Методичні вказівки. Конституція України у ст

Конституція України у ст. 54 гарантує кожному громадянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, за­хист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і мате­ріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інте­лектуальної діяльності. Усі ці положення дістають свій розвиток у нормах ЦК України, зокрема у книзі 4 та цілій низці інших актів цивільного законодавства, якій регулюють суспільні відносини у сфері інтелектуальної, творчої діяльності.

Перш за все при вивчені даної теми слід визначити поняття права інтелектуальної власності, поняття творчої діяльності. В об’єктивному розумінні право інтелектуальної власності - це сукупність правових норм, які врегульовують відносини щодо створення, використання та захисту об’єктів інтелек­туальної власності. У суб’єктивному розумінні - це сукупність прав, які на­лежать суб’єкту у зв’язку зі створенням і використанням об’єкту інтелектуальної власності.

Стаття 421 ЦК України встановлює поняття суб'єкта. Суб’єктами права інтелектуальної власності є особи (твор­ці), чиєю працею створено об’єкт. Це може бути автор твору, винахідник, виконавець та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності, пе­редбачені законом.

Треба від­мітити, що ст. 420 ЦК України визначає перелік об'єктів права інте­лектуальної власності. Крім того, слід визначити зміст права інтелектуальної власності, які становлять особисті немайнові та майнові права. Ви­користання права інтелектуальної власності здійснюється або осо­бою, яка має виключне право, або за її дозволом іншою особою.

У своєї сукупності право інтелектуальної власності умовно мож­на поділити на:

— Авторське право та суміжні права;

— Право промислової власності;

— Засоби індивідуалізації товарів, робіт і послуг та їх виробників. Авторське право в об'єктивному значенні — це сукупність норм

цивільного права, що регулюють відношення, яки виникають у зв'яз­ку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистец­тва; авторське право в суб'єктивному значенні — це сукупність особистих немайнових (моральних) і майнових прав, що належать особам, які створюють твори науки, літератури і мистецтва (авто­рам) у відношенні створених ними творів. Ці визначення досить чітко відбивають основні ознаки досліджуваного об'єкта.

При визначені поняття суб'єкта права інтелектуальної власності треба визначити, що поняття «автор» і «суб’єкт» авторського права не тотожні. Друге поняття ширше першого, що випливає зі змісту ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Дана стаття виділяє три групи суб'єктів авторського права: 1) автори творів, зазначених у Законі; 2) спадкоємці авторів творів; 3) особи, яким автори творів або їхні спадкоємці передали свої авторські майнові права. Але, виходячи зі змісту Закону, можна виділити ще декілька підгруп суб'єктів авторського права, у відношенні правово­го статусу яких Закон встановлює деякі особливості.

Суб'єктом авторського права може бути автор твору, а також інші фізичні і юридичні особи, для яких право може виникати внас­лідок закону, договору або спадкування.

Патентне право (право промислової власності) забезпечує другу частину об’єктів творчості (складову інтелектуальної власності) не менш важливу, ніж перша його частина (духовна творчість). Слід брати до уваги, що в умовах ринкової економі­ки, як перші об’єкти (духовної творчості), так і другі (науково-технічної творчості), виступають товаром.

Необхідно встановити, що патентне право - це сукупність норм, що регулюють май­нові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв’язку з використанням авторства на винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об’єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

До джерел патентного права належить Конституція України
(ст.ст. 41, 54), ЦК України глава 39, Закон України «Про охо­рону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки». До джерел патентного права відносять та­кож міжнародні угоди, зокрема Паризьку конвенцію з охорони промислової власності (1883 p.), Євразійську патентну конвен­цію (1995 р).

Питання до теми

Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності. Види права інтелектуальної власності.

Поняття авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі.

Об’єкти авторського права.

Суміжні права. Поняття і види.

Поняття права промислової власності.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ