Тема № 4. Територія та інші простори в міжнародному праві

1. Поняття і види територій у міжнародному праві. Під територією розуміються простори земної кулі з її сухопутною і водною поверхнею, надрами і повітряними просторами, а також космічний простір і небесні тіла, що знаходяться в ньому. За основними видами правового режиму вся територія поділяється на три типи: а) державна територія; б) територія з міжнародним режимом; в) територія зі змішаним режимом.

2. Склад державної території та її юридичний статус. До складу державної території входять суша і води з надрами, що знаходяться під ними, і повітряний простір, що знаходиться над сушею і водами, межі яких визначаються державним кордоном. Ніхто не має права насильницьки позбавляти державу території, що належить йому, і відповідних природних ресурсів. Державна територія не може використовуватися іноземними державами з промисловою метою без згоди територіального суверена. Найвищі органи державної влади, які виступають на міжнародній арені від імені своєї держави, мають повноваження розпоряджатися територією в міжнародних відносинах.

3. Державний кордон. Які види кордонів прийнято розрізняти. Державним кордоном вважаються лінія і вертикальна площина, що проходить по ній. Розрізняють сухопутні, водні і повітряні кордони державної території.

4. Що таке внутрішні морські води. Внутрішні води - частина території держави, що включає: водоймища, повністю оточені берегами однієї держави, акваторії портів, морські бухти, затоки, лимани, береги яких належать одній державі з шириною входу, що не перевищує 24 милі.

5. Відкрите море. Що складає основи правового режиму відкритого моря. Відкрите море (за Конвенцією 1958 р.) - морський простір, розташований за межами територіального моря, відкритого для спільного і рівноправного користування всіх націй без права розповсюдження на нього суверенітету будь-якої держави. Принцип свободи відкритого моря лежить в основі його правового режиму. Відкрите море резервоване для мирних завдань.

6. Виняткова економічна зона. Виняткова економічна зона - район за межами територіального моря і район, прилеглий до нього, шириною до 200 морських миль від початкових ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря. Прибережна держава має суверенні права на розвідку, розроблення і збереження живих і неживих природних ресурсів у водах, на морському дні і в його надрах, а також на управління ними; право споруджувати, а також вирішувати і регулювати створення і експлуатацію штучних островів і установок, установлювати навколо них зони безпеки, регулювати улов живих ресурсів, стягувати збори, дозволяти наукові дослідження.

6. Якими міжнародними документами регламентується правовий режим проток, що використовуються для міжнародного судноплавства. Більшість проток не має спеціального договірного врегулювання. Загальновизнаним стало право вільного проходу. Договірне закріплення цей принцип зазнав у Конвенції про територіальне море і прилеглу зону (1958 р.). Правовий режим Чорноморських проток (Босфор і Дарданелли) регулюється Конвенцією 1936 р., укладеною в Монтре. Балтійські протоки (Великий і Малий Белоти, Зунд) мають правовий режим, установлений Копенгагенським трактатом (1857 р.), який закріпив у них свободу судноплавства.

7. Правове регулювання континентального шельфу. Континентальний шельф (за Конвенцією ООН по морському праву 1982 р.) - морське дно, а також його надра, що тягнуться від зовнішньої межі територіального моря прибережної держави до меж, установлених Конвенцією. Прибережна держава здійснює суверенні права на розвідку і розроблення природних ресурсів шельфу. Інші держави можуть займатися цією діяльністю тільки за згодою прибережної держави.

8. Правовий режим міжнародного району морського дна. Під міжнародним районом морського дна розуміється дно морів і океанів і його надра, що знаходяться за межами національної юрисдикції. За Конвенцією 1982 р. дно морів і океанів і його надра (мінеральні ресурси) оголошені загальним надбанням людства. Права на ресурси тут належать усьому людству, від імені якого діє Міжнародний орган по морському дну.

9. Міжнародні морські організації, що функціонують сьогодні. Їхнє завдання. Найбільшою з них є Міжнародна морська організація (ІМО). Завдання: забезпечення безпеки на морі, підвищення ефективності мореплавання, захист морського середовища від забруднення тощо. Комітет з судноплавства ЮНКТАД, створений у 1965 р., відає економікою морських вантажних перевезень, їх правовим регулюванням. Міжурядова океанографічна комісія при ЮНЕСКО координує співробітництво держав у наукових дослідженнях, стан морського середовища. Питаннями збереження і раціонального використання живих ресурсів займаються: Міжнародна комісія з рибальства в Південно-Східній Атлантиці, Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики.