Тема № 1. Міжнародне право та його особливості

1. Як виникла галузь міжнародного права. Виникнення і розвиток МП пов’язане з виникненням держав і їхнім розвитком. У рабовласницькому суспільстві міжнародно-правовий звичай був головним джерелом МП. У період феодалізму з’явилися поняття суверенітету, відкритого моря, нейтралітету, з’явилися посольства. Ідеї рівності, суверенітету, невтручання у внутрішні справи іншої держави з’явилися після французької буржуазної революції. Перше кодифікування дипломатичного права відбулося на Віденському конгресі 1815 р. У 1919 р. була заснована Ліга Націй, основне завдання якої - забезпечення миру – не було вирішене. ООН була створена в 1945 р. Її статут закріпив основоположні імперативні принципи МП і організаційно-правовий механізм системи універсальної безпеки.

2. Суть міжнародного права. Міжнародне право є особливою правовою системою, незалежною і відмінною від внутрішньодержавної. МП – сукупність юридичних принципів і норм, що регулюють відносини між державами і іншими суб’єктами МП. Головна функція міжнародного права - регулювання міжнародних відносин.

3. Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права. МП і внутрішньодержавне право є самостійними системами права, хоча, впливаючи один на одного, вони активно взаємодіють у процесі правозастосування і нормотворення.

Більшість держав у своєму внутрішньому законодавстві виходить з пріоритету норм МП над внутрішньодержавними. Цей принцип переважаючого значення норм МП закріплений у ст.27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.

4. Процес нормотворення в міжнародному праві. Норма МП - це правило поведінки, визнане державами і іншими суб’єктами МП як юридично обов’язкове. У процесі нормотворення держави виступають як суб’єкти МП на основі властивих їм суверенітету, рівності і вільного, добровільного волевиявлення. Створення нових норм відбувається шляхом укладення міжнародних договорів і формування звичаїв. Сьогодні у цій сфері зросло значення міжнародних організацій, особливо ООН і її спеціалізованих установ.

5. Система міжнародного права. Система МП - це цілісний комплекс взаємопов’язаних юридичних норм: суспільних принципів, норм міжнародного права (договірних і звичайно-правових), рішень міжнародних організацій, рекомендаційних резолюцій міжнародних органів, а також інститутів міжнародного права (міжнародного визнання, правонаступництва щодо договорів, міжнародної відповідальності тощо).

II. Джерела міжнародного права

1. Поняття норми міжнародного права. Норма МП - це правило поведінки, визнане державами і іншими суб’єктами МП як юридично обов’язкове. Створення нових норм відбувається шляхом укладання міжнародних договорів і формування звичаїв.

2. Класифікація норм міжнародного права. За сферою дії норми поділяються на універсальні, партикулярні і регіональні. За нормативною силою міжнародні правові норми поділяються на імперативні і діапозитивні.

3. Джерела міжнародного права. Джерела МП - це ті форми, в яких виражені норми права. МП не містить вичерпного переліку джерел. Держави і інші суб’єкти МП, погоджуючи свою волю щодо правил поведінки, ухвалюють рішення і про форму втілення узгодженого правила, тобто про те джерело МП, де повинна бути закріплена норма. Основним і головним джерелом МП прийнято вважати, у першу чергу, міжнародний договір. Також джерелом можуть бути звичаї.

4. Що розуміється під кодифікуванням міжнародного права. Кодифікування - це систематизація міжнародно-правових норм, що здійснюється суб'єктами МП, їх точне формулювання і віддзеркалення міжнародних звичаїв у договірній формі. Наявне як офіційне кодифікування, що реалізується у формі міжнародних договорів, так і неофіційне, що здійснюється приватними особами, національними інститутами і організаціями.

III. Принципи міжнародного права

1. Принципи міжнародного права та їхні характерні особливості. Основні принципи МП, утворюючи його фундаментальну основу, мають вищу юридичну силу і є суспільними нормами МП. Принципи МП є обов’язковими для всіх суб’єктів. Вони мають універсальний імперативний характер і служать критеріями законності решти міжнародних норм. Принципи МП взаємопов’язані, тому порушення одного з них зумовлює недотримання інших. Формуються вони звичайним і договірним шляхом.

2. Що означає принцип суверенної рівності держав. Принцип суверенної рівності держав передбачає обов’язок кожної з них поважати суверенітет інших учасників міжнародного правопорядку: їхнє право в межах власної території здійснювати законодавчу, виконавчу, адміністративну і судову владу без втручання інших держав, самостійно проводити свою зовнішню політику.

3. Що означає принцип незастосування сили і погрози силою. Принцип незастосування сили і погрози силою зобов’язує держави стримуватися у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування з метою порушення територіальної недоторканності або посягання на політичну незалежність будь-якої держави.

4. Що означає принцип непорушності державних кордонів. Принцип непорушності державних кордонів передбачає зобов’язання держав утримуватися від будь-яких вимог або дій, спрямованих на захоплення або узурпацію частини або всієї території якоїсь держави і визнати існуючі кордони як юридично встановлені відповідно до МП. За цим принципом зміна кордонів можлива лише відповідно до МП, мирним шляхом і за взаємною домовленістю. Цей принцип діє тільки в межах Європи.

5. Що означає принцип територіальної цілісності держав. Його суть у тому, що держави повинні поважати територіальну цілісність одна одної і утримуватися від будь-яких дій, направлених на порушення національної єдності і територіальної цілісності інших держав. Відповідно до цього принципу територія держави не повинна бути об’єктом військової окупації або придбання іншою державою в результаті погрози силою або її застосування.

6. Що означає принцип мирного вирішення міжнародних суперечок. Держави зобов’язані вирішувати свої міжнародні суперечки з іншими країнами мирними засобами і так, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість. Держави зобов’язані при будь-яких міжнародних суперечках керуватися виключно даним принципом.

7. Що означає принцип невтручання у внутрішні справи. Принцип невтручання зобов’язує держави не допускати втручання у справи, що належать до внутрішньої компетенції кожної з них. Вони не повинні: заохочувати підривну діяльність, направлену на зміну ладу іншої держави шляхом насильства; втручатися у внутрішню боротьбу в іншій державі; їм також слід утримуватися від надання допомоги в терористичній або іншій підривній діяльності, направленій проти якоїсь держави.

8. Що означає принцип загальної пошани прав людини. За цим принципом держави зобов’язані поважати і дотримувати права і основні свободи кожної людини, без розрізнення за расою, статтю, мовою і релігією. Відповідно до нього держави повинні заохочувати ефективне здійснення громадянських, політичних, економічних, соціальних або культурних прав і свобод, які витікають із гідності, властивої людській особистості, і є значущими для її вільного і повного розвитку.

9. Що означає принцип самовизначення народів і націй. Зміст цього принципу відбитий у Декларації про принципи МП: усі народи мають право вільно, без втручання ззовні визначати шляхи і форми свого розвитку.

10. Що таке принцип міжнародного співробітництва. Принцип співробітництва передбачає обов’язок держав здійснювати міжнародне співробітництво у справі вирішення міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру, підтримувати міжнародний мир і безпеку, уживаючи з цією метою ефективні колективні заходи.

11. Що таке принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань проголошує обов’язок держав скрупульозно виконувати зобов’язання, що витікають із загальновизнаних норм і принципів МП, а також міжнародних договорів, чинних відповідно до загальновизнаних норм і принципів МП.