Методологія науки фінансового права

Наука фінансового права при вивченні фінансово-правових відно­син та формулюванні пропозицій для використання їх у фінансовій практиці використовує методи науки - сукупність правил, прийомів, принципів наукового пізнання, які забезпечують оволодіння об'єктивними достовірними знаннями про фінансове право як галузь права. Вчення про методи і принципи, які використовуються у науці фінансового права для пізнання фінансово-правових властивостей об'єкта юридичних наукових досліджень, називають методологією науки фінансового права. Це також вчення: про методи і принципи пізнання, теоретичне обґрунтування використаних у науці фінансового права методів і способів пізнання; про теорію методів; сукупність принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження фінансово-правових явищ; про систему певних теорій та категорій.

Методологія науки фінансового права базується на принципах об'єктивності, пізнання, історизму, єдності теорії та практики.

Формування сучасної наукової методології в Україні відбувається декількома шляхами:

1) шляхом трансформації вже апробованих методів науки радянського фінансового права (історико-ретроспективний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний методи);

2) шляхом відродження методів, які не визнавалися в науці радянського фінансового права, але практикувалися в науці фінансового права зарубіжних країн (соціологічний, нормативістський, аксіологічний, природно-правовий);

3) шляхом залучення до методологічного апарату науки фінансового права методів, що використовуються в інших науках (соціології, статистиці, теорії управління тощо).

— 189 —

Сукупність принципів, правил, прийомів і способів пізнання юри­дичних властивостей фінансово-правових явищ складає метод науки фінансового права.

До системи методів науки фінансового права належать:

1) загальні методи: метод філософської діалектики, який розкри­вається через логічний, системний, історичні методи, що базуються на підході до вивчення фінансового права через дослідження загальних закономірностей розвитку буття та свідомості;

2) приватно-наукові (конкретно-наукові) методи: формально-догматичний, соціологічний, статистичний, конкретно-історичний, порівняльно-правовий;

3) спеціальні методи, що базуються на досягненнях суспільних та технічних наук (математичний, кібернетичний, психологічний тощо).

Охарактеризуємо найбільш важливі методи.

Системний метод полягає у виявленні та аналізі елементів того або іншого явища, що належить до сфери фінансового права. При використанні цього методу визначається доцільність і ефективність використання тих або інших принципів правового регулювання, структури фінансово-правових норм, фінансово-правових інститутів, підгалузей фінансового права тощо.

Догматичний метод полягає у тлумаченні структури і змісту фі­нансово-правових норм з метою встановлення їх суті, взаємозв'язку між ними тощо.

Історичний метод слугує встановленню особливостей розвитку фінансового права і його традицій в цілому, окремих інститутів і кате­горій, що дає можливість оцінити тенденції і перспективи розвитку цієї галузі.

Формально-догматичний метод передбачає вивчення фінансово­го права як такого, «у чистому вигляді», поза його зв'язками з економікою, політикою та іншими соціальними явищами. Сутністю його є аналіз чинного фінансового законодавства та практики його застосування, виявлення зовнішніх аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сторони та зв'язки У процесі застосування цього методу використовуються такі формальні прийоми, як опис, аналіз, синтез фінансово-правових норм та фінансових правовідносин, їх тлумачення, класифікація. За допомогою формально-догматичного

— 190 —

методу знання про фінансове право набувають досконалої зовнішньої форми, зручної для вивчення та запам'ятовування.

Соціологічний метод полягає у дослідженні фінансового права на основі конкретних соціальних фактів, прийомів (аналіз різних фінансо­вих документів, спостереження за діяльністю фінансових органів, опи­тування фінансових працівників, анкетування). Ці прийоми забезпечу­ють отримання необхідної інформації безпосередньо з самого життя та достовірність знань про фінансово-правові явища, необхідні для дослідника. У процесі використання соціологічного методу аналізується також практика роботи податкових органів, банківських установ та органів фінансового контролю, на базі якої отримуються не лише фактичні дані, а й перевіряється ефективність фінансового законодавства, формулюються пропозиції та рекомендації. Цей метод ґрунтується на узагальненні та аналізі практики застосування фінансового законодавства; проведенні соціологічних досліджень відносно бажаного напряму вдосконалення фінансово-правових норм; складанні експертних оцінок змісту і ефективності фінансово-правових актів тощо.

Статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет дослідження (наприклад, даних про кількість фінансових правопорушень, випадків притягнення до відповідальності за порушення термінів продажу валютної виручки тощо).

Конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку фінансово-правового інституту конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, запозичити прийнятні для сучасного стану фінансової системи моделі, зробити відповідні висновки та сформулювати рекомендації.

Порівняльно-правовий метод - це спосіб зівставлення та дослі­дження фінансово-правових понять, явищ та процесів, їх порівняння з метою виявлення між ними спільного та відмінного (наприклад, бю­джетного процесу в Україні та у Франції). Порівняння дає можливість уніфікувати та удосконалювати як законодавство в цілому, так і зміст окремих фінансово-правових норм, розкрити сутність фінансово-правових явищ інших країн, виявити окремі переваги та їх використан­ня при зміні і удосконаленні змісту фінансово-правових норм.

Проблема методології передбачає роз'язання трьох завдань: з'ясування філософських основ науки фінансового права; розробку

— 191 —

загальних понять та інститутів фінансового права; визначення співвідношення діалектичного методу з приватно-науковими методами, розробку прийомів і способів збирання й аналізу матеріалів, необхідних для висновків, що формулюються наукою з метою конкретних практичних пропозицій.

Різноманітність методів науки фінансового права дає їй змогу комплексно аналізувати фінансові правовідносини, виявляти шляхи підвищення ефективності функціонування фінансово-правових норм, інститутів та підгалузей фінансового права.

Значення науки фінансового права полягає в тому, що вона:

а) вивчає фінансово-правові явища, які мають місце у сфері
публічних (державних, місцевих) фінансів;

б) досліджує, якими юридичними засобами держава в особі своїх
органів та органів місцевого самоврядування мобілізує кошти
для утворення централізованих і децентралізованих фондів
коштів та витрачає їх для свого функціонування;

в) вивчає фінансово-правові явища, що мають правову та
економічну природу;

г) покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища,
а й сприяти роз'язанню практичних завдань фінансовими
органами;

ґ) вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення;

д) проводить вивчення фінансового законодавства інших
держав, здійснює його порівняльний аналіз і дає рекомендації
щодо використання позитивного досвіду для вдосконалення
практики й оновлення фінансово-правових актів.

3. Становлення та розвиток науки фінансового права

Наука фінансового права виникла порівняно недавно, хоч фінансо­во-правові норми зустрічаються ще у законах Хамурапі, Руській Правді, Великій хартії вольностей тощо. Такі фінансові інститути, як податки, кредит, з'явилися разом із державою.

Розвиток науки фінансового права слід розглядати у загальному руслі вчень про державу і право, в яких розроблялися також і проблеми державних фінансів. Так, французький правознавець Жан Боден

— 192 —

(1530 -1596) у праці «Шість книг про республіку» дає перелік джерел фінансових доходів держави і обумовлює, що монарх не має права самовільно обкладати своїх підлеглих податками».¹³⁰ Ш. Монтеск'є (1689-1755) у своїй основній праці «Про дух законів» стверджував, що основні питання фінансової політики держави повинні вирішуватися у парламенті.

У витоків виникнення науки фінансового права в Європі стояв німецький учений Юсті, який у працях «Система фінансів» (1766), «Основні початки поліції, комерції і фінансів» (1776)¹³¹ розробив загальну систему державних фінансів з точки зору інтересів держави.

Англійський вчений А. Сміт оцінював роль фінансів у житті дер­жави з точки зору як інтересів держави, так і добробуту окремого гро­мадянина. У роботі «Про багатство народів» він сформулював висно­вок: та частина податку, яку зобов 'язана платити кожна окрема особа, «повинна бути точно визначена».¹³²

Наука фінансового права XIX ст. у країнах Західної Європи харак­теризувалася такими особливостями:

а) з'являються роботи, що містять систематизацію та
класифікацію фінансово-правових норм та коментують
фінансове законодавство;

б) починається викладання фінансового права на юридичних
факультетах англійських, французьких і німецьких
університетів;

в) видаються перші курси лекцій та підручники;

г) створюються кафедри фінансового права.¹³³

Наприкінці XIX - початку XX ст. з'являються перші наукові роз­робки окремих питань бюджетного права відомих західноєвропейських учених-професорів Л. Штейна «Фінансова наука», Г. Єллінека «Бюджетне право», Г. Жеза «Загальна теорія бюджету».¹³⁴ Зокрема,

¹³⁰ История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. B.C. Hep-
сесянца.- М.: Юрид.лит., 1983. -С. 158.

¹³¹ Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н. Горбуновой. - 2-е изд., пере-раб.
и доп. - М: Юристъ, 2000. - С. 58.

¹³² Смит А. Исследование о богатстве народов. - М: 1895. - С. 248.

¹³³ Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н. Горбуновой. - 2-е изд., пере-раб.
и доп. - М.: Юристъ, 2000. - С. 58-59.

¹³⁴ Див. Сидорова Н. В. Теоретичні основи бюджетного права.-X.: Бізнес Інформ,
1998.-236 с.

— 193 —

Г. Єллінек (1851-1911) у зазначеній праці вперше дав визначення бюджету як централізованого фонду держави.¹³⁵

Значну роль у становленні науки фінансового права відіграв фран­цузький вчений Поль Марі Годме, який одним із перших зробив висно­вок, що фінансове право є самостійною галуззю права та належить до публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси.¹³⁶

Виникнення науки фінансового права в Росії пов'язують з появою у першій половині XIX ст. перших монографій, статей, підручників та навчальних посібників як із загальної теорії фінансів (М.М. Сперансь-кий «План фінансів» (1810), І.Я. Горлов «Теорія фінансів»), так із окремих фінансових інститутів (М.І. Тургенев «Досвід теорії подат­ків», М.Ф. Орлов «Про державний кредит» (1832)'³⁷).

У 30 - 60 pp. XIX ст. у зв'язку з прийняттям Статуту імператор­ських російських університетів (1835 р.) фінансове право вноситься до навчальних програм, на юридичних факультетах створюються кафед­ри фінансового права та з'являються перші навчальні посібники з фінансового права (Є.Г. Осокін «Декілька спірних питань з історій російського фінансового права» (1855), Ф.Б. Мільгаузен «Фінансове право» (1865).¹³⁸

У останній чверті XIX - на початку XX ст. наука фінансового права у Росії розвивається у двох основних напрямках: створення кафедр фінансового права (Московський, Казанський, Новоросійський (Одеса) університети) та видання праць із фінансового права. У 1882 - 1885 pp. професор Петербурзького університету В.А. Лебедев опублікував ґрунтовну двотомну працю «Фінансове право», що була перекладена на основні західноєвропейські мови. У праці Є. Берендтса «Російське фінансове право» (1914) було визначено предмет науки фінансового права - правові норми, що лежать в основі фінансової діяльності держави. Видатний російський учений у галузі фінансового права І. Озеров, який у 1898 - 1917 pp. очолював кафедру фінансового права Московського університету, у своїх працях («Прибутковий податок

¹³⁵ Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н. Горбуновой. - 2-е изд., перераб. и доп. - М: Юристъ, 2000. - С. 59.

¹¹⁶ Годме П. М. Финансовое право. - М.: Прогресс, 1978. - С. 9.

¹³⁷ Орлюк О. П. Фінансове право: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер,
2003.-С. 37.

¹³⁸ Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н.Горбуновой. - 2-е изд., перераб. и
доп. - М: Юристъ, 2000. - С. 60.

— 194 —

в Англії» (1898), «Фінансове право» (1915) досліджував проблеми податкового права та фінансової системи у цілому.¹³⁹

Формування вітчизняної науки фінансового права пов'язують з іменем академіка Російської академії наук І. Янжула. У юридичній науці Росії XIX ст. помітний слід залишили його підручники з різних галузей права та роботи, присвячені методиці викладання юридичних наук. Але особливе місце у його творчій спадщині посідають праці з фінансового права.¹⁴⁰ Праця І.І. Янжула «Основні засади фінансової науки: Вчення про державні доходи» (1899) стала важливою віхою у розвитку науки фінансового права та дала можливість віднести її автора до числа основоположників цієї галузі російської юриспруденції.¹⁴¹

У 1890 р. вийшла фундаментальна праця І.Янжула «Основні засади фінансової науки», що являла собою скорочений курс лекцій автора, які він читав у Московському університеті. У своїй роботі І. Янжул приділив велику увагу визначенню місця фінансового права серед юридичних наук, осмисленню важливих проблем організації фінансової діяльності держави.¹⁴²

Слід також назвати імена вчених, які викладали фінансове право в університетах у той час та сприяли його розвитку (І. Тарасов. «Нариси науки фінансового права» (1883), Д. Львов. «Курс фінансового права» (1888), М. Слуцький. «Популярні лекції по фінансовому праву» (1902), В. Яроцький. «Фінансове право» (1886)).

Відомими російськими ученими, які займалися дослідженням проблем фінансового права на початку XX ст., були С Іловайський «Підручник фінансового права (1912) та Г. Піктін («Нариси загальної теорії фінансів» (1926). Особливості бюджетного права у цей період

¹³⁹ Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н.Горбуновой. - 2-е изд., перераб. и
доп. - М.: Юристъ, 2000. - С. 60-61.

¹⁴⁰ См. Янжул И. И.: "Опыт исследования английских косвенных налогов. Акциз"
(1874); "Вероятные последствия табачной монополии" (1879); "Соляной налог и
последствия его отмены в Англии и России" (1881); "Финансовое право: Руководство
для студентов юридического факультета 3-го и 4-го семестров" (1885); "Темы и
задачи для практических упражнений по финансовому праву" (1895); "Основные
начала финансовой науки: Учение о государственных доходах" (1899) / В кн. Янжул
И. И. Основные начала финансовой науки: Учение о государственных доходах. - М.:
«Статут», 2002. - С. 6-7.

¹⁴¹ Козырин А. Н. Читая Янжула / В кн. Янжул И.И. Основные начала финан­
совой науки: Учение о государственных доходах. - М.: «Статут», 2002. - С. 7.

¹⁴² Янжул И. И. Основные начала финансовой науки: Учение о государственных
доходах. - М.: «Статут», 2002. - 555 с.

— 195 —

вивчали С. Яснопольский «Нариси російського бюджетного права» (1912), С. Алексеев «Бюджетне право народного представництва» (1918) тощо.¹⁴³

За часів СРСР у 20-ті роки XX ст. науковці в основному займалися дослідженням проблем бюджетного права, що знайшло своє відобра­ження у працях таких учених, як А. Гурвич («Бюджетне право за зако­нодавством РРФСР» (1918), С Котляревський («БюджетСРСР» (1925), «Фінансове право СРСР» (1926), М. Загряцков («Адміністративно-фінансове право» (1928), С. Крилов («Бюджетне право СРСР. Федера­льні основи» (1928) тощо.

Наприкінці 20-х - початку 30-х років XX ст. наукові дослідження у галузі фінансового права були майже припинені. Лише у 40-х роках з'явилися підручники з фінансового права: «Предмет радянського фі­нансового права» Є. Ровінського та «Радянське фінансове право» за редакцією М. Гурвича.

Значний вплив на подальший розвиток науки фінансового права мала глобальна дискусія про зміст і місце фінансового права у системі права, яка була розпочата Інститутом права АН СРСР у 1940 р. і закін­чилася у 70-х pp. XX ст. Вона засвідчила про існування фінансового права як самостійної правової галузі зі своїм предметом і методом регулювання.¹⁴⁴

У подальший розвиток науки фінансового права у 50-80-ті pp. істот­ний внесок зробили такі відомі вчені, як Є. Ровінський (монографія «Основні питання теорії радянського фінансового права» (1960), М. Піскотін (монографія «Радянське бюджетне право» (1971), «Бюджетні права місцевих Рад депутатів трудящих» (1961), В. Безчеревних («Компетенція Союзу РСР в галузі бюджету» (1976), Н. Хімічева («Бюджетні права місцевих Рад депутатів трудящих» (1964), «Правові основи бюджетного процесу в СРСР (1966), «монографія «Суб'єкти радянського бюджетного права» (1970), Л. Воронова («Бюджетно-

¹⁴⁵ Сидорова Н. В. Теоретичні основи бюджетного права. - X.,: Бізнес Інформ, 1998.-236 с.

¹⁴⁴ Ровинский Е. А. Предмет советского финансового права // Советское госу­дарство и право. - 1940. - № 3. - С. 29-48; Халфина P.O. К вопросу о предмете и системе советского финансового права / Вопросы советского администра-тивного и финансового права. - М, 1952. - С. 182-214; Ивонов Б.Н. О системе советского финансового права / Труды ВЮЗИ. - Т. IX. - Вопросы советского финансового права. - М., 1967. - С. 34-67; Ермакова Т.С. О системе советско-го финансового права // Правоведение. - 1975. - № 2. - С. 72-79.

— 196 —

правове регулювання в СРСР (1975), «Правові основи видатків державного бюджету в СРСР (на матеріалах союзної республіки)» (1981), С. Ципкін («Доходи державного бюджету СРСР» (1973).

Сучасна наука фінансового права Російської Федерації характеризується такими пріоритетними напрямами:

а) дослідження теоретичних питань фінансового права (М.
Карасьова «Фінансові правовідносини» (1997), «Фінансове
право» за редакцією Н. Хімічевої (1999), «Фінансове право»
за редакцією О. Горбунової (2000) тощо);

б) дослідження податкового права (В. Гурєєв «Податкове право»,

монографія «Податки і податкове право» за редакцією А. Бризгаліна (1998), А. Козирін «Податкове право зарубіжних країн» (1993));

в) дослідження банківського права (Л. Єфімова «Банківське
право» (1994), Г. Тосунян «Банківська справа і банківське
законодавство в Росії» (1995), О. Олейник «Основи банківського
права (1997), монографія Я. Гейвандова «Центральний банк
Російської Федерації» (1997)).

Видавництвом «Стимул» започатковано видання серії «Золоті сторінки фінансового права»: до тому І включено праці М. М. Сперанського, М. І. Тургенева і М. Ф. Орлова; тому II - праці В. А. Лебедева, зокрема його «Фінансове право», тому III - праця І. І. Янжула «Основні засади фінансової науки. Учення про державні доходи».

Вітчизняна наука фінансового права особливо інтенсивно розвивалась протягом останнього десятиліття. Корифеями науки фінансового права та молодими вченими зроблено за цей час багато нових узагальнень, оцінок, висновків, обґрунтовано положень, які допомагають та змушують водночас переглянути чимало традиційних, нерідко застарілих постулатів науки фінансового права, створюють достатні підстави для продукування нових оцінок і висновків.¹⁴⁵

Формування вітчизняної науки фінансового права постсоціа-лістичного періоду пов'язують з ім'ям академіка Академії правових наук України, професора Київського університету імені Тараса Шевченка Л. К. Воронової. Крім зазначених вище праць, за її редакцією вийшли чисельні підручники з фінансового права як за

¹⁴⁵ Гаврилюк Р. О. Джерела фінансового права: Навчально-методичний посі-бник. - Чернівці: Рута, 2003. - С.5.

— 197 —

часів СРСР (1982, 1987), так і за роки незалежності: «Фінансове право (за законодавством України)» / Д. А. Бекерська, Л. К. Воронова, С. Т. Кадькаленко та ін. (за ред. Л. К. Воронової та Д. А. Бекерської (К., 1995); «Фінансове право» / Є. О. Алісов, Л. К. Воронова, С. Т. Кадькаленко; А.К. Воронова (відп. ред.) (X., 1998); «Фінансове право» (Д.А. Бекерська, Л.К. Воронова, І.Б. Заверуха та ін.; Л.К. Воронова (ред.) (К., 1998), «Фінансове право» (Є.О. Алісов, Л.К. Воронова, С.Т. Кадькаленко та ін. (Л.К. Воронова (ред.) (X., 1999), Воронова Л.К., Кучерявенко М.П. «Фінансове право» (X., 2003), Воронова Л. К. (К., 2006).

Серед вітчизняних учених, які зробили вагомий внесок у розвиток науки фінансовго права, слід також назвати П. Пацурківського (доктор юридичних наук з 1998 року), М. Кучерявенка (доктор юридичних наук з 1999 року), А. Берлача (доктор юридичних наук з 2002 року), Л. Савченко (доктор юридичних наук з 2002 року), О. Орлюк (доктор юридичних наук з 2004 року), Н. Пришву (доктор юридичних наук наук з 2004 року), А. Нечай (доктор юридичних наук з 2005 року).

Сучасна наука фінансового права в Україні розвивається у таких напрямках:

1) видання підручників та навчальних посібників із фінансового права, його підгалузей та з окремих фінансово-правових інститутів (Є. Алісов. «Фінансове право України» (X., 2000), О. Орлюк «Фінансове право» (К., 2003); «Фінансове право» / За ред. М.П. Кучерявенка (К., 2001); Л. Савченко «Правові проблеми фінансового контролю в Україні» (Ірпінь, 2001); Н. Сидорова «Теоретичні основи бюджетного права» (X., 1998); О. Бандурка «Бюджетне право» (X., 2003); Д. Бекерська «Податкове право і податкове законодавство в Україні» (Одеса, 2000); П. Гега, Л. Доля «Основи податкового права» (К., 1998); М. Кучерявенко «Податкове право» (X., 1997, 1998, 2001); М. Кучерявенко «Основи податкового права» (X., 2001); А. Соколовська «Податкова система України: теорія та практика становлення» (К., 2001), "Податкове право" / За ред. М. П. Кучерявенка (К., 2004), Є. Алісов «Правове регулювання валютних відносин в Україні» (X., 1998) тощо); 2) дослідження загальних проблем фінансового права (наукові праці П. Пацурківського «Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології» (Чернівці, 1997), «Проблеми загальної теорії фінансового права в умовах переходу до

— 198 —

ринкової економіки» (К., 1998), «Проблеми теорії фінансового права» (Чернівці, 1998); Р. Гаврилюк «Джерела фінансового права» (Чернівці, 2003)), А. Нечай «Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків» (Чернівці, 2004)); 3) дослідження окремих фінансово-правових інститутів та підгалузей фінансового права (М. Кучерявенко «Теоретичні проблемиправовогорегулюванняподатківізборіввУкраїні»(Х., 1997), А. Берлач «Правові основи захисту банківської системи від злочинних посягань» (К., 1998), «Фінансові відносини у сільському господарстві України та їх правовий захист» (К., 2002), Л. Савченко «Правові проблеми фінансового контролю в Україні» (X., 2002), О. Орлюк «Банквська система України: правові засади організації» (К., 2003), «Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства» (К., 2003), Н. Пришва «Правові проблеми регулювання обов'язкових платежів» (К., 2004), А. Нечай «Правові основи фінансування витрат на культуру в Україні» (К., 1995); В. Безугла «Правові основи побудови податкової системи України» (К., 1995); Алісов Є. «Правовое регулирование валютных отношений» (X., 1996); О. Горун «Бюджетне право України» (К., 1998); I. Устинова «Правовий статус органів фінансового контролю в системі органів виконавчої влади України» (К., 1997); О. Дорогих «Організаційно-правові основи діяльності державної контрольно-ревізійної служби України» (К., 1999); Л. Маслін «Правові основи бюджетного процесу (за законодавством України та країн з розвиненою економікою)» (К., 1996); І. Заверуха «Правове регулювання державного кредиту в Україні» (К., 1998); К. Грищенко «Правове регулювання видатків на вищу освіту» (К., 1999); А. Іванський «Правове регулювання фінансових і розрахункових відносин у зовнішньоекономічній діяльності» (О., 2000); С. Кузнецова «Правове забезпечення фінансування у сфері охорони навколишнього природного середовища» (К., 2000); В. Шевченко «Правила переміщення через митний кордон України підакцизних товарів та відповідальність за їх порушення» (К., 2000); М. Весельський «Правові основи справляння податків в Україні» (К., 2001); В. Вишновецький «Система фінансового права в умовах переходу до ринкової економіки» (Чернівці, 2001); О. Дзісяк

— 199 —

«Правовий статус місцевих органів податкової служби в Україні» (К., 2001); О. Заверуха «Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування в Україні» (К., 2001); О. Свєчнікова «Правові засади оподаткування фізичних осіб-підприємців» (К., 2001); М. Харченко «Правові основи виконання Державного бюджету України» (К., 2001); Г. Бех «Правове регулювання непрямих податків в Україні» (X., 2002); Р. Гаврилюк «Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб (за законодавством України)» (К., 2002); Ю. Костенко «Правове регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні» (X., 2002); Д. Кобильнік «Правове регулювання пільг при оподаткуванні» (X., 2002); О. Кузьменко «Контроль за виконанням Державного бюджету України як функція державного управління» (К., 2002); О. Лукашев «Правове регулювання грошової системи України» (X., 2002); О. Дмитрик «Зміст та класифікація фінансових правовідносин» (X., 2003); Л. Трофімова «Організаційно-правове забезпечення діяльності юридичних підрозділів органів державної податкової служби України (Ірпінь, 2003); О. Дмитрик «Зміст та класифікація фінансових правовідносин» (X., 2003); Сікорська І. «Правова відповідальність за порушення бюджетного законодавства» (Ірпінь, 2004) тощо);

4) підготовка та опублікування наукових статей у журналах, збірниках наукових праць;

5) проведення науково-практичних конференцій за різною фінан­сово-правовою тематикою: «Міжнародна наукова конференція у Чернівецькому державному університеті «Проблеми фінансового права» (1996); науково-практична конференція в Академії ДПС України (Ірпінь) «Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення» (2000); Міжнародний семінар «Проблеми нормативно-правового забезпечення бюджетно-податкової політики держави» у Академії ДПС України (Ірпінь, 2002); Міжнародна науково-практична конференція у Чернівецькому державному університеті «Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства» (Чернівці, 2003) тощо.

На розвиток науки фінансового права вплинуло створення Науково-дослідного інституту фінансового права за пропозицією Державної податкової адміністрації та Академії правових наук у

— 200 —

структурі Академії державної податкової служби відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №303-р.¹⁴⁶ Авторський колектив, який очолили директор Науково-дослідного інституту фінансового права кандидат юридичних наук В. І. Антипов та академік АПрН України доктор юридичних наук, професор Л. К. Воронова, у 2003 р. підготував Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України. До участі у підготовці коментарю були запрошені провідні юристи-фінансисти з ряду центрів юридичної науки і освіти України - Києва, Харкова, Львова, Чернівців. Над коментарем працювали викладачі фінансового права Київського, Львівського, Чернівецького університетів, Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України та Національної академії державної податкової служби України.¹⁴⁷

Сучасний стан розвитку науки фінансового права в Україні харак­теризується переосмисленням багатьох традиційних та дослідженням нових фінансово-правових категорій.

Серед актуальних проблем, які потребують уваги з боку спеціаліс­тів фінансового права, можна назвати такі: регулювання бюджетних відносин, проблеми податкового процесу, дослідження Інституту емі­сійного права, проблеми валютного права тощо.