Східна Азія і Тихоокеанський регіон

Група цих країн досить неоднорідна. Серед них виокрем­люють:

• найбідніші аграрні країни — Лаос, Камбоджа;

• НІК першої хвилі — Республіка Корея, Сінгапур і Тайвань;

• НІК другої хвилі — Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни та один з лідерів світової економіки — Китай.

Для більшості країн регіону характерні інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і скорочення частки сіль­ського господарства у ВВП. У галузевій промисловій структу­рі — зростання частки переробних виробництв, поява нових, У тому числі наукомістких і капіталомістких.

Основним чинником економічного зростання цих країни є великий зовнішній попит і експортна орієнтованість економік цих країн. Темпи економічного зростання в НІК регіону зна­чно перевищують показники багатьох розвинених країн. За виробництвом окремих видів промислової продукції, в тому числі наукомісткої, НІК вийшли на провідні позиції у світі. Високими темпами розвивається експорт цих країн. Продук­ція обробної промисловості НІК регіону має високу конку­рентоспроможність та інтенсивно захоплює позиції на світо­вих ринках. НІК регіону є значними експортерами взуття, одягу, побутової, аудіо - та відеотехніки, комп'ютерів тощо. НІК Південно-Східної Азії опинилися у сфері особливих еко­номічних та політичних інтересів розвинутих країн і отрима­ли майже половину всіх фінансових ресурсів, призначених країнам, що розвиваються.

Розвиток економіки країн Східної та Південно-Східної Азії залежить від збільшення інвестицій, збільшення внутріш­нього споживання, зростання експорту та прив'язаний до міжнародного циклу торгівлі. Останнім часом у регіоні спо­стерігається слабке зростання рівня внутрішніх інвестицій, а в деяких країнах навіть його зниження. Погіршення інвестиційного клімату Таїланду та Філіппін зумовлено політичною нестабільністю. Рівень інвес­тиційного зростання впав від середнього показника 15 % на рік, що спостерігався протягом трьох років, до 3,6 %. Слабкі сторони інституційного ха­рактеру та затримка у втіленні проголошених реформ негатив­но впливають на інвестиційний попит в Індонезії.

Економіка острівних країн Тихоокеанського регіону побу­дована на індустрії туризму, сільському господарстві та ри­бальстві. Деякі країни, такі як Папуа-Нова Гвінея, Соломоно­ві Острови, Вануату, є експортерами мінеральних ресурсів та сировини. Політична нестабільність в окремих тихоокеанських Острівних країнах заважає припливу іноземних і вну­трішніх інвестицій та здійсненню економічних реформ. Сер­йозними загрозами розвитку є також зменшення запасів тун­ця, основної статті доходів багатьох країн, та висока залеж­ність від імпорту нафти та дизельного палива.

Південна Азія

У регіоні Південної Азії розташовані як країни зі значним економічним потенціалом (Індія, Пакистан), так і країни, які відносять до найбідніших країн світу.

Високі ціни на нафту та розпочаті урядами де­яких країн економічні реформи і структурні перебудови да­ють змогу зберігати достатні темпи економічного зростання.

Індія та Пакистан досягли в останні роки суттєвих темпів економічного зростання. Завдяки сталому високому економіч­ному зростанню Індія все більше перетворюється на впливо­вий фактор світового економічного зростання в цілому. Стій­кому економічному зростанню Індії сприяють розвиток приватного сектору економіки, підвищення споживчого та інвес­тиційного попиту, приплив іноземних інвестицій, стримування бюджетного дефіциту. Незважаючи на масштабний внутрішній попит, основною стимулюючою силою економіки зали­шається зовнішній сектор.

В економіці Пакистану у 2008 р. спостерігалося найбільше зростання за останні двадцять років. Це зумовлено зростанням великомасштабного виробництва, особливо текстилю, різким підйомом у сільському господарстві та хорошими результата­ми в секторі послуг, особливо фінансових. Крім того, еконо­мічному зростанню сприяли вдала макроекономічна політика уряду, зростання внутрішнього попиту, відновлення довіри приватного сектору, фінансова дисципліна та стабільний об­мінний курс валюти.

Передбачається, що Індія та Пакистан збережуть високі темпи економічного зростання (9%) в найближчі роки, при цьому стрімко будуть розвиватися всі три сектори економіки: сіль­ське господарство, промисловість та сфера послуг. Ключовими заходами для Індії та Пакистану має стати забезпечення стій­кості державного фінансування і зниження уразливості, пов'я­заної з високим державним боргом і бюджетним дефіцитом.

Третьою країною регіону, що демонструвала підйом еко­номіки, є Шрі-Ланка, але після масштабного цунамі (грудень 2004 р.) у країні розпочався період довгострокового відновлен­ня та реструктуризації.

Бангладеш та Непал належать до групи найменш розви­нутих країн, але останнім часом також демонструють стійке економічне зростання, в основному завдяки сприятливим погодним умовам і рекордним врожаям сільськогосподарських культур.

Незважаючи на досягнутий останнім часом прогрес, бід­ність та низькі темпи збільшення рівня зайнятості й надалі є одними з основних проблем найбідніших країн регіону