Тема 8. Ринок похідних фінансових інструментів

Фінансові інструменти, що фіксують угоди на майбутній період, механізм випуску та обігу яких пов’язаний із купівлею—продажем певних фінансових чи матеріальних активів називаються похідними інструментами, або деривативами. Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладені в їх основу і називаються базовими активами. Базовими активами можуть бути цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта тощо. Основними похідними фінансовими інструментами є ф’ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свопи. Оскільки всі вони пов’язані з виконанням певних дій протягом визначеного періоду або у визначений момент у майбутньому, їх ще називають строковими угодами.

Ринок строкових контрактів дуже складний і на ньому обертається широкий набір різноманітних контрактів. Його ще називають ринком похідних фінансових інструментів.

Інфраструктура цього ринку представлена біржами, позабіржовими електроними системами, широким спектром організацій, які виконують дилерські, брокерські функції. Безпосередніми учасниками цього ринку, поряд з комерційними банками, є також різноманітні фонди (інвестиційні, пенсійні, ф’ючерсні), виробничі та сільськогосподарські підприємства.

Основною причиною появи та розвитку ринку похідних фінансових інструментів було бажання виробників та покупців продукції зменшити вплив небажаних цінових змін на результати проведення майбутніх операцій з купівлі-продажу цієї продукції на ринку. Ринок строкових угод став одним із механізмів страхування від ризиків цінових змін на реаль­ному ринку.

Використання строкових угод дає змогу учасникам ринку змен­шити ступінь ризику майбутніх операцій з купівлі-продажу активів на ринку, зменшуючи водночас і можливі прибутки чи збитки від та­ких операцій. При цьому продавець певного виду продукції страхуєть­ся за допомогою строкового контракту від можливого падіння ціни на дану продукцію в момент, коли йому потрібно буде її продати, а покупець продукції — від можливого зростання цін на момент купівлі даної продукції на ринку.

Таке страхування від можливої несприятливої зміни цін на цей актив на реальному ринку за допомогою проведення операцій на ринку строкових угод називають хеджуванням. Причому стратегії хеджування за допомогою різних строкових угод різні.

Розрізняють довге та коротке хеджування. Якщо учасник ринку придбав з метою страхування від небажаної зміни цін на ринку стро­ковий контракт на купівлю певного активу, то вважають, що він здійснює хеджування купівлею, або довге хеджування. Якщо учас­ник ринку придбав контракт на продаж певного активу, то кажуть, що він здійснює хеджування продажем, або коротке хеджування. Вважають, що покупці мають підвищувальні тенденції, а продавці понижувальні. Тих, хто грає на підвищення цін, називають "биками", а тих, хто на пониження, — "ведмедями".

Коротке хеджування використовують власники активу для страху­вання від можливого падіння цін на цей актив, якщо такий актив потрібно через деякий час продати на ринку. Довге хеджування ви­користовують майбутні покупці для страхування від небажаного зро­стання цін на той актив, який буде згодом придбаний ними на ринку.

У своєму розвитку ринок похідних фінансових інструментів пройшов кілька етапів.

На першому етапі він був представлений форвардними контрактами, які укладали виробники сільськогосподарської продукції під майбутній врожай. Покупці контрактів авансували частину їхніх затрат.

Другий етап – біржовий, коли почалася торгівля ф’ючерсними контрактами на зерно, худобу. З’явились перші строкові біржі (Чиказька торгова палата).

Третій етап починається з 1972 р., коли було створено Міжнародний валютний ринок, що є підрозділом Чиказької товарної біржі. На ньому вперше були виставлені на торги похідні фінансові інструменти – ф’ючерсні контракти на валюту.

При загальному підході ринок похідних фінансових інструментів можна поділити на первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий.

За видами фінансових інструментів, які є предметом купівлі-продажу на цьому ринку, його можна поділити на форвардний, ф’ючерсний, опціонний ринок і ринок свопів.

За термінами угод, на які укладають контракти, – це короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий ринки.

Одні зі строкових угод є обов'язковими до виконання, інші дають право виконати чи не виконати угоду. Одні орієнтовані на поставку активу, покладеного в основу угоди, інші практично ніколи не закін­чуються реальною поставкою активу. Одні укладаються виключно на біржі, інші можуть бути як біржовими, так і позабіржовими. При­чому біржові строкові контракти передбачають дострокове й односто­роннє припинення зобов'язань через укладання угоди, протилежної за напрямом операції відповідному строковому контракту.

Опціон — похідний цінний папір, який випущений як стан­дартний документ та засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, валюту) на визначених умовах в майбутньому, з фіксацією ціни на час укладання такого опціону або на час та­кого придбання за рішенням сторін контракту.

Продавець опціону несе безумовне зобов'язання щодо про­дажу (купівлі) базового активу, а покупець опціону має право на відмову від купівлі (продажу) базового активу.

Ф'ючерс — стандартний документ, який засвідчує зобо­в'язання придбати (продати) цінні папери, товари або валюту у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фік­сацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами конт­ракту.

Особливість ф'ючерсних контрактів полягає в тому, що їх, зазвичай, укладають не з метою фізичної купівлі або продажу базового активу, а з метою страхування (хеджування) реальних угод з товаром, а також одержання спекулятивного прибутку під час перепродажу ф'ючєрсів або припинення дії угоди.

Зобов'язання за ф'ючерсним контрактом можуть бути вико­нані шляхом виконання умов постачання відповідно до специ­фікації ф'ючерса, продажу (купівлі) ф'ючерса, здійснення гро­шових розрахунків залежно від різниці між ціною виконання та ціною укладення ф'ючерса.

Зобов'язання за ф'ючерсом виконують лише через органі­затора торгівлі цим ф'ючерсом (крім проведення розрахунків у грошовій формі, які здійснюють через розрахунковий банк). Гарантом виконання зобов'язань за ф'ючерсом є юридична особа, яка веде облік прав власності за ф'ючерсом.

Між опціонами і ф'ючерсами є певні спільні та відмінні риси.

Обидва цінні папери — похідні, ринкові, біржові, строкові фінансові ін­струменти. В обох випадках використовують стандартизова­ний біржовий контракт, продаж здійснюється стандартними лотами, існують можливості відходу від угоди.

Відмінність між ф'ючерсом і опціоном полягає в тому, що перший – суто біржовий папір, тоді як опціон поширений і в позабіржовій торгівлі. Ф'ючерс — менш складний папір, ніж опціон. Опціон, як відомо, — це право і зобов'язання. Ф'ючерс же — це лише зобов'язання однієї сторони поставити певний товар (фінансовий інструмент), а другої сторони — купити йо­го за певною ціною в конкретний термін. Можливість відходу від угоди закладена в умовах опціонного контракту, чого не можна сказати про ф'ючерс. Недолік ф'ючерсів полягає в тому, що, на відміну від опціонів, продавець у цій ситуації не одержує додаткових вигод у разі зростання цін, а покупець — у разі їхнього зниження. Водночас ф'ючерси набагато поширеніші, ніж опціони (особливо валютні ф'ючерси).

Форвардна угода — це угода між двома контрагентами про майбутню поставку базового активу на узгоджених умовах. За наявності багатьох спільних рис між ф'ючерсом і форвардним контрактом останній має низку суттєвих відмінностей. Так, форвардний контракт на відміну від ф'ючерсного, не стандар­тизований і всі його пункти обумовлюються контрагентами, він гарантується лише репутацією та платоспроможністю учасників угоди. Форвардні контракти індивідуальні, не обер­таються на біржах, зобов'язання за ними можуть бути анульо­вані лише за згодою обох сторін.

Своп — угода між двома контрагентами про обмін в майбут­ньому платежами або іншими активами згідно з визначеними у контракті умовами. Потоки платежів, як правило, залежать від вартості боргового інструменту або вартості іноземної валюти, у зв'язку з чим основними видами свопів є валютні і відсоткові.