Поняття та передумови господарських ризиків у сфері бізнесу

Розуміння менеджером-професіоналом сутності системи безпеки бізнесу передбачає визначення ним об’єкта безпеки, опанування основ підприємництва, його мети, завдань, принципів та соціально-економічного середовища і на цій основі формування системи заходів, спрямованих на забезпечення безпеки фірми.

Сучасна система виробничо-господарських зв’язків в Україні, яку визнала світова спільнота, як державу з ринковою еко­номікою, сформована і функціонує на системі протилежних командно-адміністративній системі управління принципах, що за­безпечують досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто тогочасна господарська діяльність державних та одержавлених суб’єктів переорієнтувалася виключ­но на підприємницьку основу, а відтак підприємництво втратило ворожість радянському ладу та класово-партійну ознаку.

Водночас господарська діяльність у рамках підприємницт­ва постала перед системою нових, до певного часу невідомих труднощів, загроз і небезпек. Сама господарська діяльність стала безпосередньо пов’язаною з ймовірністю ризику, що іс­нував і в часи командно-адміністративної системи, однак його обсяг і зміст незіставний із сучасним. Якщо в минулому ризик господарюючих суб’єктів був пов’язаний з природними й антро­погенними явищами, то їх сучасний стан помножений на ризик монопольного й конкурентного середовища. Причому ступінь ризику не залежить від форми власності й організаційно-пра­вової форми суб’єкта господарювання.

Тож, можна стверджувати, що діяльність господарюючих суб’єктів спрямована на досягнення прибутку, більше того – максимального його обсягу в умовах невизначеного, потен­ційно і реально існуючого господарського ризику. А відтак, найхарактернішими рисами діяльності суб’єктів бізнесу в сучас­них умовах є прибутковість і ризик.

З-поміж науковців і практиків не існує єдиних поглядів стосовно мети підприємництва, оскільки й законодавець у ст. 42 ГК України передбачив досить широке її формулювання, акценту­ючи увагу на досягненні економічних і соціальних результатів та одержанні прибутку. Тобто потенційно закладена непри­бутковість суб’єкта підприємництва, а можливо, й бізнесу. Утім, так здається лише на перший погляд, адже будь-яка вироб­ничо-господарська, торгівельна чи інша діяльність суб’єктів передбачає поєднання факторів виробництва, а саме праці, землі та капіталу, які сьогодні мають конкретно визначену вартість і ціну на відповідному ринку, а відтак потребують від­повідної плати за них. Тому розглядати підприємництво як неприбуткову діяльність не є методологічно правильним. Інша річ, коли суб’єкт підприємництва свідомо йде на витрати, що пов’язані з недоотриманням або неотриманням відповідного прибутку в ім’я вже одержаного чи майбутнього результату або ж створення ідеальних умов для одержання прибутку для інших суб’єктів бізнесу. За приклад може правити мета заснування біржі як некомерційної установи, що її створюють засновники і члени для полегшення проведення комерційних операцій (для обслуговування потреб засновників і членів у купівлі-продажу), а ефект від її функціонування полягає у зниженні витрат у її зас­новників і членів при проведенні комерційних операцій.

Відтак прибутковість діяльності суб’єкта бізнесу забезпе­чує йому гарантію завтрашнього дня і засвідчує, що він (суб’єкт) може покрити витрати виробництва, здійснити пла­тежі до бюджетів, розрахуватися з постачальниками та креди­торами, а також мати кошти для розвитку виробничої та соціа­льної сфер, здійснення благодійництва, стимулювання праці тощо. Більше того прибутковість свідчить про гарантію еконо­мічної незалежності, що прямо впливає на стан безпеки бізне­су, а відтак і всього господарюючого суб’єкта.

У прибутковості бізнесу прямо зацікавлена і держава, адже саме завдяки прибутку зростає валовий внутрішній продукт, зростають надходження до бюджетів, що забезпечує можливість вирішення соціальних та економічних проблем, завдань націо­нальної безпеки, правопорядку та оборони країни.

Разом із тим зацікавленість держави у прибутковості діяль­ності суб’єктів бізнесу не завжди є такою, якщо джерелом при­бутку є кошти, отримані через механізм монопольного становища, недобросовісної конкуренції, демпінгу тощо. У цій ситуації держава як інститут влади має реалізувати владні повноважен­ня задля гармонії соціальних інтересів усіх суб’єктів бізнесу та населення.

Як зазначають дослідники з питань економічної безпеки підприємства О. А. Грунін та С. О. Грунін, у сучасного підпри­ємництва, окрім прибутковості, є багато інших цілей і завдань. Цьому сприяє низка об’єктивних і суб’єктивних причин. Реаль­но багатьма фірмами керують менеджери, які зацікавлені у зрос­танні фірми, збільшенні заробітної плати, різних соціальних пільг; акціонери зацікавлені у збільшенні дивідендів тощо.

Згідно з поширеною на Заході теорією біхевіоризму (теорії про поведінку особистості), за даними вчених, менеджер орга­нізовує виробництво так, щоб отримати прийнятний рівень прибутку, який би дав змогу задовольняти потреби акціонерів, вирішувати соціальні проблеми, впроваджувати нововведення, постійно дбати про виживання своєї компанії. Задля цього він повинен уникати загрози злиття чи поглинання його підпри­ємства більш сильним конкурентом, розосереджувати ризик, здійснювати операції на кількох ринках, постійно оновлювати і розширювати асортимент продукції тощо. Треба також вирі­шувати некомерційні завдання господарської діяльності. Скажімо, такі, як охорона навколишнього середовища, збере­ження корисних копалин для майбутніх поколінь, відповідаль­ність перед учасниками бізнесу (покупцями, постачальниками, центральними і місцевими органами влади, профспілками тощо).

Як бачимо, прибутковість є, вочевидь, складною економіч­ною, соціальною, а також політичною категорією, яка визна­чає самодостатність суб’єкта господарювання, рівень макро- та мікроекономічних процесів, стан соціального спокою в держа­ві та її національної безпеки.

Не менш важливою рисою діяльності суб’єктів бізнесу є ри­зик, що засвідчує складність господарських зв’язків, непередбачуваність ситуацій та неминучість і невідворотність юридич­ної відповідальності суб’єкта бізнесу, і насамперед майнової.

Під ризиком у сучасній економічній теорії, як правило, ро­зуміють можливу небезпеку, ймовірність настання певної події, яка може зірвати проект або негативно позначитися на його результаті та ефективності. Близьким за змістом є також по­няття ризику, що його дає Великий тлумачний словник укра­їнської мови, а саме: усвідомлена можливість небезпеки; мож­ливість збитків або неуспіху в якісь справі.

Як бачимо, спільним є розуміння ризику як категорії, що пов’язана з невизначеністю, в умовах якої відбувається реаліза­ція господарської діяльності щодо досягнення мети бізнесу – одержання максимального прибутку. Виходячи з цього, менедже­ру в умовах прийняття управлінського рішення тяжко, а інколи й неможливо передбачити ті можливі зміни в соціально-еконо­мічному та політичному житті суспільства, в поведінці партнерів і конкурентів, законодавстві, власному здоров’ї тощо.

А тому ризик, що вноситься в господарську діяльність за­свідчує в подальшому правильність та доцільність прийняття менеджером управлінських рішень, ідей, задумів, компромі­сів, уступок (поступок), що їх оцінить завтрашній день. Тому для кожного менеджера має бути зрозумілим, що отримання прибутку, досягнення певної ваги в бізнесі є нерозривно пов’я­зане з ризиком. І це характерне не лише для молодої ринкової економіки України, такі ж проблеми супроводжують бізнесме­нів країн сталої ринкової економіки. Відтак не кожен підприє­мець може витримати труднощі та випробування, чим харак­терна ринкова стихія, забезпечивши при цьому безпеку своєму бізнесу. Як відмічають науковці, навіть у СПІА, де ринкова еко­номіка має давню історію й усталені традиції, з 2 млн. щорічно зареєстрованих комерційних підприємств лише 30% залиша­ються «на плаву», а решта 70% приречені на банкрутство.

Такі обставини реального бізнесу вимагають від менедже­рів знань і хисту врахування джерел і чинників господарських ризиків, максимального передбачення ймовірності їх практич­ної реалізації з метою розроблення заходів щодо їх запобіган­ня, послаблення сили їх впливу та усунення завданих збитків і забезпечення в цілому безпеки господарюючого суб’єкта.

Успіх бізнесу, як бачимо, неможливий без ризику, він су­проводжує його кожної миті, більше того, він стимулює його, тримає бізнес у стані готовності до ймовірних загроз і небезпек. На думку автора, успішний менеджер постійно перебуває під впливом двох психологічних категорій: бажання отримати якомога більший прибуток і страх опинитися банкрутом. Саме ці категорії переслідують менеджера на кожному кроці, вони мають місце при прийнятті рішень, навіть увісні.

І все ж іншого виходу в менеджера немає, оскільки наяв­ність ризику пояснюється невизначеністю, непередбачуваністю ситуацій та подій, що притаманні господарській діяльності. Тобто природа господарського ризику пояснюється невизначе­ністю, яка, на думку дослідників економічної теорії, визначаєть­ся як неповнота чи неточність інформації про умови реалізації бізнес-плану, неможливість точного прогнозування (передба­чення) змін у навколишньому середовищі бізнесу, непередбачуваність у діях конкурентів, партнерів, неможливість перед­бачити прориви в наукових відкриттях тощо. З позиції укладачів Великого тлумачного словника, невизначений – точно не вста­новлений; не зовсім виразний, ясний.

Основними причинами невизначеності О. А. Грунін та

С. О. Грунін називають:

— неможливість повного осягання господарюючим суб’єк­том навколишнього світу;

— випадковість виникнення подій (обставин), які можуть призвести до збитків або ж значної вигоди;

— непередбачуваність ринкової ситуації (динаміка цін, платоспроможність попиту, наповнення ринку товарами-субститутами і компліментарними товарами, зміна смаків споживачів тощо);

— протидія фірмі з боку кримінальних елементів, конку­рентів, конфлікти з партнерами по бізнесу, порушення дого­вірних зобов’язань, трудові конфлікти тощо.

Отже, невизначеність пов’язана зазвичай з об’єктивними причинами, ймовірність настання яких не залежить від суб’єк­та бізнесу, а має непередбачуваний характер. Разом із тим не можна вважати, що господарський ризик, що породжений не­визначеністю та непередбачуваністю навколишнього світу, притаманний усім без винятку видам бізнесу. Зокрема, страхо­вий ринок життя та здоров’я людей, майна, фінансових ризиків передбачає можливість розрахунку ймовірності та рівня ризику.

Звісно, що мова не йде про страхування певного виду діяльності, адже страхується певний об’єкт, як-от будівля, фінансові кош­ти чи життя або здоров’я людини. Тим паче, страхова компанія не усуває причини загрози для об’єкта, а лише бере на себе зобов’язання за умови настання страхового випадку відшкоду­вати страхувальнику завдані збитки, тобто здійснити виплату страхової суми. Страховим ризиком у такому разі є певна подія, на випадок якої проводиться страхування, і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Однак використати дані методи оцінки господарського ризику в інших галузях вироб­ництва практично не можливо, оскільки це характерно лише для страхового, лотерейного та грального бізнесу, тобто носить обмежений характер.

Таким чином, ведення бізнесу є надто ризиковою справою, що потребує глибоких знань з економіки, законодавства, пси­хології та значних фізичних зусиль. Лише поєднання перерахованих якостей може забезпечити ймовірність прийняття нестандартних рішень, уміле комбінування ресурсів, аналіти­ку та прогнозування кон’юнктури ринку, завдяки високій фізичній та інтелектуальній активності, стійкості до стресів, об’єктивному оцінюванню своїх можливостей, навколишнього середовища, умілому і поміркованому ризику, такому що ґрунтується на тверезому розрахунку, прогнозуванні ситуації, яка може призвести до банкрутства, а отже, втрати економіч­ної безпеки.

Звичайно, такими якостями володіє не кожна людина, ос­кільки ведення бізнесу вимагає нерідко надлюдських зусиль, причому не завжди останні увінчуються успіхом. А за таких умов, бізнесмен мусить володіти ще більшими фізичними мож­ливостями аби зуміти витримати невдачу. Саме тому, за даними Гарвардського медичного центру, видатними підприємницькими здібностями володіє лише 1% населення, 6-10% населення можуть вести справу в умовах ризику на високому професійно­му рівні, 60% володіє помірною творчою ініціативою, а 30% або взагалі не виявляють підприємницького хисту, або виявля­ють незначною мірою. Об’єктивність досліджень даного Центру можна підтвердити й педагогічною роботою автора посібника, за результатами якої можна констатувати, що лише 20-25% студентської аудиторії може стати лідером, решта – готові йти за лідером. Такою є психологія людини, і це варто враховувати при вирішенні кадрових питань та психологічного клімату в ко­лективі.

Доцільним, на нашу думку, є розглядання співвідношення понять «прибутковість» та «ризик». Кожне з них є зрозумілим і не потребує додаткового аналізу, але як вони співвідносяться поміж собою досліджують учені у сфері економіки, права, медицини, високих технологій тощо. Аналізуючи поняття ризи­ку, ми наголошували, що дана категорія характеризує, з одного боку, можливу небезпеку, невизначеність, яка може призвести до невдачі, збитків, а з іншого боку, – це надія на сподівання, винагороду, одержання додаткового прибутку. Себто ризик нерідко винагороджується прибутком, успіхом.

Економісти-науковці знаходять співвідношення між ризи­ком і прибутком. Так, приміром, кожен депозитний вклад на дещо триваліший термін є більш вигідним із точки зору відсоткової ставки, аніж на короткий термін. Це пояснюється не лише можливістю банку тривалий час користуватися кош­тами вкладника, але й тим ризиком на який іде вкладник, віддаючи кошти у розпорядження банку. Звичайно мова йде про розумний ризик, такий, що максимально враховує ймовірність настання небезпеки.

Викладене теоретичне доведення має практичний харак­тер, що виражається додатковою платою за ризик у формі при­бутку чи іншого результату. Ніхто, певно, не заперечить, що банківська діяльність є однією з ризикових, і успіх банкіра значною мірою пояснюється тим ризиком, що супроводжує йо­го на кожному кроці. Аналогічна ситуація спостерігається й на біржовому ринку.

Таким чином, ризик є об’єктивною реальністю сфери бізне­су, чим засвідчується його природа, і той, хто опанував майс­терністю відчуття виру ринкової стихії, може розраховувати на успіх.

З-поміж сучасних дослідників указаних проблем немає єди­ної думки щодо внутрішнього змісту ризику, зокрема госпо­дарського, що пояснюється різним рівнем ринкового розвитку економіки держав, системою управління економікою, психо­логією управлінців та низкою інших загроз та небезпек при­родного і антропогенного походження.

На підставі аналізу думок різних учених, можна розглядати господарський ризик як спосіб ведення господарства в непередбачуваних умовах (обставинах), за якого створюються, зав­дяки особливим здібностям підприємця, можливість і потре­ба запобігти, мінімізувати несприятливий вплив стохастичних умов й отримати в цих умовах підприємницький дохід. Як бачимо, надане визначення розкриває внутрішній зміст господарського ризику, що характеризує його системний ха­рактер.