Перевірка записів або документів

Перевірка складається з вивчення записів або документів як вну­трішніх, так і зовнішніх, що зберігаються на папері, електронних та інших носіях інформації.

Перевірка матеріальних активів

Перевірка матеріальних активів полягає в фізичній перевірці ак­тивів. Перевірка матеріальних активів може надати достовірні аудиторські докази щодо їх існування, але не обов'язково докази прав та зобов'язань чи оцінки вартості активів. Перевірка окремих статей запасів, як правило, супроводжує спостереження за інвен­таризацією.

Спостереження

Спостереження охоплює нагляд за процесом або процедурою, що виконуються іншими особами, наприклад, спостереження аудитора за здійсненням інвентаризації запасів персоналом суб’єкта господарювання або виконання заходів контролю.

Запит - це процес звернення за інформацією, як фінансовою, так і нефінансовою, до обізнаних осіб суб'єкта господарювання або поза його межами.

Запит — це аудиторська процедура, яка широко застосовується в ході аудиторської перевірки та часто доповнює виконання інших аудиторських процедур. Запити можуть бути різного роду: від офіційних письмових запитів до неофіційних усних запитів.

Підтвердження

Підтвердження, які є особливим типом запитів- це процес отримання інформації щодо пояснень управлінського персоналу чи існуючих умов беспосередньо від третіх сторін.

Перерахування

Перерахування полягає в перевірці арифметичної точності документів чи записів.

Повторне виконання

Повторне виконання полягає в незалежному виконанні аудитором процедур чи заходів контролю, які початково виконувалися як частина системи внутрішнього контролю суб'єкта господарюван­ня, або вручну або з застосуванням комп'ютеризованих методів аудиту.

Види процедур

Контрольно-аудиторські процедури за призначенням у застосуванні прийомів контролю можна поділити на організаційні, моделюючі, нормативно-правові, аналітичні, розрахункові, лічильно-обчислювальні, логічні, порівняльно-зіставні та інші.

Організаційні – вибір спеціалістів для виконання контрольних функцій, оформлення організаційно-розпорядчої документації (накази, розпорядження, графіки тощо), встановлення об’єктів і методики контролю.

Моделюючі – побудова організаційних та інформаційних моделей об’єктів контролю, які дають змогу оптимізувати проведення контролю за часом і якісними характеристиками із застосуванням обчислювальної техніки. Модель залежно від контролю групи економічно однорідних об’єктів конкретизують у частині диференціації об’єктів та їхніх структурних елементів, джерел інформації методичних прийомів проведення аудиту і узагальнення його результатів. Способом моделювання, наприклад, встановлюють нормативно-правову і фактографічну інформацію, яка стосується об’єкта контролю, створюють інформаційний образ.

Нормативно-правові – перевірка відповідності функціонування об’єкта контролю правилам, додержання трудового законодавства у трудових відносинах на підприємстві, проведення інвентаризації цінностей і додержання Основних положень з інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків.

Аналітичні – розчленування об’єкта контролю на складові елементи і дослідження їх із застосуванням спеціальних методик. Так аналізують виконання державного замовлення з випуску найважливіших видів продукції в асортименті; провадять технологічний і хіміко-лабораторний контроль якості виробів тощо.

Розрахункові – перевірять достовірність кількісних і вартісних вимірників господарських операцій, розраховують узагальнюючі показники, які характеризують об’єкт контролю (показники продуктивності праці, виконання плану реалізації тощо).

Лічильно-обчислювальні – застосовують під час перевірки кількісної характеристики об’єктів контролю. До них відносяться – встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірку правильності нарахування заробітної плати робітникам, розрахункових відносин тощо. Крім, того їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах, інших методичних прийомах аудиту.

Логічні – ґрунтується на застосуванні прийомів логіки у процесі аудиту. Використовують їх у поєднанні з іншими контрольно-аудиторськими процедурами (наприклад, при перевірці документів, економіко-математичних розрахунках, економічному аналізі).

Порівняльно-зіставні – передбачають порівняння і зіставлення об’єкта з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення відхилень від них. Слід зазначити, що причини відхилень досліджують за допомогою інших контрольно-аудиторських процедур. Порівняльно-зіставні процедури широко використовують разом з іншими методичними прийомами аудиту, але особливо важливу роль вони відіграють при дослідженні документів.

Питання для контролю знань?

1. Наведіть характеристику стадій технології аудиту.

2. Наведіть критерії вибору аудиторської фірми.

3. Охарактеризуйте порядок вибору клієнта аудиторською фірмою.

4. Які договори на надання аудиторських послуг складаються за видами?

5. Яка роль планування в проведенні аудиту?

6. Розкрийте значення плану і програми аудиту в процесі плану­вання.

Тема 6. Аудиторські докази та оцінка якості роботи аудитора

План

1. Аудиторські докази, їхні види та вимоги до них.

2. Джерела, процедури та прийоми отримання аудиторських доказів.

3. Інформаційне забезпечення процесу аудиту.

Ключові слова та поняття: аудиторські докази, твердження фінансової звітності, аудиторська вибірка, аудиторські процедури, професійний скептицизм.

Після вивчення теми ви повинні вміти:

• застосовувати прийоми аудиторської вибірки;

• класифікувати аудиторські докази за певними ознаками;

• оцінювати вплив факторів на достатність аудиторських доказів;

• визначати поняття професійного скептицизму з метою отримання достатньої кількості відповідних доказів;

• визначати надійність та джерела аудиторських доказів;

• отримувати необхідні аудиторські докази в певному порядку і послідовності;

• оцінювати і застосовувати результати роботи інших фахівців, які беруть участь в аудиторській перевірці.

1. Докази - це свідчення, які відображають будь-який факт і є незаперечними.

Згідно МСА 500 «Аудиторські докази» аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість ауди­торських доказів, яка дала б можливість зробити необхідні виснов­ки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висно­вок. Аудиторські докази одержують, належно поєднавши тести систем контролю та процедури перевірки на суттєвість.

Аудиторські докази класифікуються за такими ознаками:

За джерелами отримання докази можуть поділятися на:

1) зовнішні докази — це документальні підтвердження та усні заяви третіх сторін (покупців, замовників, постачальників, підря­дників, інших контрагентів підприємства-клієнта, обслуговуючих банківських установ, попереднього аудитора та ін.)

2) внутрішні докази — це внутрішня документація замовника, документальні підтвердження та усні заяви, отримані аудитором від керівництва;

3) докази отримані безпосередньо аудитором— це результати аналізу зовнішніх і (або) внутрішніх доказів.

4) комбіновані — це різнохарактерні докази, зібрані із різних джерел та не суперечать один одному за своїм змістом

За відношенням до етапів аудиту докази слід розрізняти, як такі, що отримані на етапах:

1) підготовчому;

2) проміжному;

3) фізичної перевірки;

4) аудиту рахунків;

5) заключному;

Докази, отримані на підготовчому та проміжному етапах, як правило, засвідчують рівень ефективності організаційної структури підприємства-клієнта, визначають структуру і зміст розділів бухгалтерського обліку клієнта, дають можливість оцінити якість внутрішнього контролю та, як результат — визначити зони ризи­ку бізнесу клієнта. Вони визначають необхідність та обсяг отри­мання доказів на наступних двох стадіях: фізичної перевірки та аудиту рахунків, які становлять основу процесу аудиторської перевірки.

Аудиторські докази, отримані на заключному етапі, є похідними. Вони являють собою результат аналізу застосовуваних процедур в ході аудиторської перевірки та дають можливість під­твердити достовірність або спростувати окремі докази по відношенню до об'єктів аудиторської перевірки, що формують зміст фінансової звітності.

За характером зв'язку між доказами і об'єктами аудиту докази поділяються на:

1) прямі, які можна отримати з первинних документів, регістрів аналітичного і синтетичного обліку, управлінської звітності підприємства клієнта, підтвердження отримані з незалежних джерел за межами суб'єкта господарювання, що не вимагають додаткового застосування певних процедур для підтвердження їх доречності або достовірності факту, події чи явища, що ви­вчається;

2) побічні (непрямі) — це докази, що не забезпечують безпо­середнього підтвердження точності та повноти досліджуваної інформації. Наприклад, аудиторські докази, зібрані на підготовчо­му етапі про високий рівень ефективності окремих облікових процедур та системи бухгалтерського обліку в цілому формують попередні висновки щодо відсутності суттєвих помилок у фінан­совій звітності, які не носять переконливого характеру.

За формою подання аудиторські докази розрізнять:

1) документальні;

2) електронні;

3) усні.

Зібрані аудиторські докази відображаються аудитором у робочих документах у вигляді таблиць, блок-схем, запитів, тестів, опитувань, описів. Об'єктивність й обґрунтованість аудиторсько­го висновку прямо пропорційна якості та кількості зібраних доказів та репрезентативності їх відображення.

На достовірність доказів впливають ряд факторів. Фактори, що впливають на достовірність доказів, наведені в табл.1.

Таблиця.1