Основна термінологія, що використовується в генетичному алгоритмі

При описі генетичних алгоритмів використовуються визначення, запозичені з генетики. Наприклад, мова йде про популяцію особин, а в якості базових понять застосовуються ген, хромосома, генотип, фенотип, алель. Також використовуються відповідні цим термінам визначення з технічного лексикону, зокрема, ланцюг, двійкова послідовність, структура. Популяція - це кінцеве множина особин. Особи, що входять в популяцію, у генетичних алгоритмах представляються хромосомами з закодованим в них множинами параметрів задачі, тобто рішень, які інакше називаються точками в просторі пошуку (search points). У деяких роботах особини називаються організмами. Хромосоми - це впорядковані послідовності генів. Ген - це атомарний елемент генотипу, зокрема, хромосоми. Генотип або структура - це набір хромосом даної особини. Отже, особинами популяції можуть бути генотипи або одиничні хромосоми (в досить поширеному випадку, коли генотип складається з однієї хромосоми). Фенотип - це набір значень, відповідних даному генотипу, тобто декодована структура або множина параметрів задачі. Алель - це значення конкретного гена, також визначається як значення властивості або варіант властивості. Локус чи позиція вказує місце розміщення даного гена в хромосомі (ланцюжку). Множина позицій генів - це локи. Дуже важливим поняттям у генетичних алгоритмах вважається функція пристосованості (fitness function), інакше звана функцією оцінки. Вона являє міру пристосованості даної особини в популяції. Ця функція відіграє найважливішу роль, оскільки дозволяє оцінити ступінь пристосованості конкретних особин у популяції і вибрати з них найбільш пристосовані відповідно до еволюційного принципу виживання «найсильніших». Чергова популяція в генетичному алгоритмі називається поколінням, а до новостворюваної популяції особин застосовується термін «нове покоління» або «покоління нащадків».