Експертна система оцінювання та принципи, на яких вона ґрунтується

Існують ситуації, коли із різних причин, значною мірою у зв’язку з відсутністю достовірної інформації, використати ста-тистичні чи розрахунково-аналітичні методи неможливо. У таких випадках широко застосовуються методи, що викорис-товують результати досвіду й інтуїцію, тобто евристичні чи методи експертного оцінювання. Особливістю цього методу є відсутність строгих матема-тичних доказів оптимальності рішень. Загальною спрямо-ваністю даного методу є використання людини як “вимірю-вального” приладу для одержання кількісних оцінок процесів і суджень, що через неповноту і невірогідність наявної інфор-мації не піддаються безпосередньому виміру. Загальна схема експертних опитувань включає такі ос-новні етапи: • підбір експертів і формування експертних груп; • формування питань і складання анкет; • робота з експертами; • формування правил визначення сумарних оцінок на ос-нові оцінок окремих експертів; • аналіз і оброблення експертних оцінок. У практичній діяльності застосовуються як індивідуальні, так і групові (колективні) експертні оцінки. Цілі індивідуальних експертних оцінок: • прогнозування ходу розвитку подій і явищ у майбутнь-ому, а також оцінка їх у сьогоденні. Стосовно аналізу й оцінки ризику це виявлення джерел і причин ризику, прогнозування дій конкурентів, установлення всіх можливих ризиків, оцінка ймовірності ризикових подій, призначення коефіцієнтів відносної важливості (значимості наслідку) і ранжирування ризиків, вияв-лення шляхів зниження ризику і т.ін.; • аналіз і узагальнення результатів, представлених інши-ми експертами; • складання сценаріїв дій; • видача висновків іншим фахівцям і організаціям (ре-цензії, відзиви, експертизи і т.ін.). Позитивною особливістю індивідуальної експертизи є оперативність одержання інформації для ухвалення рішення і відносно невеликі витрати. Як недолік варто виділити висо-кий рівень суб’єктивності і, як наслідок, відсутність впевне-ності у вірогідності отриманих оцінок. Зазначений недолік по-кликаний усунути чи послабити колективні експертні оцінки. Процесу групового обговорення порівняно з індивідуаль-ними оцінками притаманні деякі відмінні риси: колективні оцінки, як правило, менш суб’єктивні, і рішення, прийняті на їхній основі, пов’язані з більшою імовірністю здійснення. Ви-користовуючи групові експертні процедури, припускають, що при рішенні проблем в умовах невизначеності думка групи ек-спертів надійніше, ніж думка окремого експерта, тобто, дві групи однаково компетентних експертів з більшою імовірністю дадуть аналогічні відповіді, ніж два експерти.