П — продуктивність праці

Фаза пристосування до праці (0—t₁) — це час,протягом якого людина адаптується до майбутніх умов праці.Основний показник поступово досягає свого встановленого значення.Тривалість періо­ду пристосування організму до умов праці залежить від багатьох чинників, серед яких основними є інтенсивність роботи (чим інтенсивніша робота, тим цей період коротший) та рівень готов­ності людини до майбутньої роботи.

Значного скорочення фази пристосування до праці можна до­сягти за рахунок попередньої підготовки людини до роботи (вико­нання фізичних вправ, адаптації зору,слуху та ін.) та шляхом поси­леного навчального навантаження. Суть останнього полягає в то-му,що оператор перед початком роботи проводить короткочасне тренування щодо розв'язання однієї чи кількох задач підвищеної складності.

Фаза стійкої працездатності (t₁ —1₂) характеризується найвищою якістю праці при оптимальних рівнях функціонування фізіоло­гічних систем організму. Тривалість цього періоду залежить від інтенсивності роботи. Чим інтенсивніша праця, тим коротший цей період. Найоптимальніша динамічна робота, коли цей період може бути вдесятки разів довшим, ніж при статичній діяльності.

На процес стійкої працездатності великий вплив справляють емоції. Негативні (страх, невпевненість, поганий настрій) знижу­ють працездатність. Позитивні (впевненість, спокій, бадьорий настрій) значно продовжують період стійкої працездатності.

Продовження періоду стійкої працездатності можна забезпе­чити:

- оптимальним рівнем напруги психофізіологічних функцій;

- комфортними умовами праці;

- правильним поєднанням режимів праці та відпочинку;

- емоційним розвантаженням;

- використанням тонізуючих напоїв (кава, чай), фармакологія -них засобів, зокрема препаратів рослинного походження (віта­міни, препарати, які впливають на енергетичні та метаболічні процеси);

- інформуванням людини про наслідки їїдіяльності,наглядом та контролем її роботи.

Практичний досвід свідчить, шо вживання легких стимуля­торів допомогає знизити сонливість, сприяє підвищенню праце­здатності на короткий період. Однак активні стимулятори на відповідальних видах робіт здатні викликати негативний ефект —погіршується самопочуття, знижується рухливість та швидкість реакцій. Поширене серед населення вживання транквілізаторів, викликаючи заспокоєння та запобігаючи розвитку неврозів, може знизити психічну активність, сповільнити реакції, спричинити апатію та сонливість.

Фаза субкомпенсації (t₂—1₃) розглядається як початок розвитку втоми. В цей період якість праці ще зберігається на високому рівні, але тільки за рахунок перенапруги відповідних функцій організму.

Фаза втоми (з моменту t₃) характеризується чітко вираженим зниженням якості роботи при подальшому погіршенні функціо­нального стану людини. Об'єктивними показниками втоми є зміна частоти пульсу, дихання, зорової та слухової чутливості.

Наступною фазою життєдіяльності людини повинна бути фаза відновлення працездатності (відпочинку), яка може тривати від З до 5 хвилин; 60 — 90 хв і навіть декілька діб.

1.2.4. Надійність дій людини-оператора

Надійність дій людини-оператора характеризується безпомил­ковістю, готовністю та своєчасністю. Усі показники ймовірнісні.

Безпомилковість характеризується ймовірністю безпомилко­вої роботи. Залежність кількості помилок (інтенсивність поми­лок) від часу роботи наведено на рис. 11.

Коефіцієнт готовності людини оцінюється ймовірністю вклю­чення оператора в роботу у будь-який довільний момент часу.

L(t)

1 — фаза пристосування до праці; 2 — фаза стійкої працездат­ності; 3 — фаза втоми

Властивість відтворення характеризується ймовірністю вип­равлення допущеної помилки. Своєчасність дій оператора оці­нюється ймовірністю виконання заданої роботи протягом часу, який не перевищує встановленого значення.

Виділяють конструктивні, організаційні, кваліфікаційні та психологічні причини помилок людини, які знижують її надійність. Конструктивні причини зумовлені поганим узгоджен­ням можливостей людини з характеристиками машини. Органі­заційні — пов'язані з неправильним розподілом функцій між пер­соналом, з незадовільним співвідношенням періодів праці і відпо­чинку. Кваліфікаційні причини зумовлені помилками удоборі та підготовці операторів. Психологічні причини пов'язані з ти­пом нервовоїсистеми, соціальною та психологічною сумісністю людей.

До причин помилок людини-оператора можна віднести ча­сові (робота в нічну зміну) та фізіологічні (стан здоров'я, хвороб­ливий стан).

Надійність людини знижується, якщо її робоче місце не відпо­відає виконуваній роботі.

У теперішній час в галузі ергономічних досліджень щораз більше схиляються до думки, що кількісно надійність оператора може бути виражена у тих самих категоріях, якими оцінюється надійність технічних систем.

Стосовно оператора під відмовою розуміють стан, який при­зводить до часткового чи повного невиконання поставленого зав­дання внаслідок допущених помилок.

Основним показником надійності оператора вважається ймовірність його безвідмовної роботи у певний відрізок часу. Поки що не розроблені кількісні оцінки психофізіологічного стану людини і не відомі межі їх допустимих значень, які зумовлені вимогами конкретних професійних особливостей. Тому багатьма дослідниками ймовірність безвідмовної роботи оператора (Рл) за встановлений час визначають за статистичними даними. За цими даними будуються статистичні функції відмов fо_l(t). Далі відби­рається теоретична функція f₀(t), яка найкраще узгоджується з графіком f₀(t). За нею визначаються параметри одержаного роз-

поділу й обчислюється ймовірність безвідмовної роботи операто­ра.

Такі статистично визначені показники надійності оператора вираховуються для кожної конкретної спеціальності.

Вказаний підхід до визначення надійності оператора ототож­нює поняття «надійність оператора» з безпомилковістю виконан­ня ним потрібних функцій, тобто дешо звужує поняття надійності, проте дає можливість ви значити надійність оператора як окремого елемента, що входить у систему "людина - машина" (Л—М).

При ширшому підході до оцінки надійності системи Л- М з урахуванням взаємного впливу обох складових системи виділя­ють кілька реальних варіантів розмежування властивостей тех­нічних систем та операторів.

Наведемо деякі з них.

Апаратурна безвідмовність використовуваних систем. Вона харак­терна лише для необслуговуваних, підготовлених, некерованих си­стем. Надійність систем повністю визначається появою її відмо­ви. Вплив оператора не враховується.

Відбудовуючий оператор. Оператор впливає на стан технічних системлише усуненням відмов, що виникли. При цьому враховуєть­ся лише безвідмовність та відбудованість системи.

Оператор, ідеальний у розумінні готовності та безпомилковості керування. В цьому випадку оператор готовий до роботи на початку виконання операцій у режимі підготовки, у режимі використання не допускає помилок керування.

Оператор, ідеальний у розумінні готовності. Оператор постійно перебуває в стані готовності виконувати необхідні операції з підго­товки системи, але може допускатися помилок. В цьому випадку враховується вплив оператора на всі процеси, які відбуваються у системі.

Біологічно надійний оператор. Враховується готовність операто­ра до роботи, він може допускатися помилок.