А. Законодавчі і інші нормативні акти України. 7 страница

Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.

Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначається Кабінетом Міністрів України

Питання 82. Визначити підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Питання 83. Визначити давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурора перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або подання прокурора. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Питання 84. Провадження по виконанню постанови про винесення попередження.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику.

Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені статтею 285 Кодексу.

При винесенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення порушень, передбачених статтями 116, 116-2, 117 Кодексу, воно оформляється способом, встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Питання 85. Провадження по виконанню постанови про накладення штрафу.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Питання 86. Провадження по виконанню постанови про оплатне вилучення предмета.

Постанова про оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виконується державним виконавцем.

Предмет, вилучений на підставі постанови про його оплатне вилучення, здається державним виконавцем для реалізації в порядку, встановленому законом.

Суми, виручені від реалізації оплатно вилученого предмета, відповідно до статті 28 Кодексу передаються колишньому власникові з відрахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

Питання 87. Провадження по виконанню постанови про конфіскацію предмета, грошей.

Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього предмета у власність держави.

Реалізація конфіскованих предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, провадиться в порядку, встановлюваному законами України.

Питання 88. Провадження по виконанню постанови про позбавлення спеціального права.

Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів внутрішніх справ, зазначеними у пунктах 2 і 3 частини другої статті 222 Кодексу.

Постанова про позбавлення права керування річковими і маломірними суднами виконується керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, та інспекторами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, капітаном річкового порту.

Постанова про позбавлення права полювання виконується зазначеними у частині другій статті 242 Кодексу посадовими особами органів, мисливського господарства.

Водії транспортних засобів, судноводії і особи, що порушили правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені в неї документи. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після успішного складання нею у відповідному підрозділі Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, іспитів для отримання права керування.

Питання 89. Провадження по виконанню постанови про застосування виправних робіт.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання нею законної сили.

Виправні роботи відповідно до статті 31 Кодексу відбуваються за місцем постійної роботи порушника.

На підставі постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт із заробітку порушника протягом строку відбування ним адміністративного стягнення провадяться відрахування в дохід держави у розмірі, визначеному постановою.

У разі втрати працездатності, призову на строкову військову службу, взяття під варту, засудження до кримінального покарання у виді позбавлення або обмеження волі, або якщо невідоме місцезнаходження особи, постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, виправні роботи замінюються штрафом, розмір якого визначається із розрахунку, що один день невідбутих виправних робіт дорівнює одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.

У разі ухилення порушника від відбування виправних робіт постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, невідбутий строк виправних робіт може бути замінено штрафом або адміністративним арештом.

Заміна виправних робіт штрафом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, передбачає можливість застосування штрафу. Розмір штрафу в такому разі визначається із розрахунку, що один день невідбутих виправних робіт дорівнює одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.

Заміна виправних робіт арештом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, не передбачає можливості застосування штрафу. Строк арешту визначається із розрахунку, що одна доба арешту дорівнює трьом дням виправних робіт, але не може перевищувати п’ятнадцять діб.

Питання 90. Провадження по виконанню постанови про застосування громадських робіт.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання нею законної сили.

Виконання стягнення у вигляді громадських робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, види якої визначаються органами місцевого самоврядування.

У разі втрати працездатності, призову на строкову військову службу, взяття під варту, засудження до кримінального покарання у виді позбавлення або обмеження волі, або якщо невідоме місцезнаходження особи, постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, громадські роботи замінюються штрафом, розмір якого визначається з розрахунку, що чотири години невідбутих громадських робіт дорівнюють одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.

У разі ухилення порушника від відбування громадських робіт постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, невідбутий строк громадських робіт може бути замінено штрафом або адміністративним арештом.

Заміна громадських робіт штрафом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, передбачає можливість застосування штрафу. Розмір штрафу в такому разі визначається із розрахунку, що чотири години невідбутих громадських робіт дорівнюють одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.

Заміна громадських робіт арештом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, не передбачає можливості застосування штрафу. Строк арешту визначається із розрахунку, що одна доба арешту дорівнює п’яти годинам невідбутих громадських робіт, але не може перевищувати п’ятнадцять діб.

Питання 91. Провадження по виконанню постанови про застосування адміністративного арешту.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення.

Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. При виконанні постанови про застосування адміністративного арешту арештовані піддаються особистому оглядові.

Строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту.

Відбування адміністративного арешту провадиться за правилами, встановленими законами України.

Організація трудового використання осіб, підданих адміністративному арешту, покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Особам, підданим адміністративному арешту, за час перебування під арештом заробітна плата за місцем постійної роботи не виплачується.

Питання 92. Провадження стосовно виконання постанови в частині відшкодування майнової шкоди.

У результаті скоєння адміністративного правопору­шення може бути заподіяна майнова шкода громадяни­ну, підприємству, установі або організації. У цьому ви­падку орган, який розглядає справу (адміністративна комісія, виконавчий комітет селищної, сільської ради, суддя), застосовуючи стягнення за адміністративне пра­вопорушення вправі одночасно вирішити питання про відшкодування майнової шкоди, але за умови, що її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а районний (міський) суд — незалежно від роз­міру шкоди. У постанові у справі про адміністративне правопорушення указується розмір шкоди,, що підлягає відшкодуванню, порядок і строки її відшкодування.

Постанова у справі про адміністративне правопору­шення в частині відшкодування майнової шкоди вико­нується в порядку, встановленому цивільним процесу­альним законодавством.

Постанова у справі про адміністративне правопору­шення в частині відшкодування майнової шкоди є ви­конавчим документом.

Майнова шкода має бути відшкодована порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови (стаття 285), а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі невиконання постанови у справі про адмініст­ративне правопорушення в частині відшкодування май­нової шкоди у строк, вона надсилається для стягнення збитків у порядку виконавчого провадження, передба­ченому цивільним процесуальним законодавством.

Питання 93. Провадження стосовно виконання постанови про адміністративне видворення за межі України.

Адміністративне видворення за межі України іно­земних громадян й осіб без громадянства полягає в при­мусовому і контрольованому їхньому переміщенні через Державний кордон України за межі України, а у випад­ках, передбачених законодавством України, – контро­льованому самостійному виїзді видворяються з України.

Видворення за межі України як захід адміністратив­ного стягнення відповідно до чинного законодавства застосовується за рішенням органів внутрішніх справ або СБУ до іноземців, якщо:

їхні дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;

це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

вони грубо порушили законодавство про правовий статус іноземців.

Іноземець зобов'язаний покинути територію Украї­ни у термін, зазначений у рішенні про видворення. Іно­земці, які ухиляються від виїзду, підлягають із санкції прокурора затриманню і видворенню у примусовому по­рядку. Затримання допускається лише на термін, необ­хідний для видворення.

Видворення іноземців здійснюється органами внутрішніх справ.

Іноземці, які підлягають видворенню, або фізичні, юридичні особи, які приймають цих іноземців, відшко­довують витрати, пов'язані з видворенням.

Постанова про адміністративне видворення за межі України іноземного громадянина або особи без громадян­ства приводиться у виконання органами внутрішніх справ та Прикордонними військами України за порушення:

правил перетинання Державного кордону України іноземними громадянами або особами без громадянства і керованими ними транспортними засобами, порядку їхнього проходження від Державного кордону України до пунктів пропуску через Державний кордон України та у зворотному напрямку;

правил транзитного польоту через повітряний простір України іноземних повітряних суден;

установлених правил плавання іноземних невоєн­них і військових кораблів при мирному проході через територіальні води України без заходження у внутрішні води, порти, на рейди України;

режиму в пунктах пропуску через Державний кор­дон України іноземним громадянином або особою без громадянства.

Питання 94. Виконання постанови у справах про адміністративні правопорушення.

Виконання постанов – завершальна стадія провад­ження адміністративних правопорушень, "і суть поля­гає в практичній реалізації адміністративного стягнен­ня, призначеного правопорушнику юрисдикційним ор­ганом (посадовою особою). У процесі виконання поста­нови особа, що вчинила адміністративне правопорушен­ня зазнає відповідних нестатків та обмеження особисто­го, морального або матеріального характеру.

Відповідно до ст. 299 КУпАП постанова підлягає вико­нанню з моменту її винесення. На відміну від вироків судів, які за загальними правилами підлягають виконан­ню лише після закінчення строку касаційного оскаржен­ня, постанови про накладення стягнень є актами управ­ління і набирають чинності негайно.

Виконанням постанов зайняті два види органів. По-перше, це органи, які звертають постанову до виконан­ня. Згідно зі ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), що винесла постанову, тоб­то це органи адміністративної юрисдикції. Зміст діяль­ності по зверненню постанови до виконання становлять: своєчасне направлення постанови органу-виконавцю, здійснення контролю за правильним виконанням поста­нови, вирішення всіх питань, які пов'язані з виконан­ням постанови, припинення виконання постанови з підстав, передбачених ст. 302 КУпАП.

По-друге, це органи, які безпосередньо виконують постанови про накладення адміністративних стягнень. Діяльність державних органів з приведення до виконан­ня направлених їм постанов має на меті реалізацію адм­іністративних стягнень. Вона здійснюється діями, які завдають покараному відповідні втрати і правообмеження в установлених постановою межах.

Згідно зі ст. 300 КУпАП це спеціально уповноважені органи держави. Так, постанови про конфіскацію гро­шей, речей уповноважені виконувати судові виконавці, а також відповідні особи фінансових органів, органів рибоохорони, мисливського господарства тощо.

З деяких справ про адміністративні правопорушен­ня безпосереднє виконання постанов про стягнення по­кладено на орган, що виніс постанову. Так, постанова про відшкодоване вилучення предмета, що є знаряддям ад­міністративної провини, виконується органом (посадо­вою особою), що виніс постанову.

Діяльність як органів, що звертають постанови до виконання, так і органів, що безпосередньо їх викону­ють, утворюють єдину стадію виконання постанов, що складається з різних етапів.

Питання 95. Дати оцінку органів та посадових осіб які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 213 КУпАП систему органів, упов­новажених розглядати справи про адміністративні пра­вопорушення, утворюють:

адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад народних депутатів;

виконавчі комітети селищних, сільських рад народ­них депутатів;

районні (міські) суди (судді);

органи внутрішніх справ;

органи (посадові особи), що здійснюють адмініст­ративно-наглядові функції.

Система органів, уповноважених розглядати спра­ви про адміністративні правопорушення, будується за територіально-галузевим принципом.

Створення адміністративних комісій при виконав­чих комітетах районних, міських, районних у містах,
селищних, сільських рад народних депутатів передба­чається нормативно-правовими актами України та Ав­тономної республіки Крим

Усі справи про адміністративні правопорушення, підвідомчі адміністративним комісіям (ст. 218 КУпАП України), можна розділити на дві групи:

справи виняткової компетенції (заняття заборо­неним промислом; порушення правил зв'язку; порушен­ня законодавства про релігійні культи та ін.);

справи змішаної компетенції (правопорушення, що зазіхають на державний або громадський порядок, на різні види власності, на права і свободи громадян та ін.).

Питання 96. Адміністративно-правове забезпечення антимонопольної діяльності та недопущення недобросовісної конкуренції.

Антимонопольне законодавство відносно нова галузь законодавства для нашої держави. В 1992 р. був прий­нятий перший антимонопольний акт України – Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяль­ності», який став базою для прийняття наступних За­конів України: «Про Антимонопольний комітет Украї­ни» (1993), «Про захист від недобросовісної конкуренції» (1996), «Про природні монополії» (2000), «Про захист економічної конкуренції» (2001) та цілого ряду підзаконних нормативних актів (близько 80), що у сукупності складають антимонопольне законодавство.

Організаційно-структурну основуантимонопольної діяльності складають: Антимонопольний комітет Украї­ни (далі АКУ) і територіальні відділення АКУ. АКУ – державний орган, що має забезпечувати державний кон­троль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців і споживачів від його по­рушень.

Основні завдання,які покладаються на АКУ: а) здійснення державного контролю за дотриманням анти­монопольного законодавства; б) захист законних інте­ресів підприємців і споживачів шляхом застосування заходів щодо попередження і припинення порушень ан­тимонопольного законодавства, накладення стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень; в) сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки. Складовими ста­тусу АКУ є його компетенція та повноваження, закріп­лені в Законі України «Про Антимонопольний комітет України» (ст. 7, 8).

Питання 97. Адміністративно-правове забезпечення управління використанням і охороною природних ресурсів

Згідно зі статтею 13 Конституції, України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресур­си в межах території України, природні ресурси її кон­тинентального шельфу, виключної (морської) економі­чної зони є об'єктами права власності Українського на­роду, яке від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Правові засадиуправління використанням та охоро­ною природних ресурсів визначаються Законами Украї­ни: «Про охорону навколишнього середовища», «Про еко­логічну експертизу», «Про місцеві державні адмініст­рації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про мисливське господарство та полювання», Указом Прези­дента «Питання Міністерства екології та природних ре­сурсів України», Положенням про Державний фонд охо­рони навколишнього природного середовища, Положен­ням про Державний комітет України по водному госпо­дарству, Положенням про державну систему моніторин­гу довкілля, Положенням про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, Положенням про Інспекцію державного геодезичного нагляду та ін.

Органи управліннявикористанням та охороною при­родних ресурсів можна поділити на дві групи: загальної
компетенції (КМУ, уряд АРК, місцеві державні адміні­страції, органи місцевого самоврядування) та спеціаль­ної компетенції: Міністерство екології та природних ре­сурсів (створене на базі Міністерства охорони навколиш­нього середовища та ядерної безпеки України, Комітету
України з питань геології та використання надр, Комі­тету України з питань гідрометеорології, Державної ад­міністрації ядерного регулювання України, Головного управління геодезії, картографії та кадастру, Державної комісії у справах випробувань і реєстрації засобів захис­ту та регуляторів росту рослин і добрив, які ліквідовані), Державний комітет лісового господарства, Державний комітет з водного господарства, Державний комітет з земельних ресурсів, державні управління екологічної безпеки в областях, АРК, містах Києві та Севастополі, а також районні, міські та регіональні інспекції охорони навколишнього природного середовища.

Питання 98. Адміністративно-правове забезпечення управління юстицією.

Правовими засадами управління юстицією є Закони України: «Про нотаріат», «Про органи реєстрації актів громадянського стану», «Про державну виконавчу служ­бу», Укази Президента України: «Про державну реєст­рацію нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади», «Про службу громадянства та реєст­рації фізичних осіб», Постанови КМУ: «Про затверджен­ня Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної влади, органів господарського управління, що зачіпають пра­ва, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер», «Про затвердження Положен­ня про Вищу кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України», «Про утворення в системі органів Міністерства юстиції України служби громадянства та реєстрації фізичних осіб», Положення про Головне уп­равління юстиції Мін'юсту України в АРК, обласні, Киї­вське і Севастопольське міські управління юстиції, По­ложення про районний, міський, районний в містах відділ державної виконавчої служби та ін. (див. рекомен­довану літературу).

Досить важливим є усвідомлення системи органів юстиції, визначеної постановою КМУ «Про систему органів юстиції», яку складають:

Міністерство юстиції;

Головне управління юстиції в АРК;

обласні, Київське та Севастопольське міські управ­ління юстиції;

районні, районні в містах, міські управління юс­тиції.

Питання 99. Дати оцінку адміністративним правопорушенням що посягають на громадський порядок і громадську безпеку.

Дрібне хуліганство.

Поширювання неправдивих чуток.

Вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або не проходження корекційної програми.

Стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку.

Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях.

Виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення.

Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння.

Заняття проституцією.

Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб.

Питання 100. Дати оцінку адміністративним правопорушенням що посягають на встановлений порядок управління.

Використання посадовою особою в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їй у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв'язку, техніки або іншого державного майна, якщо це завдало державі шкоди на суму, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення посадовими особами порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, для централізованого обліку.

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

Питання 101. Стан антикорупційного законодавства в Україні