 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин
|
|
Виникнення, зміну та припинення фінансових правовідносин пов'язують з певними умовами, передбаченими нормами фінансового права, які прийнято називати юридичними фактами.
Юридичні факти - це передбачені нормами фінансового права конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують певні юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.
Основною функцією юридичних фактів у фінансових правовідносинах є функція породження правосуб'єктності.
Юридичний факт характеризується двома чинниками:
1) наявністю життєвих обставин;
2) визнанням державою цих життєвих обставин юридичними фактами.
У змісті юридичних фактів розрізняють матеріальну та ідеальну сторони, розуміючи їх як явища об'єктивної дійсності (конкретні події та дії), прямо або побічно передбачені нормами права, зафіксовані в установленій законодавством процесуально-процедурній формі та які викликають передбачені законом правові наслідки.
Юридичний факт - це одиничний факт об'єктивної дійсності, з якою норма права пов'язує певні правові наслідки. Однак у багатьох випадках правовідносини виникають, змінюються, припиняються на основі не поодинокого юридичного факту, а сукупності юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права (виникнення, зміна чи припинення правовідносин), яка у юридичній літературі називається фактичним (юридичним) складом.127 Фактичний (юридичний) склад-це сукупність необхідних фактів без яких не виникають правовідносини. Кожен факт окремо, поза вказаною сукупністю не має самостійного правового значення. Фактичний склад характеризується такими рисами: він є комплексом розрізнених, самостійних життєвих обставин, кожна з яких може мати значення окремого юридичного факту; життєві обставини, що входять до нього, утворюють єдину систему і в ній елементи фактичного складу знаходяться у взаємозв'язку.
127 Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. - X.: Консум, 2000. - С. 403.
— 176 —
— 177 —
Особливостями юридичних фактів, що включаються у сферу правового регулювання фінансових правовідносин, є такі: вони повинні обов'язково передбачатися нормами права; бути зафіксованими, оформленими в установленому порядку і викликати передбачені законом наслідки.
Як і в інших галузях права, усі юридичні факти у фінансовому праві класифікують на підставі певних критеріїв.
1) За юридичними наслідками розрізняють такі юридичні факти:
а) правоутворюючі - такі, з якими норми фінансового
права пов'язують виникнення фінансових правовідносин
(наприклад, рішення податкового органу про накладення
штрафу за порушення правил ведення податкового
обліку);
б) правозмінюючі - такі, з якими норми фінансового права
пов'язують зміну фінансових правовідносин (наприклад,
рішення Національного банку України про зміну облікової
ставки);
в) правоприпиняючі - юридичні факти, з якими норми
фінансового права пов'язують припинення фінансових
правовідносин (наприклад, рішення Міністерства фінансів
України про зупинення операцій з бюджетними коштами
розпорядника цих коштів);
2) за вольовою ознакою суб'єктів юридичні факти поділяють на
діяння та події:
а) діяння (дія чи бездіяльність) - це обставини, що
відбуваються за волею суб'єктів, тобто це вольова
поведінка суб'єктів фінансових правовідносин, з якими
пов'язане їх виникнення, зміна та припинення (наприклад,
затвердження Державного бюджету України, повідомлення
податкового органу платникові податку про необхідність
сплати суми податку). Для фінансових правовідносин
найбільш характерним юридичним фактом є затвердження
фінансово-планових актів як загального значення, так і
індивідуальних;
б) події - юридичні факти, на підставі яких виникають,
змінюються та припиняються фінансові правовідносини
незалежно від волі суб'єкта (смерть платника податку,
народження дитини, стихійне лихо). Наприклад, податкові
правовідносини припиняються у зв'язку із смертю плат-
— 178 —
ника податків; народження у громадянина третьої дитини є підставою для зміни податкових правовідносин, зокрема у нього виникає право на податкову соціальну пільгу щодо оподаткування доходів фізичних осіб; у зв'язку з оголошенням території зоною стихійного лиха виникають правовідносини з приводу надання субвенцій з бюджету вищого рівня підпорядкування нижчому. Події є умовою виникнення права, але його результатом завжди є діяння.
Юридичні діяння, що спричиняють фінансово-правові наслідки, може здійснити кожна дієздатна особа, а конкретне юридичне діяння, можливість чи необхідність здійснення якого забезпечується суб'єктивними правами та юридичними обов'язками, - лише носій цих прав та обов'язків або особа, якій доручено їх здійснення. У результаті здійснення конкретного юридичного діяння припиняються попередні або встановлюються нові фінансово-правові відносини, виникають нові права та обов'язки, які, в свою чергу, обумовлюють можливість чи необхідність здійснення нових юридичних діянь. Отже, юридичне діяння складає умову виникнення права, але воно ж складає і результат права.128
Діяння суб'єктів у фінансових правовідносинах залежно від того, чи відповідають вони вимогам закону, нормативних актів або ж порушують їх, поділяються на дві групи:
1) правомірні діяння - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, що відповідає вимогам закону, нормативних актів;
2) неправомірні діяння - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, яка не відповідає вимогам закону, нормативних актів.
Правомірні діяння, у свою чергу, поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти.
Юридичні вчинки - це дії, з якими норми фінансового права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правовідносин.
Юридичні акти - юридично значущі дії, що здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування з метою створення правових норм, з якими пов'язане виникнення, зміна
128 Иоффе О. С. Гражданское право. Избранные труды. М: Статут, 2000. - С. 627.
— 179 —
чи припинення фінансових правовідносин. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження «Порядку складання, розгляду, затвердження» та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28 лютого 2002 р. № 228 є юридичним актом, що обумовлює виникнення фінансово-правових відносин, пов'язаних із складанням, розглядом, затвердженням та виконанням кошторисів бюджетних установ.
Неправомірні діяння - це правопорушення, які являють собою винну протиправну поведінку. Об'єктом правопорушення суб'єкта фінансового права є суспільні відносини, що регулюються нормами фінансового права. Будь-яке правопорушення суперечить нормі права. Разом з тим неможливо порушити правову норму без порушення конкретних правовідносин, як не можна порушити правовідносини, не порушивши в той же час і закріпленої правової норми.
Неправомірні діяння поділяють на злочини і проступки. Ці діяння тісно пов'язані з юридичною відповідальністю: породжують юридичну відповідальність і є її підставою. Правопорушення - це не лише неправомірні дії, а й утримання від таких дій (бездіяльність).
3. За характером дії розглядають юридичні факти разової дії, що мають юридичне значення лише в одному конкретному випадку, і юридичні факти безперервної дії.
4. Залежно від закріплення у нормативному акті можна класифікувати юридичні факти, що закріплені у законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, наказах та розпорядженнях міністерств, відомств.
5. За суб'єктами збирання та аналізу юридичних фактів розрізняють юридичні факти, що встановлюються органами державної влади та місцевого самоврядування (Державної податкової служби, Державної контрольно-ревізійної служби тощо).
6. За обсягом та тривалістю юридичних наслідків юридичні факти поділяють натакі, що зумовляють наслідки загального характеру, і такі, що юридичні факти, що зумовляють наслідки індивідуального характеру.
7. За тривалістю породженого юридичним фактом наслідку перший може бути:
а) одноразовим;
б) строковим.
Крім юридичних фактів, які сприяють виникненню, зміні чи припиненню матеріальних фінансових правовідносин, мають місце і
— 180 —
юридичні факти, за допомогою яких з'ясовується та встановлюється настання тих чи інших юридичних наслідків з використанням законодавчо передбачених засобів доказування: показання свідків, письмові докази, висновки експертів і у виняткових випадках - речові докази.
Питання для самоконтролю
/. Які суспільні відносини належать до фінансових?
2. Які функції виконують фінансові правовідносини?
3. Визначте ознаки фінансових правовідносин.
4. Назвіть види фінансових правовідносин за різними критеріями.
5. Яку структуру мають фінансові правовідносини?
6. Які ознаки є характерними для суб 'єкта фінансових правовідносин?
7. Що виступає загальною передумовою участі суб'єктів у фінансових правовідносинах?
8. Які розрізняють види правосуб 'єктності?
9. Що розуміють під правоздатністю, дієздатністю та деліктоздат-ністю суб 'єкта фінансових правовідносин?
10. Установіть відмінність між поняттями «суб'єкт фінансового права» і «суб 'єкт фінансових правовідносин».
11. Назвіть групи суб 'єктів фінансового права.
12. У яких фінансових правовідносинах їх учасником є Україна як держава?
13. Обгрунтуйте, чи виступають суб'єктами фінансових правовідносин адміністративно-територіальні одиниці.
14. Визначте характерні особливості колективних суб'єктів фінансового права.
15. Якими рисами характеризується правосуб'єктність державних органів у фінансових правовідносинах?
16. Проаналізуйте зміст правосуб'єктності органів місцевого самоврядування у фінансових правовідносинах.
17. У яких фінансових правовідносинах їх учасником є підприємства, установи, організації?
— 181 —
18. Які види правосуб 'єктності індивідуальних суб 'єктів фінансового права ви знаєте?
19. Визначте, у яких правовідносинах суб'єктами фінансового права виступають фізичні особи.
20. Що виступає об'єктом фінансових правовідносин?
21. Назвіть ознаки, властиві суб'єктивному праву та юридичному обоє 'язку.
22. З чим пов'язано виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин?
23. Які особливості властиві юридичним фактам?
24. Назвіть види юридичних фактів.
25. На які групи поділяються діяння суб 'єктів у фінансових правовідносинах?
10. Чернадчук В. Бюджетно-контрольні правовідносини як правова категорія // Право України. - 2005. - № 5. - С 63-66.
11. Чубенко А. Міністерство внутрішніх справ як суб'єкт фінансового права // Право України. - 2004. - № 1. - С 47-49.
Додаткова література:
1. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Практикум: Навчально-методичний посібник. - К.: Атіка, 2004. - С. 14-20.
2. Жернаков М. Податкова правосуб'єктність: підстави настання й особливості змісту // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 5.-С 101-103.
3. Кадькаленко С. Т. Деякі питання взаємовідносин держави і суб'єктів фінансового права / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск II. - С. 51-55.
4. Карасева М. В. Финансовые правоотношения. - М.: Норма, 2001. - 283 с
5. Кикотъ Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. - 2003. - № 7. - С 29-33.
6. Нечай А. А. Динамика финансовых отношений и новый подход к категориям финансового права // Государство и право. - 2000. - № 12. -С. 33-38.
7. Посікіра Р. Поняття та види суб'єктів фінансового права України / Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2002. - Випуск 37. - С. 288-294.
8. Пришва Н. Щодо питання повноважень суб'єктів фінансових правовідносин // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 2. - С 25-28.
9. Смирникова Ю. Л. Финансово-правовой статус субъекта Российской Федерации // Журнал российского права. - 2002. - № 6. - С. 39-45.
— 182 —
ГЛАВА 8.
НАУКА ФІНАНСОВОГО ПРАВА. ФІНАНСОВЕ ПРАВО ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
1. Поняття, предмет, система та функції науки фінансового права.
2. Методологія науки фінансового права.
3. Становлення та розвиток науки фінансового права.
4. Фінансове право як навчальна дисципліна.
1. Поняття, предмет, система та функції науки фінансового права
Становлення України як незалежної держави потребує вивчення широкого кола фінансово-правових проблем з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду регулювання фінансово-правових відносин. Ці проблеми розглядає фінансове право як наука фінансового права та навчальна дисципліна.
Наука фінансового права визначається як внутрішньо цілісна система узагальнених знань (ідей, міркувань, гіпотез, концепцій, теорій) про фінансове право як галузь права та закономірності розвитку цих знань, тлумачення фінансово-правових норм, результати аналізу й узагальнення практики застосування фінансово-правових норм, суть фінансово-правової термінології.
Елементами науки фінансового права є її предмет, система, функції, методологія та методи.
Предметом науки фінансового права є:
а) фінансово-правові норми, об'єднані в фінансово-правові
інститути та підгалузі фінансового права, що регулюють
суспільні відносини, які виникають при здійсненні фінансової
діяльності,
б) фінансові правовідносини;
в) фінансово-правові категорії («державні фінанси», «бюджетна
система», «бюджетний процес», «державний кредит», «місцеві
запозичення» тощо);
— 184 —
г) фінансове законодавство;
ґ) практика застосування фінансово-правових норм у процесі здійснення фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;
д) тенденції розвитку фінансового права як галузі права та
фінансово-правових процесів;
є) система поглядів учених з проблем фінансової діяльності.
Поряд із фінансово-правовими нормами, інститутами фінансового права, фінансовими правовідносинами і фінансовою практикою, предметом науки фінансового права є історичний розвиток цієї галузі права, фінансового законодавства, науки і навчальної дисципліни, а також доктрина фінансового права, методологічний та науково-категоріальний апарат, розроблення пропозицій щодо удосконалення правових норм і практики їх застосування.
Предмет науки фінансового права є значно ширшим від предмета відповідної галузі,оскільки наука вивчає не лише чинне фінансове право, а й його історію, тенденції розвитку; не лише теоретичні проблеми фінансового права, а й питання фінансової практики; не лише відповідну галузь вітчизняного права, а й галузі фінансового права зарубіжних країн.
Від предмета науки фінансового права слід відрізняти її об'єкт - те, що має досліджуватися за допомогою засобів і прийомів цієї науки.
За своєю суттю система науки фінансового права відповідає системі галузі фінансового права, у якій також виділяють загальну та особливу частини, розділи, інститути. Однак наука фінансового права за змістом є значно ширшою, оскільки вивчає не лише конкретні фінансово-правові інститути і норми, а дає загальну характеристику галузі, досліджує її особливості, роль та тенденції розвитку. Наука фінансового права теоретично обґрунтовує окремі фінансово-правові інститути, здійснює аналіз дії фінансово-правових норм та виробляє рекомендації щодо їх удосконалення.
Особливостями науки фінансового права є те що вона:
- вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою належать до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері публічних фінансів (державних, місцевих);
- досліджує, якими юридичними засобами держава в особі державних органів та органів місцевого самоврядування мобілізує
— 185 —
кошти для утворення централізованих і децентралізованих фондів та витрачає їх для свого функціонування;
- вивчає фінансово-правові явища, що мають правову та економічну природу;
- покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, а й сприяти роз'язанню практичних завдань фінансовими органами;
- вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення;
- вивчає фінансове законодавство інших держав, здійснює його порівняльний аналіз і дає рекомендації щодо використання позитивного досвіду для вдосконалення практики й оновлення фінансово-правових актів.
Джерелами науки фінансового права є правові акти, що містять фінансово-правові норми, та фінансово-правова практика, тобто ті процеси, що відбуваються на основі фінансово-правових норм та інститутів (практика діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб 'єктів фінансово-правових відносин). Наука фінансового права, формулюючи відповідні теоретичні положення, висновки, пропонуючи нові концепції, спирається на теоретичні положення з філософії, соціології, науки управління. До джерел науки фінансового права слід також віднести праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільного, господарського права, з теорії фінансів.
Наука фінансового права тісно пов'язана з фінансовою (економічною) наукою, але відрізняється від останньої предметом та аспектами дослідження. Предметом фінансової науки на відміну від науки фінансового права є не правові, а економічні відносини, що виникають у процесі планомірної фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Крім того, система фінансових відносин, що належить до предмета фінансової науки, є ширшою за сукупність фінансових правовідносин, що складають предмет науки фінансового права (частина фінансових відносин регулюється іншими галузями права (конституційне, адміністративне, цивільне) і вивчається відповідними науками.
Систему науки фінансового права складає сукупність основних напрямів наукових досліджень фінансово-правових явищ. Фактич-ним матеріалом для науки фінансового права є законодавство, фінансово-
— 186 —
правова практика, дані інших правових наук та економічної науки, наслідки конкретних соціологічних досліджень. Наука фінансового права включає в себе цілеспрямований збір, наукову обробку, наукову класифікацію фактів фінансової діяльності, запровадження їх у систему понять фінансово-правових інститутів, виявлення закономірностей розвитку фінансових явищ і відбиття їх у наукових визначеннях. Істотним елементом науки фінансового права є наукові поняття, категорії, які є наслідком узагальнення фактичного матеріалу і які відображають сутність, основні закономірності розвитку фінансів та фінансового права.
Наука фінансового права тісно пов'язана як із загальнотеоретичними (загальна теорія держави і права, юридична деонтологія), історичними (історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, історія політичних і правових учень), так і з галузевими (конституційне, цивільне, адміністративне право) юридичними науками, які утворюють систему юридичних наук. Особливе місце у цій системі належить загальній теорії держави іправа, яка:
- досліджує загальні та специфічні закономірності виникнення, функціонування і розвитку держави і права та пов'язані з ними суспільні відносини, що використовуються наукою фінансового права для вирішення галузевих наукових проблем;
- розробляє понятійний апарат, який використовується наукою фінансового права;
- розробляє методологію досліджень державно-правових явищ, яку використовує наука фінансового права;
- визначає актуальні та перспективні напрями досліджень для науки фінансового права.
Предметом науки фінансового права визначаються її функції - напрями, в яких розкривається сутність, призначення, та її роль у право-творчому, правозастосовчому та навчальному процесах. Виділяють аналітичну, критичну, конструктивну та прогнозуючу функції науки фінансового права.
Сутністю аналітичної функції с класифікації фінансово-правових категорій та їх наукове коментування і зведення у внутрішню органічну систему.
Призначенням критичної функції є виявлення недоліків чинного фінансового законодавства, фіксація невідповідності фінансової правової норми вимогам фінансової практики.
— 187 —
Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і підгалузей фінансового права. Вона передує виданню нормативно-правового акта і використовується в процесі нормотворчої діяльності.
Прогнозуюча функція дає фінансово-правовій практиці орієнтири для розвитку, здатні створити реальну концепцію розвитку фінансово-правових відносин.129
Наука фінансового права реалізує також методологічну, комунікативну, експертну, пізнавальну, еврістичну, практичну, прикладну, навчальну та політичну функції.
Методологічна функція науки фінансового оперує та тлумачить фінансово-правові категорії («бюджет», «податки», «фінансовий контроль», «фінансова діяльність», «банківський кредит», «державний борг» тощо), які мають суттєве значення і для інших галузевих наук. Змістом цієї функції є розроблення певних прийомів і способів дослідження фінансово-правових явищ, які застосовуються іншими галузевими науками.
Комунікативна функція науки фінансового права пов'язана з інформаційними відносинами і спрямована на формування фінансово-правової культури населення, громадської думки щодо фінансової діяльності.
Експертна функція виявляється в тому, що фахівці з фінансового права залучаються до виконання експертних проектів, розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів з фінансового права.
Сутністю пізнавальної (онтологічної) функції науки фінансового права є вивчення найбільш загальних суттєвих явищ та процесів у сфері фінансової діяльності, які досліджуються вперше.
Еврістична функція науки фінансового права спрямована на пізнання нового у фінансово-правових процесах, відкриття раніше невідомих закономірностей.
Практично-прикладна (організаційна) функція науки фінансового права спрямована на обслуговування фінансової практики. Вона полягає у впровадженні напрацьованих цією наукою положень і висновків у фінансову практику, в урахуванні їх у роботі з удосконалення фінансової діяльності, в підвищенні якості підготовки нормативно-правових актів з фінансових питань й ефективності їх реалізації.
1:9 Див. Фінансове право: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К. (кер. авт. кол. і від. ред.), Кадькаленко С.Т. та ін. - X.: Консум, 1998. - 496 с
— 188 —
За допомогою політичної функції науки фінансового права формується державна фінансово-правова політика, здійснюється розв'язання політичних та законодавчих рішень з фінансових питань.
Навчальна функція виявляється у тому, що за її допомогою відбувається вивчення фінансово-правових категорій у навчальному курсі «Фінансове право» та оволодіння юридичними знаннями з цього курсу. Фінансове право є нормативною дисципліною, необхідною для оволодіння професією юриста.
Дата публикования: 2015-11-01; Прочитано: 5962 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
