Тема № 8. Дипломатичне і консульське право

1. Поняття, система і джерела дипломатичного права. Дипломатичне право - це сфера МП, що акумулює сукупність норм, які регламентують статус і функції державних органів зовнішніх зносин. Найважливіші джерела: Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р., Віденська конвенція про представництво держав в їхніх зносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р., Конвенція про спеціальні місії 1969 р., Конвенція 1973 р. про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, зокрема дипломатичних агентів.

2. Види органів зовнішніх зносин. Дипломатична діяльність держав реалізується через систему органів зовнішніх зносин, які поділяються на внутрідержавні (найвищий представницький орган, президент тощо) і зовнішні (дипломатичні представництва тощо).

3. Склад і функції дипломатичного представництва. Склад: дипломатичний (посли, посланники, спеціальні аташе, радники і аташе); адміністративно-технічний (перекладачі, бухгалтера тощо) і обслуговуючий (садівники, кухарі, прибиральниці тощо). Функції: представництво акредитованої держави в країні перебування; захист інтересів акредитованої держави і її громадян у межах, що допускаються МП; ведення переговорів з урядом країни перебування; з’ясування всіма законними засобами умов і подій у країні перебування і повідомлення про них своєму уряду; заохочення дружніх відносин з державою, що акредитує.

4. Поняття дипломатичного корпусу. Дипломатичний корпус - це сукупність членів дипломатичних представництв і членів їхніх сімей у даній державі. Старший за класом і часом перебування в даній країні вважається главою (дуайеном) дипломатичного корпусу.

5. Обов’язки дипломатичного представництва і його працівників щодо держави перебування. Обов’язки представництв: використання службових приміщень тільки з офіційною метою, ведення всіх офіційних відносин через відомство закордонних справ і інші відомства. Обов’язки працівників: поважати закони і ухвали країни перебування, не втручатися в її внутрішні справи, не займатися професійною і комерційною діяльністю, переслідуючи особисту вигоду.

6. Поняття і джерела консульського права. Консульське право - сукупність міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють діяльність консульських установ і членів їхнього персоналу і визначають їхній статус, функції, права і обов’язки. Джерела: міжнародний договір і міжнародний звичай. Універсальний характер має Віденська конвенція про консульські відносини 1963 р. Як правило, консульські відносини регулюються також спеціальними угодами між державами.

7. Класи і персонал, які функціонують у консульських установах. Консульська установа – постійний державний орган зовнішніх зносин, який знаходиться на території іноземної держави і виконує консульські функції із захисту інтересів держави, її громадян. Класи: генеральні консульства, консульства, віце-консульства і консульські агенти. Відрізняються обсягом правоздатності. Персонал: генеральні консули, дуайени, віце-консули, агенти. Функції - різноманітні, викладені в консульському статуті СРСР (паспортно-візова, нотаріат тощо).

8. Імунітети і привілеї консульських установ і їхнього персоналу. Привілеї і імунітети надаються для забезпечення ефективного здійснення консульськими установами функцій, пов’язаних з виконанням обов’язків. Види: недоторканність установ, архівів, податкові пільги, імунітет від юрисдикції іноземної держави тощо.