Порівняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності

Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки ОІВ засновуєть­ся на встановленні вартості аналогічних об'єктів, відносно яких відомі дані про вартість, наприклад, на підставі угод про їх про­даж на ринку.

Основним методом у порівняльному підході є ме­тод порівняльних продажів. Цей метод застосовується у разі наявності інформації про ринкові ціни продажу ОІВ подібного призначення та корисності (об'єктів-аналогів); техніко-економічні параметри інноваційної продукції, що виготовляється на осно­ві використання об'єктів-аналогів; умов продажу та використан­ня об'єктів-аналогів.

Ціна ОІВ за методом порівняльних продажів дорівнює ціні, яку на даному ринку на дату оцінки можуть заплатити за аналогічний за якістю, призначенням і корисністю об'єкт з урахуванням відповідних коригувань щодо розбіжностей між об'єктом, що оцінюється, і його аналогом.

За методом порівняльних продажів ціна ОІВ розраховується за формулою:

Цмпп=Ца К₁ К₂ К₃ К₄

де Ц_а — ціна ОІВ, обраного як аналога; К₁— коефіцієнт, що характеризує співвідношення основних техніко-економічних параметрів ОІВ, що оцінюється, та об'єкта, обраного як аналога; К₂ — коефіцієнт, що характеризує співвідношення періодів використання ОІВ, що оцінюється, та об'єкта, обраного як анало­га; К₃ — коефіцієнт, що характеризує співвідношення обсягів ін­новаційної продукції, яка виготовляється (або буде виготовляти­ся) із використанням ОІВ, що оцінюється, та виробництва анало­гічної продукції; К₄ — коефіцієнт, що характеризує співвідношення умов про­дажу ОІВ, що оцінюється, та об'єкта, обраного як аналога.

Застосування методу порівняльних продажів для оцінки ОІВ має суттєві обмеження. Це обумовлено різноманітністю техніко-економічних параметрів ОІВ, широким спектром факторів та умов, які впливають на визначення контрактних цін на ОІВ, конфіден­ційністю вказаної інформації тощо.

75. Концепції реформування відносин властивості: самоуправлінська концепція, концепція приватизації.

У світовій практиці відомі 2 концепції реформування відносин власності, синонімами якого у вітчизняній економічній літературі є поняття «роздержавлення»: перша – полягає в наданні економічної самостійності (само управлінська концепція), друга – концепція приватизації.

Само управлінська концепція передбачає, що власність на засоби виробництва, хоча б тільки на початкових етапах, залишалась державною, приватна власність (точніше колективна) поширюється лише на результати господарської діяльності – прибуток, який у разі його інвестування належатиме власнику (одноосібному чи колективному). Якщо порівнювати само управлінську концепцію із запровадженою в Україні моделлю роздержавлення, то остання за своєю сутністю найбільше наближається до оренди державних підприємств іншими трудовими колективами. Проте колективна власність завжди пов’язана з проблемами неефективного управління. Тому самоуправлінська переважає на початкових етапах переходу до ринкової економіки, передбачаючи в майбутньому приватизацію державної власності. На думку багатьох українських економістів, роздержавлення в жодному разі не означає повного усунення держави від участі в управлінні економічними процесами, а є лише зміною економічних важелів, інструментів, за допомогою яких держава регулює діяльність суб’єктів господарювання.

Центральне місце в процесі трансформації економіки в перехідний період належить приватизації. Приватизацію можна визначити як передання державної власності фізичним особам. Підприємство вважається приватизованим в тому разі, якщо будь-яка частина його майна належатиме певній фізичній особі. Підприємство є приватним і тоді, коли його акціонерами і співвласниками є інші приватні підприємства: банки, фонди і тд.

Ці концепції не є альтернативними. Обидві вони широко використовуються на практиці і можна сказати лише про переважання однієї з них на кожному конкретному етапі роздержавлення. Переважання тієї чи іншої концепції та темпи процесів реформування власності залежать від політичних, соціальних і економічних умов у кожній окремій країні, але більшість економістів погоджується на тому, що приватизацію слід розпочинати за умов економічної стабілізації.