Структура економіки "тигрів" ПСА, % від ВВП

Галузі економіки (2006 р.)	Малай­зія	Таїланд	Філіппіни	Індонезія
Сільське господарство	8,8	10,7	14,1	12,9
Промисловість	47,1	44,6	31,6	47,0
Послуги	44,1	44,7	54,2	40,1

Джерело: [https://www.cia.gov/]

Малайзія. Чисельність населення Федерації Малайзія ста­новить 24,8 млн. осіб, площа — 330 тис. км², ВВП на одну осо­бу — 12 800 дол. США (у 2006 p.).

За останні 15 років, у зв'язку зі зростанням вартості робо­чої сили в Японії і "драконах" ПСА, численні ТНК розмістили тут низку трудомістких галузей: текстильну, взуттєву, швей­ну, збирання нескладної техніки (наручних годинників, елек­тронагрівальних приладів, парасольок) поточним способом. У сільському господарстві виробляються рис, цукор.

Малайзія — головний у світі виробник олова і натурально­го каучуку. Галузева структура промисловості: кольорова ме­талургія, виробництво гумових виробів, текстильна і лісова промисловість. Виробляється пальмова олія. Нематеріальне виробництво представлене туризмом.

Зниження рівня приватних і державних інвестицій, падін­ня внутрішнього попиту, а також попиту на малайзійську про­дукцію електроніки й електротехніки на світовому ринку вна­слідок жорсткої конкуренції стали причиною економічної кризи в країні. Скоротилося виробництво у видобувних га­лузях, лісовій промисловості та сільському господарстві у зв'язку з падінням попиту на цю продукцію в основних імпор­терів — Японії та Республіці Кореї.

Після кризи економічне життя помітно активізувалося, проте, як і раніше, на внутрішньому ринку спостерігається слабкий попит, скоротився імпорт.

Значні кошти витрачаються на створення власної науково-технічної бази. Так, Малайзія створює "малайзійський мульти­медійний суперкоридор" до півдня від Куала-Лумпура. Тут побудована нова столиця країни Путраджайя, що входить до науково-технологічної зони.

Восени 2006 р. стартував найбільший інвестиційний про­ект в історії країни. На базі південного штату Джохор буде створено економічний кластер, розвивати який буде держав­на компанія "Khazanah Nasional". У перші п'ять років компа­нія вкладе близько 13 млрд. дол. США, всього проект роз­рахований до 2025 р. на суму близько 100 млрд. дол. США. Пе­редбачається, що буде створене близько 800 тис. робочих місць, а сам штат, завдяки двом морським і одному авіаційно­му порту, складе гідну конкуренцію Сінгапуру.

Таїланд. Чисельність населення Королівства Таїланд на 2006 р. становить понад 65 млн. осіб, площа — 514 тис. км². За частки в 0,98 % у світовому населенні країна виробляє 0,9 % світового ВВП, на її товари припадає близько 1,1 % світового експорту, 0,82 — промислового і 3,64 % — сільськогосподар­ського виробництва. ВВП — 596,5 млрд. дол. США (на 2006 p.).

Близько 50 % трудових ресурсів зайнято в сільському гос­подарстві, де виробляється 10,7 % ВВП країни. Основні культури: рис, кукурудза, цукрова тростина, тапіока, джут і бавов­ник. Розвинені рибальство і тваринництво.

Найвищими темпами ВВП країни зростав у 80-ті роки (7,9 %), у 90-х — темпи знизилися більш ніж у два рази — до 3,4 %. Від азіатської фінансово-економічної кризи Таїланд по­страждав найменше, тому що в країні була оперативно роз­роблена антикризова програма, спрямована на створення більш сприятливих умов для іноземних інвесторів. Було ска­совано заборону на купівлю іноземцями землі, спрощено контроль за використанням коштів філіями іноземних банків і фінансових компаній. Настільки успішний вихід із кризи Та­їланд пов'язує з фінансовою допомогою США і МВФ. Але вод­ночас страждають інтереси національних підприємців, які різко виступають за більшу орієнтацію на Японію, Китай і країни Індокитаю.

Країна має значні запаси вольфраму, плавикового шпа­ту, коштовних і напівкоштовних каменів, олова, лісових ре­сурсів, є головним виробником натурального каучуку. Галузе­ва структура економіки подібна до Малайзії, але туризм роз­винений набагато краще — половина ВВП країни (44,7%) створюється за рахунок прибутків від туризму.

Філіппіни. Чисельність населення Республіки Філіппіни становить 91 млн. осіб (у 2006 p.), територія — 300 тис. км². За частки населення в 1,38% ВВП становить 0,68%, частка у світовому експорті — 0,38, у світовому промисловому і сіль­ськогосподарському виробництві — відповідно 0,41 і 1,01 %. ВВП на 2006 р. — 450 млрд. дол. США.

Сьогодні Філіппіни — аграрно-індустріальна країна. Природно-ресурсний потенціал країни представлений запаса­ми нафти, олова, мідної, залізної, хромітової, нікелевої і мар­ганцевої руд. Є запаси срібла і золота, країна добре забезпече­на лісовими і рибними ресурсами.

Найбільш розвинені галузі промисловості: електронна, текстильна, хімічна, деревообробна, харчова, фармацевтична.

У галузі сільського господарства вирощуються рис, коко­сові горіхи, кукурудза, цукрова тростина, абака, тютюн, бана­ни, розвинуті рибальство і лісництво.

На Філіппінах частка державного сектору, нині він контр­олює видобуток вугілля, суднобудування, готельний бізнес, будівництво, виробництво тканин, паперу, цукру.

Найвищі темпи розвитку економіки спостерігалися в 60— 70-ті роки, коли середньорічні темпи приросту ВВП становили 5,9—6,1 %. У 80-ті роки вони знизилися до 2,1 %, але завдя­ки реформам у 90-х роках зросли до 4 %.

Дешевизна робочої сили стимулює в останні роки приплив трудомістких виробництв із НІК ПСА: побутової техніки, електроніки, телекомунікаційного устаткування, фармацев­тичної промисловості.

Головні статті експорту — руди та їхні концентрати, про­дукція сільського господарства. Філіппіни — найбільший екс­портер кокосових горіхів, бананів, рису й ананасів. Імпорту­ються машини й устаткування, нафта і кам'яне вугілля, спо­живчі товари. Найважливіші торгові партнери — США, краї­ни АСЕАН (Тайвань, Гонконг), Японія, країни ЄС (зокрема Німеччина).

У країні досить непогано розвинена транспортна інфра­структура — залізниці, автодороги, річковий і морський транспорт. Найбільші порти країни: Давао, Маніла і Себу.

Індонезія. Чисельність населення Республіки Індонезія у 2006 р. становила 235 млн. осіб, територія — 1,9 млн. км². За частки в 3,54% у світовому населенні Індонезія виробляє 1,44 % світового ВВП, її частка у світовому експорті — 0,85 %.

Індонезія — індустріально-аграрна країна, з найбільшими в Азії плантаціями і розвиненою гірничодобувною проми­словістю. ВНП на одну особу впав з 980 дол. США в 1995 р. до 580 дол. США у 1999 р. Падіння рупії в кінці 1997 — початку 1998 р. призвело до скорочення ВВП на 13,7 % у 1998 р. МВФ запропонував допомогу країні у розмірі 42 млрд. дол. США в обмін на виконання низки вимог. Уряд спочатку відмовився виконувати вимоги МВФ, але побоюючись подальшого відпли­ву капіталів з країни, погодився на укладення договору.

Загальний ВВП (за паритетом купівельної спроможності) у 2006 р. становив 948,3 млрд. дол. США, ВВП на одну особу — 3900 дол. США.

Основу природно-ресурсного потенціалу країни становлять нафта, природний газ, олово, кам'яне вугілля, нікелева руда, боксити, золото, лісові та рибні ресурси.

Нафтохімічну галузь контролює державна компанія "Пертаміна". Основа економіки — видобуток і переробка нафти і газу, переважно на експорт. Основні напрями розвитку про­мисловості: нафто - і газопереробна, металургія, машинобуду­вання, хімічна промисловість.

У промисловості, поряд із видобутком корисних копалин, в останні роки інтенсивно розвиваються текстильне, швейне, взуттєве виробництва, судно - й авіабудування, нафтохімія, електроніка, автозбірка.

У сільському господарстві вирощуються такі основні екс­портні культури, як каучуконоси (одне з провідних місць у світі), кокосова й олійна пальми, чай, кава, тютюн, какао, пе­рець, сейба (капок), агава (сизаль), прянощі (мускатний горіх, гвоздика тощо), виробляється кора хінного дерева (Індонезія — основний її постачальник у світі). Головні продовольчі культури: рис (основний продукт харчування населення), ку­курудза, батат, арахіс, соя.

Тваринництво розвинене слабо. Важливе значення мають рибальство, вилов омарів, креветок, трепангів. Заготовлюють деревину цінних порід.

Уряд заохочує розвиток інтенсивного сільського господар­ства — як фермерського, так і плантаційного типів; розширю­ється використання добрив, гербіцидів, упроваджуються ви­сокопродуктивні сорти рослин. 2/3 зайнятих працюють у хар­чосмаковій і текстильній промисловості.

У сфері послуг переважає туризм. Щорічно країну відвідує близько 6 млн. іноземних туристів.

Індонезії поки властива висока частка державного сектору в економіці. У 60-ті роки державний сектор контролював ін­фраструктуру, комунальне господарство, тобто сфери, де рен­табельність виробництва була невисокою і були потрібні зна­чні вливання початкового капіталу. До 90-х років державний сектор значно розширився і став нараховувати більше 200 під­приємств у галузі нафтопереробки, виробництва сталі, цемен­ту, мінеральних добрив, виплавки алюмінію, у суднобудуван­ні. Це спричинило непомірне розростання адміністративного апарату, корупцію.