Isbn978-966-351-196-2

©Я.І. Бедрій, 2004, © Кондор, 200

Вступ. 8

1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ 15

1.1. Системний аналіз безпеки життєдіяльності 15

1.1.1. Потенційна безпека життєдіяльності людини Основні поняття. Теорія ризику. 15

1.1.2.Комплексний аналіз життєдіяльності людини.. 21

1.1.3.Системний аналіз чинників безпеки праці 27

1.2. Характеристика життєдіяльності людини у системі "людина — машина — середовище існування" 33

1.2.1. Особливості діяльності людини-оператора. 33

1.2.2. Аналізатори людини.. 37

1.2.3. Працездатність людини-оператора. 44

1.2.4. Надійність дій людини-оператора. 46

1.3. Ергономічні проблеми безпеки життєдіяльності 48

1.3.1. Основні цілі та завдання ергономіки.. 48

1.3.2. Ергономічні вимоги до організації місця праці 49

1.3.3. Ергономічні вимоги до режимів праці та відпочинку. 52

1.4. Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій. 54

1.5. Психологічні властивості людини. 57

1.5.1. Пам'ять. 57

1.5.2. Мислення. 60

1.5.3. Увага. 63

1.5.4. Сенсомоторні реакції 65

1.5.5. Схильність до ризику та обережність. 66

1.5.6. Потреби.. 66

1.5.7. Здібності 67

1.5.8. Комунікабельність. 68

1.5.9. Компетентність. 70

1.5.10. Характер і темперамент. 72

1.5.11. Емоції 75

1.5.12. Воля. 77

1.5.13. Моральна свідомість. 78

1.5.14. Психологія натовпу. 78

1.5.15.Психологічний склад українського народу. 81

1.6. Інженерно — психологічні принципи професійного добору. 83

1.7. Психологічні чинники небезпеки. 87

2. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ПОВСЯКДЕННИХ УМОВАХ ВИРОБНИЦТВА Й У ПОБУТІ 91

2.1. Фізіологічний вплив чинників існування на життєдіяльність людини. 91

2.1.1. Електричний струм.. 94

2.1.2. Вплив метеорологічних чинників на організм.. 96

людини. 96

2.1.2.1. Теплообмін людини з навколишнім середовищем.. 96

2.1.3. Особливості екстремальних умов при зміні газового складу та тиску повітря. 104

2.1.4. Екстремальні умови, пов'язані з впливом шуму. 105

2.1.5. Освітлення. 107

2.2. Іонізуючі випромінювання. Радіаційна безпека. 112

2.2.1. Визначення та дози іонізуючого випромінювання. 112

2.2.2. Вплив іонізуючого випромінювання на живий.. 117

організм.. 117

2.2.3. Радіоактивне забруднення води та продуктів харчування. 121

2.2.4. Норми радіаційної безпеки.. 124

2.3. Електромагнітні поля та випромінювання. 126

2.3.1. Вплив електромагнітних полів та випромінювань на живі організми.. 126

2.3.2. Нормативи та стандарти.. 138

2.3.3. Захист від електромагнітних випромінювань. 140

2.4. Хімічні та біологічні чинники безпеки. 144

2.4.1. Загальна характеристика отруйних речовин.. 144

2.4.2. Небезпечні та шкідливі хімічні речовини (НХР) 149

2.4.3. Вплив шкідливих хімічних речовин на організм людини.. 155

2.4.4. Біологічні небезпечні речовини.. 156

2.4.5. Отруйні тварини.. 157

2.4.6. Отруйні рослини.. 160

2.5. Побутові чинники небезпеки. 162

2.5.1. Побутова небезпека. 162

2.5.2. Отруєння препаратами побутової хімії 163

2.5.3. Отруєння медичними препаратами.. 164

2.5.4. Отруєння чадним газом.. 165

2.5.5. Отруєння отрутохімікатами.. 166

3. БЕЗПЕКА ЖИТЄДІЯЛЬНОСТІ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ.. 168

3.1. Надзвичайні ситуації: визначення, причини, класифікація. 168

3.1.1. Поняття надзвичайної ситуації 168

3.1.2. Загальні відомості про теорію катастроф.. 172

3.1.3. Класифікація надзвичайних ситуацій.. 176

3.2. Ядерні вибухи. 183

3.2.1. Класифікація ядерних вибухів. 183

3.2.2. Особливості вибухів нейтронної зброї 193

3.3. Аварії з викидом радіоактивних речовин. 193

3.3.1. Основні поняття. 193

3.3.2. Основні відмінності аварій на АЕС від ядерних вибухів. 195

3.3.3. Уроки аварій на АЕС.. 200

3.3.4. Порівняльна оцінка впливу на людину природних та техногенних випромінювань 204

3.4. Надзвичайні ситуації, спричинені аваріями з викидом хімічних та біологічних небезпечних речовин 208

3.4.1. Аварії з викидом СДОР.. 208

3.4.2. Застосування хімічної зброї (ХЗ) 210

3.4.3. Застосування біологічної зброї 213

3.5.Надзвичайні ситуації, викликані пожежами, вибухами, техногенними та природними причинами 214

3.5.1. Уражаючі чинники звичайної зброї 214

3.5.2. Пожежі, вибухи.. 215

3.5.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру. 218

3.5.4. Надзвичайні ситуації природного характеру. 221

3.6. Надзвичайні ситуації екологічного характеру. 227

3.6.1. Основні причини та класифікація. 227

3.6.2. Основні передумови виникнення надзвичайних ситуацій екологічного характеру 228

3.7. Ліквідація наслідків НС.. 235

3.7.1. Організація ліквідації наслідків НС.. 235

3.7.2. Проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. 237

3.8. Принципи, способи та засоби захисту населення. 244

4. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ, ТРАВМАХ ТА В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. 250

4.1. Загальні поняття про першу медичну допомогу. 250

4.2. Долікарська допомога при ураженні електричним струмом.. 252

4.3. Долікарська допомога при різних видах травм.. 257

4.3.1 Долікарська допомога при пораненнях і 257

кровотечах. 257

4.3.2. Опіки.. 260

4.3.3. Долікарська допомога при обмороженні 264

4.4. Долікарська допомога при шоку. 265

4.5.Перша допомога при ушкодженні м'яких тканин, суглобів і кісток. 269

4.6. Долікарська допомога при задусі, утопленні, заваленні землею.. 275

4.7. Перша допомога при радіаційних ураженнях. 281

4.8. Перша допомога при отруєнні СДОР. 283

Література. 286

Вступ

Безпека життєдіяльності (БЖД) - наука про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона пере­буває [1].

Завданням цієї науки є розробка методів прогнозування, ви­явлення та ідентифікації шкідливих чинників і вивчення їх впли­ву на людину і навколишнє середовище. Разом з тим розробля­ються заходи і способи захисту людей в умовах виникнення над­звичайних ситуацій(НС) техногенного, природного характеру та під час війни [2].

У цілому БЖД суспільства забезпечується державними програ­мами, котрі містять:

- розробку та проведення природоохоронних заходів;

- систему профілактики та захисту здоров'я населення;

- заходи щодо забезпечення громадського порядку;

- систему оборонних заходів;

- заходи щодо захисту населення під час загрози або виник­нення НС техногенного, природного або воєнного характеру;

- підготовку фахівців та інженерних кадрів, які знають ос­нови БЖД, вміють вживають заходитщодо захисту людей і навколишнього середовища.

Загалом курс БЖД ґрунтується на знаннях інженерної пси­хології, фізіології людини, охорони праці, екології, цивільної оборони. БЖД має світоглядно-професійний характер.

Теоретичним підґрунтям БЖД є наука про ризик. Складові елементи БЖД: гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину, про суспільство. Вважається, що розгляду потребує питання про необхідність введення до навчальної програми ос­нов теології, парапсихології, астрології тощо [3].

Курс БЖД призначений навчити:

- усвідомлювати, що в центрі уваги має бути людина як
головна цінність держави;

- ідентифікувати небезпечні і шкідливі чинники та створю­вати безпечні умови життєдіяльності людей на території держави;

- проектувати нову техніку і технологічні процеси згідно сучасними вимогами екології та безпеки їх експлуатації з

урахуванням стійкості функціонування об'єктів народно­го господарства та технічних систем;

- прогнозувати можливу обстановку і приймати адекватні рішення в умовах НС щодо захисту населення та персоналу об'єктів від можливих наслідківНС.

Забезпечення безпеки життєдіяльності людинизавжди було одним з найважливіших завдань розвитку цивілізації людства.

Умови праці розглядаються в працях Арістотеля (378-322 pp. до н.е.), Гіппократа (400-377 pp. до н.е.).

Відомий лікар епохи Відродження Парацельс (1493-1544 pp.) вивчав небезпеки, які пов'язані з гірництвом. Його слова "Все є отрутою і все є ліками — тільки доза робить речовину отрутою чи ліками"- лежать в основі принципу нормування.

М.ВЛомоносов (1711-1765) написав основоположні праці про безпеку в гірництві.

В XIX і XX ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисло­вості цими проблемами займається багато вчених. В.Л. Кір-пічов(1845-1913), О.О. Прес (1857-1930), Д.П.Нікопольський (1855-1918), В.О. Левицький (1867-1943) та ін.

Рівень безпеки людини у міру розвитку цивілізації постійно зростає. Людство перемогло епідемії холери, віспи, чуми, тифу, поліомієліту. Середня тривалість життя людини у найрозвинені­ших країнах світу становить майже 77 років і продовжує зростати.

Проте розвиток науки і техніки, в цілому збільшуючи безпе­ку життєдіяльності людини, призвів до появи цілу низку нових проблем. Перш за все, до надзвичайного зростання ступеня ризи­ку травматизму та загибелі людей під час взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, транспорті, в побуті.

Заданними Всесвітньої організації охорони здоров'я, смертність від нещасних випадки у нас час займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому гинуть переважно працездатні люди віком до 40 років. Так, за статистичними даними, які наводилися на VI конгресі ергономічної асоціації (Вашингтон, 1976), в Англії в 1946 р. смертність від інфекційних захворювань у 2 рази перевищувала смертність від нещасних випадків. У 1961 р. си­туація різко змінилася: загибель від нещасних випадків у 3 рази пе­ревищила загибель від інфекцфйних захворювань.

На виробництві в США щороку гине майже 14 тис. чоловік і отримують травми 2,3 млн осіб. На транспорті гине близько

45 тис. осіб і понад 2 млн стають інвалідами. Під час взаємодії із сучасною складною побутовою технікою кожного року гине 27,5 тис. людей і 4,5 млн стають інвалідами.

У світі, враховуючи усі нещасні випадки, пов'язані з вико­ристанням машин, обладнання, технічних пристроїв, кожного року страждає понад 10 млн чоловік, а близько півмільйона — гинуть.

В СРСР, за данними першого відкритого статистичного що­річника "Народне господарство в 1987 p.", кількість померлих у пра­цездатному віці від нещасних випадків, отруєнь та травм в 1980 р. було 175, в 1985 р. — 144 особи із розрахунку на 100 тис. мешканців.

В 1990 р. в СРСР від аварій, пожеж, нещасних випадків та з інших причин на виробництві загинуло 325 973 особи, близько 30 тис. стали інвалідами, 20 млн отримали травми.

В Україні в 1994 р. лише у побутових умовах загинуло 72437 осіб, в 1993 р. - 66007, зростання кількості загиблих становить близько 10% за рік (понад 60 тис).

Аналіз причин травматизму та загибелі людей свідчить, що вони часто зумовлені недбальством з боку людини, незнанням наслідків своєї діяльності, небезпечними чинниками виробниц­тва та навколишнього середовища, а також конструктивними не­доліками техніки, засобів відображення інформації, органів ке­рування машинами та механізмами.

Світова статистика свідчить, що причиною більшості (60-80%) нещасних випадків, по-перше, є невміння потерпілими передба­чити, розпізнати, на перший погляд приховану небезпеку, а та­кож невміння оцінювати ступінь ризику й узгоджувати його зі свої­ми можливостями.

По-друге, зростання числа випадків технологічних катаст­роф (аварії на АЕС, на хімічних та інших небезпечних вироб­ництвах, нещасні випадки на транспорті тощо) зумовлене зни­женням реальної надійності пристроїв, зроблених людиною, та помилками персоналу під час їх експлуатації. З'явився страх втра­тити контроль над технікою.

Досить згадати Чорнобиль, загибель теплохода "Адмірал На-
хімов", вибухи на залізниці в Арзамасі та Свердловську, катаст­
рофу на перегоні Челябинськ-Уфа. З грудня 1984 р. на заводі
"Юніон-карбайт" сталося витікання метилізоціаніту: загинуло
3750 осіб, 20 тис. стали інвалідами, 200 тис. отримали різні захво-
рювання.

20 грудня 1988 р. при зіткненні суден у протоці Таблас заги­нуло 5393 особи.

На підприємствах України сконцентровано багато потенційно небезпечних виробництв, котрі можуть вийти з-під контролю лю­дини, тобто існує можливість виникнення аварії.

В Одеській області в 1994 р. сталося 10 надзвичайних випадків, у яких загинуло 6 осіб і 143 отримали поранення(на території об­ласті розташовано 16 вибухонебезпечних об'єктів).

На території Львівської області розташована велика кількість підприємств, в технологічному процесі яких використовуються сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), котрі у випадку викиду в атмосферу або при потраплянні на поверхню землі в кількостях, що перевищують граничнодопустимі концентрації, можуть спри­чинити шкідливу дію на людей, тварини, рослини. До найпоши­реніших в області СДОР слід віднести аміак, хлор, кислоти. На деяких підприємствах в технологічному процесі застосовуються радіоактивні речовини. Тут порушення правил екслуатації може призвести до викиду, витікання, розпилення радіоактивних речо­вин і відповідно до зараження місцевості.

15 вересня 1983 р. на Стебниківському калійному заводі (Львівська область) прорвало плотину відстійника і відбувся викид залишкових продуктів (4,5м³) отруйних солей. Вся ця маса спря­мувалася у балки, малі річки і через 25 км потрапила в ріку Дністер. Місцевими органами влади, штабами ІДО були вжиті термінові заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Своєчасно було сповіще­не населення. Аварійні команди вивели з небезпечних районів людей, сільськогосподарських тварин. Внаслідок своєчасно вжи­тих заходів масштаби та наслідки аварії були суттєво обмежені.

Відбулися значні зміни у ставленні людини до ризику. Техні­ка так владно увійшла в наше життя, що багато людей забувають про небезпеку для життя та здоров'я - звикають порушувати пра­вила техніки безпеки як на виробництві, так і в побуті.

Сучасне виробництво потребує зміни поглядів на роль та місце людини. Комп'ютеризація та роботизація виробництва, викорис­тання нових технологій та матеріалів суттєво змінюють характер виробничої діяльності людини. Ліквідується примітивна праця, яка вимагає монотонних фізичних операцій та шаблонної розумової діяльності. Зростає потреба у творчій висококваліфікованій праці, яка має інженерно-технічний характер.

Водночас складність та, як правило, високий рівень автома­тизації технологічних процесів збільшують відповідальність лю­дей за функціонування технічних пристроїв, значно підвищу­ють плату за помилку, припущену через обмежені здібності, знання чи недбальство. Сьогодні від технічно грамотної екс­плуатації обладнання, своєчасно прийнятого рішення залежить безпека, здоров'я і навіть життя великої кількості людей, стан навколишнього середовища.

По-третє, істотне збільшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище від життєдіяльності людини досягло, з точки зору багатьох вчених, граничного рівня, що становить загрозу існуванню людини як біологічного виду. Безглузде ви­робництво зброї, зростання кількості атомних електростанцій, ве­ликий економічний потенціал, урбанізація, гіпертрофований роз­виток автомобільного транспорту, хімічних та шкідливих підприємств, інші антропогенні впливи істотно змінили якість води, повітря та інших характеристик природного середовища, зробили життя людини значно небезпечнішим.

Зростання кількості стихійних лих пов'язується з діяльністю людини. Потрібно замислитись над таким фактом: з 1960 по 1990 р. кількість стихійних лих на Землі зросла у 2 рази і про­довжує зростати.

По-четверте, досягнення потенційної ефективності технічних систем неможливе з багатьох причин: неузгодженість рівня розвит­ку та підготовки людини з особливостями техніки; неузгодженість можливостей людини з параметрами обладнання, що особливо проявляється за умов дефіциту часу, інформації та дії зовнішніх чинників; низький рівень відповідальності людей за результати своїх дій; відсутність особистої зацікавленності у досягненні най­вищих результатів.

Розв'язання цих проблем потребує комплексного вивчення принципів взаємодії людини з технікою(машиною) та навко­лишнім середовищем. Потрібно змінити психологію людини та рівень її навчання для дій в складних, надзвичайних обставинах, які виникають внаслідок аварій, катастроф. Психологи зазнача­ють, що сучасна людина більше боїться корови чи коня на пасо­вищі, ніж деталей машин, що швидко обертаються, чи автомобі­ля, який мчить назустріч. Водночас, опинившись у нестандартній ситуації, яка вимагає негайних чи точних рішень, люди раптом

стають безпорадними перед обставинами, неспроможними вирі­шувати найпростіші, але часто важливі для їх життя та здоров'я (і для оточення), проблеми.

Досягнувши значного прогресу в боротьбі з хворобами, у роз­витку науки і техніки, людство ще не спроможне ефективно бо­ротись з нещасними випадками та їх наслідками — травмами.

Переважно це зумовлене значними прогалинами у вихованні та освіті людини. Недоліки існуючої системи освіти та підготовки кадрів зумовлюють високі показники побутового та виробничо­го травматизму і смертність. Існує думка, що інфантильна щодо власної та суспільної безпеки ментальність людини не формує адекватної небезпечним життєвим ситуаціям лінії поведінки [3]. Щоб зберегти життя і здоров'я, людина повинна знати про небез­пеки у навколишньому середовищі, вміти їх виявляти, знати за­соби захисту.

Все це зумовило появу нової дисципліни - "Безпека жит­тєдіяльності" та викладання її у вузах.

Мета нової дисципліни — удосконалення народної освіти з питань безпеки діяльності людини на виробництві, транспорті та в побуті.

БЖД об'єднала в єдине ціле питання, які вивчались на курсах "Охорона праці", "Цивільна оборона", "Промислова екологія", а також розглядає низку інших питань, які раніше не вивчались. Вона охоплює досягнення в галузі таких наук, як психологія, ер­гономіка, соціологія, фізіологія, гігієна, теорія надійності, акус­тика та ін.

Це якісно нова дисципліна, яка вивчає небезпеки, що загрожу­ють людині, закономірності їх виявлення та способи захисту від них.

БЖД розглядає проблеми охорони здоров'я та безпеки люди­ни у навколишньому середовищі, виявляє та ідентифікує небез­печні і шкідливі чинники, шляхи їх зниження до допустимих норм, розробляє методи і засоби захисту людини та ліквідації наслідків небезпечних і надзвичайних ситуацій.

Мета вивчення БЖД — озброїти майбутніх фахівців теоре­тичними знаннями та практичними навичками, необхідними для:

- розробки безпечних та нешкідливих умов життєдіяльності людини;

- проектування нової техніки та технологічних процесів згідно з сучасними вимогами з екології та безпеки їх екс-

плуатації з урахуванням стійкості функціонування об'єктів та технічних систем;

- прогнозування та прийняття адекватних рішень в умовах надзвичайних ситуацій для захисту населення та виробни­чого персоналу від можливих наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, сучасних засобів знищення, а також під час ліквідації цих наслідків;

- забезпечення стабільності функціонування об'єктів народ­ного господарства у випадках надзвичайних ситуацій;

- управління процесами життєдіяльності.

В широкому аспекті метою системи забезпечення безпеки має бути мінімізація витрат на запобігання небезпечним подіям, ліквідацію їх наслідків. Оціночними показниками ефективності системи забезпечення безпеки є вірогідність невиникнення не­безпечних подій і математичне очікування витрат на запобігання подіям та ліквідацію їх наслідків.

Предметом БЖД є закономірності виникнення і зниження збитків при її функціонуванні. Безпека розглядається як властивість СЛМС зберігати при функціонуванні такий стан, що виключає з деякою імовірністю виникнення збитків, пов'язаних з небезпеч­ними подіями. Забезпечення безпеки повсякденної діяльності людини базується на нормативних актах, організаційних заходах та відповідних засобах безпеки.

Науковий зміст дисципліни — теоретичні основи БЖД лю­дини у системі "людина- машина- навколишнє середовище" (СЛМС). У дисципліні розглядаються: загальні питання безпе­ки та екології; ергономічні проблеми БЖД; анатомо- фізіологічні наслідки дії на людину небезпечних, шкідливих та уражаючих чинників НС; засоби та методи підвищення рівня безпеки тех­нічних засобів та технологічних процесів; основи проектуван­ня та використання екобіозахисної техніки; методи досліджен­ня стійкості функціонування об'єктів і технічних систем у НС, прогнозування НС та розробка моделей їх наслідків; розробка заходів захисту населення та виробничого персоналу і ліквіда­ція наслідків аварій, катастроф та стихійних лих; правові, нор­мативно-технічні та організаційні основи БЖД, контроль та керування умовами життєдіяльності людини.

1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Системний аналіз безпеки життєдіяльності

1.1.1. Потенційна безпека життєдіяльності людини Основні поняття. Теорія ризику.

Життєдіяльність—де специфічна форма активності людини, яка охоплює всю різноманітність взаємодії людини з навко­лишнім середовищем.

У всі часи людина прагнула до забезпечення своєї безпеки, охо­рони здоров'я. Але з появою нових приладів, машин, технологіч­них ліній, атомних електростанцій і тощо, виникли й нові небез­пеки: електричний струм, електромагнітне поле, радіація, хімічні сполуки. Практика дає людині усі підстави для висування аксіо­ми, що усяка діяльність людини є потенційно небезпечною. По­тенційна життєдіяльність людини існує як явно, так і приховано у вияві її результатів, котрі важко передбачити і які можуть спри­чинити травми, загибель, захворюванння, погіршення працездат­ності, самопочуття та інші небажані наслідки.

Ось як БЖД тлумачить терміни:

Небезпека —явища, процеси, об'єкти, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров'ю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто спричинити небажані наслідки.

Небезпека — це наслідок дії окремих чинників на людину. Розрізняють уражаючі, небезпечні та шкідливі чинники.

Уражаючі чинники можуть призвести до загибелі людини.

Небезпечні чинники викликають за певних умов травми чи раптове погіршення здоров'я(головний біль, погіршення зору, слуху, зміни психологічного і фізичного стану та ін.).

Шкідливі чинники можуть викликати захворювання чи зни­ження працездатності людини як у явній, так і в прихованій формі.

Розподіл чинників на уражаючі, небезпечні та шкідливі досить умовний. Одинітой самий чинникможеспричинитизагибельлюди-ни, травму, захворювання, чи не завдати ніякої шкоди завдяки її силі, здатності організму до протидії' (електричний струм, радіація та ін.).

В кожному конкретному випадку винекнення небезпеки в технічній системі має багатопричинний характер, її розвиток відбувається через низку подій. Варіанти причин та подальші події

можна передбачити при створенні системи на основі аналізу її структури та можливих дій оператора під час обслуговування або управління технічною системою.

Наявність потенційної небезпеки в системі не завжди супро­воджується її негативним впливом на людину. Для реалізації такого впливу необхідно, щоб виконувались три умови: небезпека(шкід-ливість) реально існує і діє; людина перебуває в зоні дії небезпе­ки; людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

Таксономія небезпек - класифікація та систематизування явищ, процесів, об'єктів, які здатні завдати шкоди людині. Приклад так­сономії небезпек подано на рис. 1.

Небезпеки класифікують таким чином:

- за природним походженням (природні, техногенні, еко­логічні та ін.);

- за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);

- залокалізацією(космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

- за наслідками(захворювання, травми, загибель, пожежі);

- за шкодою(соціальна, технічна, екологічна);

- за сферою проявлення (побутова, спортивна, дорожно-транс­портна, виробнича);

- за структурою (прості, складні, похідні);

- за характером дії на людину (активні та пасивні).

Номенклатура небезпек- перелік назв, термінів, систематизова­них за конкретними ознаками. В окремих випадках складається номенклатура небезпекдля окремих об'єктів(підприємств, цехів, професій, місць праці та ін.). Нижче наводиться приклад номенк­латури небезпек за алфавітним порядком [ 41:

1.Алкоголь. 2. Аномальна температура, вологість, тискповітря. 3. Аномальне освітлення. 4. Блискавки. 5. Вакуум. 6. Вибухи та вибухові речовини. 7. Висота. 8. Вібрація. 9. Вогонь та вогнепальні речовини. 10. Вода. 11. Вулкан. 12. Газ. 13. Гарячі поверхні. 14. Гер­біциди. 15. Гіподинамія. 16. Гіпокінезія. 17. Глибина. 18. Голод. 19. Гравітаційне тяжіння. 20. Дим. 21. Динамічне навантаження, тиск. 22. Дощ. 23. Електрика. 24. Емоційний стрес(перевантажен-ня)- 25. Замкнений простір. 26. Захворювання. 27. Зброя. 28. Зем­летрус. 29.3сув. 30. Інфразвук. 31. Інфрачервоне випромінюван­ня. 32. Іскри. 33. їдкі речовини. 34. Клаустрофобія. 35. Корозія. 36. Лавини. 37. Лазерне випромінювання. 38. Магнітне поле. 39.

Макро- та мікроорганізми. 40. Медикаменти. 41. Метеорити. 42. Монотонність. 43. Накип. 44. Невагомість. 45. Недостатня міцність. 46. Ожеледь. 47. Отруєння. 48. Отруйні речовини. 49. Охолодження. 50. Падіння. 51. Пара. 52. Перевантаження. 53. Перенапруга. 54. Пестициди. 55. Повінь. 56. Пожежа. 57. По­рох. 58. Психологічна несумісність. 59. Пульсація світла. 60. Ра­діація. 61. Резонанс. 62. Рідкі гази. 63. Розумове перенапружен­ня. 64. Снігопад. 65. Сонливість. 66. Сонячна активність. 67. Спра­га. 68. Статична характеристика. 69. Струм великої частоти. 70. Тайфун. 71. Туман. 72. Ударна хвиля. 73. Укуси. 74. Ультразвук. 75. Ультрафіолетове випромінювання. 76. Ураган. 77. Хитавиця. 78. Холод. 79. Циклон. 80. Цунамі. 81. Шум.

Квантифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Ідентифікація небезпек — це знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо усунення чи ліквідації наслідків.

Останнім часом спеціалісти з БЖД дедалі частіше вживають поняття "ризик". Найзагальніше тлумачення ризику — частота реалізації небезпеки [4].

Ризик є критерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймо­вірністю проявлення небезпеки та ймовірності присутності люди­ни в зоні дії небезпеки (в небезпечній зоні).

Нескінченно малий ("нульовий") ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

У США визначено індивідуальний ризик загибелі людини від різнихджерел небезпеки (табл. 1).

У СРСР ризик загибелі людини у працездатному віці від різних причин становив 175 • 10^бу 1980 р. та 1440 • 10⁶у1985р. (у 1980 р. загинуло 175 чоловік на 100000 мешканців, а в 1985 р. -відповідно 144 особи).

В табл.2 наведено величини ризику загибелі людей з різних причин у побуті по Україні. Для порівняння наведено дані по США із табл. 1.

Можна виділити такі методи визначення ризику:

- інженерний, який спирається на статистику, розрахунки ча­стоти проявлення небезпек, ймовірнісний аналіз безпеки, та на побудову "дерев" небезпек;

- модельний, який базується на побудові моделі впливу небез-пекна окрему людину, соціальні, професійні групи тощо;

- експертний, за яким ймовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених фахіїщіїз-експертів;

- соціологічний (соціометрична оціїгка), що базується на опи­туванні населення та працшників.

Ці методи доцільно використовувати комплексно.

Традиційна техніка безпеки, що є складовою частиною еле­мента БЖД - охорони праці, базується на засадах-забезпечен-ня абсолютної безпеки. Однак така концепція неадекватна за­конам техносфери, оскільки, незважаючи на гуманність цього

Таблиця 1

№	Джерело небезпеки	Ризик
2 3 4 5 6 7 8 9 10	Автомобіль Падіння Пожежа Утоплення Отруєння Вогнепальна зброя Водний транспорт Повітряний транспорт Електричний струм Залізниця	300•10-6 90•10-6 40•10-6 30•10-6 20•10-6 10•10-6 9•10-6 9•10-6 6•10-6 4•10-6
Загальний ризик	600•10-6

Індивідуальний ризик загибелі людини (за даними до всього населення США)

Таблиця 2

Ризик загибелі людини в Україні в 1993 р.

№	Джерело небезпеки	Ризик
Україна	США
2 3 4 5 6 7	Алкоголь Автомобіль Вбивства Утоплення Отруєння Пожежа Електричний струм	160•10-6 148•10-6 138•10-6 99•10-6 95•10-6 26•10-6 9•10-6	- 300•10-6 - 30•10-6 10•10-6 40•10-6 6•10-6
Загальний ризик	1420•10-6	600•10-6

імперативу, він не є прийнятим, оскільки забезпечити нульо­вий ризик неможливо.

В наш час набула поширення концепція прийнятого (допусти­мого) ризику, суть якого полягає у прямуванні до такого рівня без­пеки, який суспільство може прийняти (дозволити) в даний пе­ріод часу, і котрий може бути економічно виправданим. Поняття прийнятого ризику пояснюється на рис.2.

Збільшуючи видатки можна значно зменшити величину ризи­ку (але не безмежно). Проте збільшення витрат на технічне зни­ження ризику завдає шкоди соціальній сфері (зменшуюються витрати на медицину, культуру, освіту тощо), що збільшує со­ціально-економічний ризик.