Аудит зон ризику

Аудитор допускає вірогідність виникнення, допущення і можливого не виявлення помилок або обману.

Основна мета - підтвердження повноти і достовірності фінансової звітнос­ті. Але не досліджується ефективність системи внутрішнього контролю в цілому (припускається те, що вона в цілому функціонує з високим рівнем надійності). При цьому підході досліджують найбільш ризиковані позиції в системі контролю підприємства, які пов'язані з особливостями діяльності і можуть мати наслідком виникнення суттєвих помилок. Тобто визначають­ся зони ризику. Наприклад, протягом звітного року підприємство придбало акції іншого підприємства, яке отримало статус дочірнього, і реалізувало йому за пільговими цінами власну продукцію. Отже, відповідна група опе­рацій може бути оцінена у балансі та звіті про фінансові результати без урахування особливостей, які пов'язані з проведенням переоцінки інвести­цій за методом участі у капіталі та спеціальних правил оцінки доходу. За­стосування ризиково-орієнтованого підходу можливе лише стосовно під­приємств, що довгий час знаходяться в полі зору аудиторської фірми.

Переваги:

- скорочення часу перевірки;

- дослідження найбільш суттєвих господарських операцій та ситуацій. Але це найбільш ризикований підхід.

Ризик це – вірогідність настання небажаної події. Вірогідність у свою чергу, оцінюється або коефіцієнтом (від 0,0 до 1,0) або процентом (від 0,0 до 100%). У тому випадку, коли вірогідність дорівнює 0,0 – це означає, що подія – неможлива, а коли вірогідність має значення 1,0(100%), то подія – визначається як достовірна.

2. Зарубіжний досвід показує, що загальний аудиторський ризик включає:

1) властивий ризик;

2) ризик контролю;

3) ризик не виявлення.

Загальний ризик – це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, тобто за неправильно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Як свідчить світовий досвід, прийнятна величина загального аудиторського ризику становить 1-5%. (0,01-0,05). Вибираючи методику визначення аудиторського ризику і його припустиму величину, необхідно враховувати конкретні умови перевірки, строки, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його попередній досвід аудиторських перевірок і багато інших факторів.

Властивий ризик являє собою всі можливі ризики, пов’язані з функціонуванням підприємства, тобто це всі помилки, неточності, які можуть бути допущені внаслідок діяльності підприємства. Ризик виникнення таких помилок обумовлений дією різних чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх, часто безпосередньо не пов’язаних з підприємством-клієнтом (це інфляція, конкуренція, безробіття) Цей ризик також можуть спричинювати різні фактори, пов’язані з:

- ринком збуту продукції;

- загальною організацією і структурою підприємства;

- політикою управління і господарювання;

- кадровою політикою і штатами;

- кваліфікацією працівників і неналежним виконанням ними своїх обов’язків.

Наприклад: несвоєчасно застраховане майно, яке знищено внаслідок стихійного лиха; підприємство раптово втратило основного постійного клієнта; головний бухгалтер не має необхідного рівня освіти.

Такі фактори особливо повинні враховувати аудитори України, оскільки вітчизняні підприємства перебувають у нелегких економічних умовах функціонування, пов’язаних із загальною економічною ситуацією у країні. Є немала вірогідність, що деякі підприємства можуть збанкрутувати або зазнати певних збитків через зовнішні умови, що склалися, - втрата клієнтів, постачальників, перебої з поставками, зміни умов кредитування, оподаткування та ін. Все це і становить властивий ризик підприємства. Аудитор при цьому не може нічого змінити, проте він повинен оцінити ситуацію, що склалася, для того, як підкреслюють шотландські аудитори, щоб зосередити зусилля у ході перевірки на галузях, пов’язаних з потенційними труднощами.

Властивий ризик оцінюється аудитором ще на підготовчій початковій стадії аудиту, коли він тільки ознайомлюється з діяльністю підприємства, структурою та організацією управління, місцезнаходженням його складових та іншими питаннями. Аудитор для цього використовує як інформацію, подану підприємством-клієнтом, так і інформацію із зовнішніх джерел. Оцінюючи властивий ризик, аудитор повинен звернути увагу на ті моменти, які можуть впливати на якість бухгалтерської звітності, тобто ризик оцінюється на рівні фінансової звітності.

Наступною складовою аудиторського ризику є ризик контролю.

Ризик контролю являє собою побоювання того, що недостовірна інформація, яка може виникнути і бути суттєвою окремо або разом з іншою недостовірною інформацією, не буде виявлена або своєчасно затверджена системою внутрішнього контролю.

Ризик контролю складається з двох компонентів – ризику системи бухгалтерського обліку і ризику систем внутрішнього контролю. Тобто існує ризик, що помилки не вдасться попередити вчасно й й що вони однаково будуть допущені або не будуть виявлені після виникнення.

Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можливо, будуть допущені помилки або обман унаслідок документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Тобто, це означає система обліку є неефективною, не повністю надійною. Тому перед бухгалтерами поставлено завдання правильного ведення бухгалтерського обліку в ситуації, що склалася, коли часто змінюється обсяг облікових робіт, що у свою чергу зумовлює збільшення суті так і арифметичних неточностей, пропускові інформації та ін. Все це посилює і збільшує ризик для аудитора у системі бухгалтерського обліку підприємства-клієнта.

Для оцінки величини ризику системи бухгалтерського обліку аудитор повинен вивчати характер діяльності підприємства – клієнта, господарські операції, які найчастіше повторюються, а також виділені незвичайні, нетрадиційні, надзвичайні операції і причини, що зумовили їх; вивчити систему бухгалтерського обліку та складання звітності; склад і кваліфікацію працівників бухгалтерії, особливо головного бухгалтера, а також посадові інструкції і розподіл функціональних обов’язків між обліковим персоналом та інші важливі питання.

На величину ризику контролю впливає також факт виявлення під час попередньої аудиторської перевірки помилок, неточностей у ведені бухгалтерського обліку, що знижує довіру до нього і збільшує ризик (це повинні враховувати аудитори при проведенні наступних аудиторських перевірок).

Третім компонентом складовою аудиторського ризику є ризик не виявлення.

Ризик не виявлення - означає, що істотні помилки можуть залишитися не виявленими в ході аудиторської перевірки.

Таким чином ризик контролю і власний ризик не залежить від аудитора, і він не може на них вплинути, вони існують незалежно від аудиторської перевірки фінансової звітності і є результатом діяльності клієнта незалежно від проведення аудиту. А ризик не виявлення є результатом проведення аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудитором роботи. ЗА цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто він визначає ступінь якості, рівня його діяльності.

Таблиця 2