Виносні елементи

Виносні елементи – це зображення (як правило збільшене) окремих, дрібних конструктивних елементів деталі (канавки, проточки, центрові отвори тощо). (Рис. 14).

На відповідному зображенні за допомогою кола або овалу вказують місце, яке креслять на виносному елементі з приведенням літерного або цифрового позначення. На зображенні виносного елементу вказують позначення і масштаб: «І (20:1)» (Рис. 14).

Рис. 14. Виносний елемент

2.5. Нанесення розмірів (ГОСТ 2.307-68)

Для нанесення розмірів на кресленнях використовують виносні і розмірні лінії. Величину розміру вказують у міліметрах.

Виносні лінії обмежують частину деталі (обмірювальну), а розмірні будують паралельно до контурних та обмежують стрілками (Рис. 15).

Рис. 15. Нанесення розмірів

При нанесенні розмірів необхідно враховувати наступні рекомендації:

1. Кількість розмірів на кресленні повинна бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю правильності виготовлення деталі.

2. Розмірні числа наносять над розмірними лініями. Величина розмірного числа повинна бути дійсною. Вона не залежить від масштабу зображення.

3. Кожен розмір на кресленні приводять тільки один раз.

4. Розміри на технічних кресленнях не допускається наносити у вигляді замкнутого ланцюжка.

5. Розмірні лінії переважно наносять поза контуром зображення.

6. За кінці стрілок виносні лінії повинні виходити не більше 1÷2 мм.

7. Мінімальна відстань між паралельними розмірними лініями повинна бути 7 мм, а між розмірною лінією і контурною – 10 мм.

8. Потрібно уникати перетину розмірних ліній.

9. Лінії контурні, осьові та центрові не використовують як розмірні.

10. Перед розмірним числом, що характеризує конусність наносять знак , гострий кут якого направлений у бік вершини конусу. Знак конусу і конусність у вигляді відношення необхідно нанести над вісьовою лінією або на поличці лінії виноски, наприклад: 1:5 (Рис. 16, а).

11. Нахил поверхні приводять відношенням (1:5) або у відсотках (5 %, 10 % тощо) (Рис. 15, б).

12. Розміри фасок під кутом 45° вказують наступним чином 2x45°, де 2 – висота фаски у мм, 45° ‑ кут нахилу поверхні фаски.

13. Розміри декількох однакових елементів деталі, як правило, наносять один раз із вказівкою на поличці лінії виноски кількості цих елементів, наприклад: 4отв. Ø6.

Рис. 15. Позначення конусності та нахилу

3. АКСОНОМЕТРИЧНІ ПРОЕКЦІЇ (ГОСТ 2.317-69)

Ці проекції застосовують для побудови наочних (об'ємних) зображень предметів. При цьому предмет, що розглядається, разом з системою ортогональних осей проекцюють на аксонометричну площину проекцій [2, 3].

3.1. Ізометрична проекція (ізометрія)

Ізометричні вісі проекцій розташовують під кутами 120° (Рис. 17). Коефіцієнти спотворення лінійних розмірів по всім трьом вісям X', Y', Z' однакові і прийняті рівними K'_x=K'_y=K'_z=1.

Рис. 17. Положення ізометричних вісей

Для побудови ізометричних проекцій плоских фігур необхідно кожну з них заключити у прямокутну систему координат і потім, використовуючи ізометричні вісі і лінійні розміри, а також взаємне положення сторін і осей, виконати побудову (Рис. 18 а, б).

Рис. 18. Ізометрія плоских фігур

Ізометричною проекцією кола є еліпс, який замінюють чотирьохцентровим овалом. Для побудови ізометричних проекцій кола існує два методи:

1-й метод: Будують ізометричні вісі і з точки О відкладають величину радіуса кола (R). Потім із точок 1', 2', 3', 4' проводять допоміжні прямі паралельні вісям х'y'. Точки перетину цих прямих з вертикальною віссю А', B' з'єднують з точками 1', 4' і одержують положення двох центрів О₃ і О₄. Центри О₁ і О₂ співпадають з точками A' і B'. Із центрів О₁ і О₂ будують дві дуги радіусом О₁1' або О₁4', a із центрів О₃ і О₄ – радіусами О₃2' або О₄3' (Рис. 19 а.).

2-й метод: Визначають величину великої і малої вісі овалу. АВ=1,22D СD=0,7D; де D - діаметр кола. Із центру О (Рис. 19 б.) будують два концентричні кола. Потім позначають центри О₁, О₂, О₃, і О₄, через які проводять перетині допоміжні прямі. Із центрів O₁ і О₂ радіусами О₁С або О₂D будують дві дуги овалу, а із центрів О₃ і О₄ радіусами О₃А або О₄В – ще дві. Таким чином можливо побудувати ізометричну проекцію кола, яке розташоване на горизонтальній площині. Побудова овалів на фронтальній і профільній площинах проекцій приведена на рис. 19. в, г (R₁=O₃2'; R₂=O₁1').

Рис. 19. Ізометрична проекція кола

3.2. Діметрична проекція (діметрія)

Положення діметричних осей x' і y' у цьому випадку (рис. 20) характеризується наступними кутами нахилу відносно горизонтальної прямої x' ‑ 7°10'; y' ‑ 41°25'. Крім того, коефіцієнт спотворення по вісям x' і z' =1, а по вісі y' ‑ 0,5, тобто всі лінійні розміри по вісі y' в два рази менше цих же розмірів по вісям x' і z'.

Побудову діметрії плоских фігур потрібно виконувати аналогічно побудові ізометричної проекції, але лінійні розміри по вісі y зменшити в два рази.

Рис. 20. Діметричні вісі

Діметричною проекцією кола є еліпс, який, як і в попередньому випадку, заміняють центровим овалом.

Довжина великої вісі А'B'=1,06d; малої ‑ C'D'=0,35d (d – діаметр кола). Для одержання центрів O₁ і О₂ із центру О по вертикальній вісі відкладають відрізки рівні 1,06d, а для центрів О₃ і О₄ із точок А' і В' відрізки або (рис. 21 а).

Потім проводять по дві перетині прямі і будують овал радіусами R₁=O₁D', R₂=О₃А'. На рис. 21 б. приведено побудова овалів на П₁ та П₃.

Рис. 21. Побудова еліпса в діметрії

Розташування штрихових ліній на розрізах аксонометричних проекцій наведено на рис. 22 а, б.

Рис. 22. Розташування штрихових ліній (а – ізометрія; б – діметрія)