Політико-правовий контекст діяльності у сфері масової інформації

Одним із найбільш важливих для окремої людини, суспільства та держави видів інформації є масова інформація. За ст. 20 Закону Укра­їни "Про інформацію", масова інформація визначається як публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Головним кри­терієм размежування цього виду інформації й інших видів критерій публічної поширюваності, який означає масове розповсюдження цієї інформації для відносно великого, невизначеного кола осіб. Адже спо­живачем масової інформації як інформаційного продукту може стати будь-яка зацікавлена особа.

Законодавство визначає також засоби поширення масової інфор­мації, які класифікуються залежно від форми подання інформації дру­кованої чи аудіовізуальної на:

- друковані засоби масової інформації - періодичні друковані видання (газети, журнали, бюлетені тощо) і разові видання з визначеним тиражем.

- аудіовізуальні засоби масової інформації - радіомовлення, те­лебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Як уже зазначалося вище, ключовою для розуміння сутності пра­вового регулювання мас-медіа є їх дуалістична природа, яка поля­гає в тому, що, з одного боку, вони є звичайними підприємствами, а з другого - трибуною для висловлювання поглядів і демократич­ної комунікації. У цьому аспекті правові питання діяльності засобів масової інформації є невід'ємною частиною питань організа­ції політичної влади в державі і залежать від ступеня демократич­ності цієї влади.

Найбільш популярною для визначення ролі і місця засобів масо­вої інформації в сучасному демократичному суспільстві є так звана концепція "ліберального плюралізму". Відповідно до цієї концепції, засоби масової інформації виконують три основні ролі: громадсько­го спостерігача, представника споживача та джерела суспільної ін­формації.

Виконуючи роль громадського спостерігача, засоби масової ін­формації мають забезпечувати контроль за публічною владою, прозо­рість діяльності органів публічної влади, інформуючи громадськість про можливі зловживання та правопорушення в цій сфері, акценту­ючи увагу владних інституцій на питаннях що викликають суспіль­ний інтерес. Роль громадського спостерігача історично закріпилася за мас-медіа як одним із засобів захисту прав людини від можливих утисків з боку держави.

Роль засобів масової інформації як представника спожива­ча полягає в тому, що, маючи на меті задоволення інформаційних потреб споживачів інформації, мас-медіа повинні йти назустріч цим потребам. Таким чином, певною мірою зміст інформації, яку поширюють мас-медіа, формується в рамках ринкового механіз­му, відповідно до попиту і пропозиції. Відповідно через ринко­ві механізми громадськість, суспільство в цілому та окремі соці­альні групи можуть забезпечити представництво своїх інтересів у сфері масової інформації, через ЗМІ, що розраховані на відпо­відну аудиторію.

Нарешті, в ролі джерела суспільної інформації ЗМІ забезпечують притаманний демократичному суспільству процес вільного вислов­лювання ідей і поглядів кожним бажаючим та широкого суспільно­го обговорення важливих проблем державного й суспільного життя. Така роль ЗМІ сприяє формуванню громадської думки та участі гро­мадськості в політичному та суспільному житті держави.

Слід зазначити, що визначена вище концепція може бути реалі­зована лише за однієї умови - за незалежності ЗМІ. Саме на забезпе­чення такої незалежності спрямовані більшість правових гарантій ді­яльності ЗМІ.

Зокрема, слід зазначити, що ч. 2 ст. 15 Конституції України в на­шій державі цензура заборонена. Така пряма заборона фактично є ключовою гарантією свободи діяльності у сфері масової інформації. Хоча питання незалежності ЗМІ певною мірою є фікцією, адже всі вони мають своїх власників, які багато в чому визначають напрями діяльності кожного конкретного ЗМІ. Подібний стан речей характери­зуються терміном "економічна цензура". В цьому разі слід говорити швидше про норми вже згаданої ст. 15 Конституції України, за яки­ми суспільне життя в Україні грунтується на політичній, економічній та ідеологічній багатоманітності, а жодна ідеологія не може бути ви­знана державою як обов'язкова. Саме різноманітність, тобто належ­ність ЗМІ від різних власників і, відповідно, розповсюдження за їх до­помогою різних думок, поглядів та оцінок дає змогу створити загаль­ний ефект незалежності ЗМІ.

Наприклад, можна виділити чотири основні види ЗМІ, залежно від статусу їх власників і засновників:

1) державні (офіційні), засновниками яких є органи публічної вла­ди і які використовуються насамперед для розповсюдження інформа­ції цих органів влади та діють у рамках державної інформаційної по­літики;

2) партійні, засновниками яких є політичні партії і які мають від­повідне ідеологічне спрямування та використовуються насамперед для проведення політичної агітації;

3) приватні (незалежні), засновниками та власниками яких є суб'єкти господарської діяльності та які орієнтовані насамперед на отримання прибутку від здійснення інформаційної діяльності. Відпо­відно зміст діяльності цих ЗМІ визначається вимогами ринку інфор­маційних продуктів та послуг;

4)громадянські (неприбуткові), засновниками яких виступають і громадські організації (правозахисні, національні, культурні, релігій­ні, екологічні, професіональні тощо). Цей вид ЗМІ розрахований пе­редусім на задоволення інформаційних потреб відповідних соціаль­них груп або інформування суспільства з питань діяльності відповід­них громадських організацій.

2. Друковані засоби масової інформації (преса)

Одним із найбільш давніх засобів поширення масової інформації є друковані ЗМІ - преса.

За ст. 1 Закону України "Про друковані засоби масової інформа­ції (пресу) в Україні", під друкованими засобами масової інформа­ції (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжу­ються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва

про державну реєстрацію.

Таким чином, основними характеристиками друкованих ЗМІ є:

- періодичність видання (щонайменше один раз на рік);

- постійна назва, що об'єднує всі випуски;

- державна реєстрація як друкованого ЗМІ.

Відповідно під діяльністю друкованих засобів масової інформа­ції, цей Закон (ст. 6) визначає такі дії, як: збирання, творення, редагу­вання, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів.

При цьому продукцією друкованого ЗМІ є виготовлений видавцем тираж окремого випуску видання, підписаний редактором (головним редактором) на вихід у світ.

Законодавство визначає перелік суб'єктів діяльності друкованих ЗМІ, кожен з яких має свій правовий статус і відповідно є носієм комплексу специфічних прав та обов'язків. До основних суб'єктів ді­яльності друкованих ЗМІ, зокрема, належать:

- засновник (співзасновники) - особа, яка заснувала засіб масо­вої інформації, або особи, які об'єдналися з метою спільного заснування видання;

- редактор (головний редактор) - керівник редакції, уповнова­жений на те засновником;

- редакція - установа, що здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засно­вника;

- журналіст - творчий працівник, який професійно збирає, одер­
жує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займаєть­ся такою діяльністю за її уповноваженням;

- видавець - суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює функції матеріально-технічного забезпечення видання друко­ваного засобу масової інформації на підставі пред'явлення за­сновником (співзасновниками) свідоцтва про його державну реєстрацію і укладеного між ними договору;

- розповсюджувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який продає, надсилає за передплатою чи іншим способом розпо­всюджує виданий тираж періодичного і такого, що продовжу­ється, видання, є розповсюджувачем продукції друкованого за­собу масової інформації.

Виробничі, майнові та фінансові відносини засновника (співзасновників), редакції, видавця, розповсюджувача друкованого засобу масової інформації будуються на основі чинного законодавства і до­говору.

Слід зазначити, що деякі суб'єкти діяльності друкованих ЗМІ мо­жуть одночасно поєднувати в одній особі функції декількох інших суб'єктів. Так, засновник або співзасновники друкованого ЗМІ може поєднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача. А ре­дакція друкованого ЗМІ має право виступати засновником або співзасновником, видавцем, розповсюджувачем.

Однією з особливостей створення друкованих ЗМІ є достатньо широкий, порівняно з іншими видами ЗМІ, перелік осіб, які мають право виступати як засновники. Так, право на заснування друковано­го засобу масової інформації можуть мати:

- громадяни України, громадяни інших держав та особи без гро­мадянства, не обмежені в цивільній правоздатності та цивіль­ній дієздатності;

- юридичні особи України та інших держав;

- трудові колективи підприємств, установ і організацій на під­ставі відповідного рішення загальних зборів (конференції).

Юридичні особи можуть виступати як засновники друкованих ЗМІ навіть у випадках, коли цей вид діяльності не передбачений їх­німи статутами.

Законодавством установлено гарантії від монополізації дру­кованих засобів масової інформації, які реалізуються встановлен­ням обмежень щодо засновників загальнодержавних і регіональних громадсько-політичних ЗМІ. Фізична або юридична особа не може бути засновником або співзасновником чи контролювати більше як 5

відсотків таких видань.

У вітчизняному законодавстві можна виділити кілька основ класи­фікації друкованих ЗМІ, які зумовлюють особливості державної реє­страції та застосування до них деяких регуляторних актів щодо опо­даткування та державної підтримки. До таких основ класифікації, зо­крема, належать: сфера розповсюдження, вид видання, статус видан­ня, програмні цілі або тематична спрямованість, категорія читачів, ці­льове призначення.

За сферою розповсюдження розрізняють друковані ЗМІ: зарубіж­ні (більше однієї країни), загальнодержавні, регіональні (дві і більше

областей), місцеві.

За видом видання можна назвати такі друковані ЗМІ, як: газета, журнал, збірник, бюлетень, альманах, календар, дайджест тощо.

За статусом видання можуть бути вітчизняні (засновник або всі співзасновники є фізичними або юридичними особами-резидентами), спільні (хоча б один із співзасновників є іноземною фізичною або

юридичною особою).

Відповідно до категорії читачів визначають ті верстви населен­ня, на які розраховане видання: усе населення, дорослі, молодь, діти, чоловіки, жінки, інваліди, студенти, працівники певної галузі, нау­ковці, педагоги тощо

Програмні цілі (або тематична спрямованість видання) харак­теризують завдання, які ставить перед собою засновник друковано­го ЗМІ.

Нарешті, важливою характеристикою є вид видання за цільовим призначенням: загальнополітичне, з питань економіки і бізне­су, виробничо-практичне, наукове, науково-виробниче, науково-популярне, навчальне, довідкове, літературно-художнє, з питань мис­тецтва, спортивне, юридичне, для дозвілля, медичне, релігійне, уфологічне, екологічне, туристичне,, інформаційне, для дітей тощо. Окре­мо слід виділити такі види видань, як рекламне (понад 40% обсягу од­ного номера - реклама) та еротичне оскільки на дані види видань не розповсюджуються встановлені законодавством пільги, а з останніх стягується більший порівняно з іншими реєстраційний збір.

Друкований засіб масової інформації може бути виданий після його державної реєстрації. Порядок державної реєстрації визначається Законом "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Укра­їні" та Положенням про державну реєстрацію друкованих засобів ма­сової інформації в Україні.

Зокрема, здійснюється реєстрація друкованих ЗМІ:

- загальнодержавної, регіональної та зарубіжної сфери розпо­всюдження - Міністерством юстиції;

- місцевої сфери розповсюдження - Головним управлінням юс­тиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Ки­єві та Севастополі.

У заяві про державну реєстрацію друкованого засобу масової ін­формації мають бути зазначені:

1) засновник (співзасновники) видання;

2)вид видання;

3) назва видання;

4)мова видання;

5) сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержав­на, зарубіжна) та категорії читачів;

6)програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямова­ність;

7) передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання;

8) юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити;

9)місцезнаходження редакції.

Реєструючий орган має право зажадати від засновника (співзаснов­ників) подання документів, якими підтверджується його (їх) цивіль­на правоздатність та цивільна дієздатність (паспорт, статут, договір між співзасновниками, договір з правонаступником, довіреність тощо).

Заява про реєстрацію друкованого ЗМІ розглядається у місячний строк з дня її одержання реєструючим органом, який за результатами розгляду заяви приймає одне з таких рішень:

- про державну реєстрацію;

- про відмову в державній реєстрації;

- про зупинення строку розгляду заяви про державну реєстрацію;

- про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ (на підставі письмового повідомлення засновника (співзасновників), погодженого з редакцією, або рі­шення суду про припинення випуску друкованого засобу ма­сової інформації).

За державну реєстрацію друкованих ЗМІ сплачується збір у роз­мірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Після оформлення реєструвальним органом рішення про державну реєстрацію та сплати збору за державну реєстрацію зареєстрованому друкованому ЗМІ присвоюються відповідний номер і серія, а заявнико­ві видається свідоцтво встановленого зразка. Після державної реєстра­ції друкованого ЗМІ його редакція набуває статусу юридичної особи.

Законодавство встановлює також певні вимоги до продукції дру­кованих засобів масової інформації, які стосуються вихідних даних та контрольних примірників видання.

За ст. 32 Закону "Про друковані засоби масової інформації (пре­су) в Україні", у кожному випуску друкованого засобу масової інфор­мації мають бути вихідні дані: 1) назва видання; 2) засновник (спів­засновники); 3) прізвище та ініціали редактора (головного редакто­ра); 4) порядковий номер випуску і дата його виходу в світ; 5) індекс видання, розповсюджуваного за передплатою; 6) тираж; 7) ціна або помітка "Безкоштовно"; 8) адреси редакції, видавця, друкарні; 9) се­рія, номер і дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію; 10) ви­давець (співвидавці).

Законодавством забороняється розповсюдження продукції друко­ваного засобу масової інформації без вихідних даних.

Ст. 33 цього Закону вимагає від редакції обов'язково безкоштов­но надсилати засновникові (співзасновникам) і реєструючому орга­ну контрольні примірники періодичних і таких, що продовжуються, видань відразу після надрукування.