Заходи боротьби проти природних втрат вантажу під час перевезення

Природна втрата – це втрата у вазі вантажу внаслідок усушки, розтрушування, вивітрьовання, розпилення та інших причин. Для вантажів, що перевозяться залізницею, норми природного убутку ваги вантажів встановлені урядом. Залізниця не відповідає за нестачу вантажу в межах встановленої норми, якщо клієнт не може довести, що недостача вантажу не пов'язана з природним спадом ваги.

Для забезпечення схоронності вантажу від природних втрат використовують різні методи. В залежності від сфери їх використання їх можна поділити на:

- універсальні – за допомогою яких попутно зі скороченням втрат, вирішуються інші завдання, пов’язані з вдосконаленням технології перевезень;

- специфічні – заходи більш вузького призначення, призначені лише для длязабезпечення схоронності вантажів, що перевозяться. До універсальних відносяться такі заходи, як пакетизація та контейнеризація перевезень, забезпечення справності та чистоти вагонів перед подаванням під навантаження, точне дотримання правил та умов перевезення, охорона та контроль за просуванням вантажів на шляху прямування, конструювання та застосування спеціалізованих вагонів. До специфічних заходів відносяться: застосування захисних плівок і паст для покриття поверхні вантажу та обробки внутрішніх стінок кузова піввагона, ущільнення вантажу спеціалізованими катками та вібраторами, формування «шапки» вантажу, надання їй обтічної форми.

49 Автоматизовані системи управління вантажною станцією

На першому етапі створення автоматизованої системи управління вантажною станцією (АСУ ВС) розробляють і вводять у експлуатацію інформаційно-довідкову систему, а на наступних, число яких призначається кількістю задач, ставлять і вирішують задачі оперативного планування і управління технологічними процесами. Черговість рішення оперативних задач у рамках АСУ ВС визначається виробничим і економічним ефектом їхнього впровадження.

До технологічних задач можна віднести комплектацію вантажів і контейнерів при завантаженні вагонів і автомобілів, планування роботи вантажно-розвантажувальних машин і автомобільного транспорту, визначення найкращої черговості

обслуговування вантажних фронтів при подачі і прибиранні вагонів. Одним з істотних результатів першого етапу є побудова у пам’яті ПЕОМ інформаційної динамічної моделі вантажної станції, інформаційної бази, що може бути ефективно використані для рішення оперативних задач.

У рамках інформаційно-довідкової системи вирішуються наступні задачі:

- облік наявності вантажів по тарифній номенклатурі, одержувачам, призначенням;

- номерний облік наявності вагонів з вантажами і без вантажів на вантажно-розвантажувальних і виставочних коліях комплексу, що очікують вивантаження чи навантаження, вантажних операцій, що знаходяться в процесі виконання чи з закінченими вантажними операціями із зазначенням точного місця їх розташування;

- складання оперативних звітів по вантажній роботі;

- визначення зборів за збереження вантажів;

- складання вагонних листів;

- облік наявності автомобілів та напівпричепів на різних фазах їхнього обслуговування;

- складання накладних, нарядів на завезення і вивіз вантажів автомобільним транспортом;

- складання натурних листів на сформовані поїзди;

- номерний облік часу користування вагонами і простою автомобілів;

- ведення архіву вантажної станції.