Різьбові з'єднання

Всі з’єднання деталей умовно ділять на дві групи: роз'ємні і нероз’ємні.

Роз’ємні з'єднання дозволяють забезпечити розборку aбo зборку деталей без руйнування з'єднувальних елементів.

Нероз’ємні з’єднання неможливо розібрати без руйнування з'єднувальних елементів (зварних швів, заклепок тощо).

Різьбове з’єднання належить до роз'ємних. Як правило різьбові з'єднання складаються з двох або більше деталей і кріпильних виробів (болтів, гвинтів, шурупів, шпильок тощо), основним елементом яких є різьба.

Класифікація різьб

За призначенням різьби ділять на: ходові, кріпильні і спеціальні.

За напрямом: ліві і праві (основна різьба).

Відносно поверхні, на якій виконано різьбу: зовнішні і внутрішні.

За кількістю заходів: однозахідна і багатозахідна.

За профілем:

‑ метрична (М) (кут при вершині 60°) ГОСТ 9150-80, 24705-81, 9724-81, 16093-81 є основною кріпильною різьбою;

‑ трубна циліндрична (G) (кут при вершині 55°) ГОСТ 6357-81; використовується у з'єднаннях водо- і газопроводів;

‑ трубна конічна (К) ГОСТ 6211-81; використовується у з’єднаннях трубопроводів високого тиску;

‑ трапецеїдальна (Tr) ГОСТ 9484-81, 24737-81; використовують у гвинтах для передачі руху вісьового навантаження;

‑ упорна (S) ГОСТ 10177-82, 25096-82; використовується для передачі руху з високими вісьовими навантаженнями.