефективної діяльності установ системи МСП патронажу є: зростання потреб у послугах служб патронажу з боку батьків, педагогів, дітей; збільшення переліку проблем, у відно­шенні яких може надаватися кваліфікована допомога; якісне зростання показників розвитку дитини незалежно від ступеня обмеження життєді­яльності (інвалідності); нормалізація внутрішньосімейних відносин;

якіне зростання компетентності не тільки педагогів і інших фахівців у. галузі рішення проблем сучасного дитинства, але і батьків.

Найважливішою складовою процесу медико-соціально-педагогічного патронажу є рання діагностика і рання комплексна допомога, від ефективної організації яких залежать попередження інвалІдності і/або зниження ступеня обмеження життєдіяльності і працездатності.

У Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для ін- валідів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 p., визначений комплексний за своїм сутнісним змістом процес попере- дження (профілактики) інвалідності.

Під попередженням інвалідності розуміється здійснення комплексу мір, спрямованих на профілактику виникнення фізичних, розумових, психічних і сенсорних дефектів (профілактика першого рівня) або на

попередження переходу дефекту в постійне функціональне обмеження

або інвалідність (профілактика другого рівня).

Попередження інвалідності може передбачати не тільки здійснення мір медичного характеру, зокрема, надання первинної медико- санітарної допомоги, передпологовий і післяпологовий догляд, але і ранню стимуляцію розвитку дитини з метою профілактики виник­нення вторинних відхилень у процесі становлення психофізичних фун­кцій.

Рання діагностика і рання педагогічна допомога є актуальними

проблемами сучасної корекційної педагогіки як в Україні, так і в усьому

світі. В наш час практично у всіх країнах світу є науково обґрунтовані і

практично апробовані програми ранньої діагностики і ранньої педагогі-

чної допомоги дітям з відхиленнями в розвитку.

Теоретичною базою цих програм є основні роботи Л.С.Виготського про значущість практичної діяльності для активації розумових проце- сів. Положення його теорії про зони найближчого й актуального розви­ту, профілактику вторинних дефектів - «соціального вивиху» є підґру- нтям сучасних досліджень у галузі спеціальної освіти дітей з відхилен- нями в розвитку і створення методичного забезпечення для роботи з ними.