Тема 13

ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ

13.1. Комплексна система національної безпеки України

13.2. Фінансова безпека держави

13.3. Оцінювання рівня фінансової безпеки України

_________________________________

13.1. Комплексна система національної безпеки України

Досліджуючи проблеми економічної безпеки, слід пам'ятати про системну сутність цього явища. Економічна безпека держави, з одного боку, – це підсистема, яка складається з систем різних напрямків (які також мають свою внутрішню структуру). З іншо­го боку, економічна безпека – це підсистема національної безпеки держави. Водночас, економічна безпека може розглядатися, як підсистема міжнародної економічної безпеки, що в свою чергу, є складовою частиною надсистеми – міжнародної безпеки.

Національна безпека держави – це системна категорія права, політичної економії та політології, тісно пов'язана з категоріями територіальної єдності й недоторканності, агресії та примусу, економічної незалежності та економічного суверенітету тощо.

Згідно із Законом України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р. під національною безпекою розуміється стан захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та по­тенційних загроз національним інтересам.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки в Україні є: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; НБУ; Прокуратору України; Збройні сили України; Служба безпеки України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; громадяни України та їх об’єднання.

До об'єктів національної безпеки належать: людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи; суспі­льство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інте­лектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє при­родне середовище і природні ресурси; держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Загрози національній безпеці – це наявні та потен­ційні явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важли­вим національним інтересам України.

На сучасному етапі розвитку нашої країни, чинним законо­давством України визначено основні реальні та потенційні загро­зи національній безпеці України. Зокрема, в економічній сфері такими є:

§ неефективність системи державного регулювання економічних відносин;

§ наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перешкод становленню ринкових відносин;

§ невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн;

§ економічна ізоляція України від світової економічної системи;

§ неконтрольований відплив за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;

§ криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур;

З урахуванням сучасної геополітичної і внутрішньої ситуації в Україні, діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на виконанні основних засад державної політики з питань національної безпеки.

За сучасних умов розвитку нашого суспільства, проблема забезпечення економічної безпеки України набуває першочерго­вої ваги. Вона постає стрижнем всієї економічної політики держави, відправною точкою у прийнятті основних політичних рі­шень.

Економічна безпека (ЕБ) є досить новою економіко-правовою та інформаційною ка­тегорією для національних органів управління економікою. Після другої світової війни загострилися міжнародні аспек­та економічної безпеки. Обмеженість ресурсів у глобальному ма­сштабі, зокрема енергетична криза 70-х років, змусила провідних вчених багатьох країн, передусім Норвегії, США, Канади, ФРН, спрямувати зусилля на розв'язання проблем міжнародної еконо­мічної безпеки, а згодом –
і національної економічної безпеки. Це вимагало масштабних досліджень і призвело до створення нової науки, що отримала назву "екосес­тейт" (economic security of state) [52, с. 16; 53].

Згідно Наказу Міністерства економіки України №60 від 02.03.2007 р. під економічною безпекою України розуміється такий стан національної економіки, який надає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольняти потреби особи, сім'ї, суспільства та держави.

Суб’єктами ЕБ України є функціональні і галузеві міністерства, податкові та митні служби, банки, біржі, фонди і страхові компанії, а також виконувачі робіт і послуг, продавці продукції і вітчизняні спожи­вачі

До об’єктів ЕБ України належать: держава, її економічна система та всі її природні багатства; суспільство з його інститутами, установами, фірмами, а також кожна окрема особа.

Загрози ЕБ України – це сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері

Завданнями держави є виявлення загроз, вимірювання рівня їх небезпеки, реалізація адекватних заходів щодо запобігання та усунення загроз, а також негативних наслідків їхнього впливу.

Економічна безпеки держави уявляє собою систему, складовими якої є: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна, продовольча безпека (рис. 13.1).

Рис. 13.1. Складові економічної безпеки

Отже, з огляду на структурну побудову, національну безпеку України пов’язано з її економічною та фінансовою безпекою. Схему таких взаємозв’язків подано на рис. 13.2.

Рис. 13.2. Схема взаємозв’язків національної, економічної

та фінансової безпеки

13.2. Фінансова безпека держави

Фінансова безпека – це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Основними загрозами фінансовій безпеці держави є:

§ недосконалість бюджетної політики і нецільове викорис­тання коштів бюджету;

§ переважно фіскальний характер системи оподаткування;

§ значні розміри державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговуванням;

§ різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти;

§ невисокий рівень капіталізації банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок по кредитах;

§ криміналізація та масштабний відплив капіталу за кордон.

Фінансова безпека, у свою чергу, містить такі складові:

бюджетна безпека – це стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів;

валютна безпека – це такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках;

грошово-кредитна безпека – це такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення;

боргова безпека – це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи;

безпека страхового ринку – це такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;

безпека фондового ринку – це оптимальний обсяг капіталізації ринку (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торгівців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави в цілому.

13.3. Оцінювання рівня фінансової безпеки України

Для характеристика рівня фінансової безпеки використовується поняття індикаторів і порогових значень.

індикатори фінансової безпеки – це реальні статистичні показники розвитку країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції у фінансовій сфері

Порогові значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці.

Рівень фінансової безпеки визначають багато індикаторів, основними з яких є: дефіцит державного бюджету, обсяги боргів держави, рівень інфляції, рівень монетизації економіки, обсяг міжнародних резервів НБУ, вартість банківських кредитів.

Ступінь впливу загроз визначається на підставі розрахунку і моніторингу системи зазначених індикаторів та порівняння їх із пороговими значеннями.

Нижче наводимо методику розрахунку індикаторів фінансо­вої безпеки (система індикаторів є відкритою і може коригувати­ся відповідно до ситуації).

Порогові значення індикаторів визначаються залежно від специфіки досліджуваного явища. Вони, звичайно, не можуть бу­ти визначені точними розрахунками, а визначаються експертно на основі досвіду. При визначенні порогових значень ФБ України слід враховувати також граничні рівні критеріїв, встановлених для країн – кандидатів на вступ до ЄС. Крім того, для України, як порогові значення ФБ, можуть прийматися значення відповідних показників інших країн.

Дефіцит державного бюджету є перевищенням видатків бюджету над його доходами. Рівень дефіциту бюджету (L_bds) ви­значається з позицій фінансової безпеки на кожен рік, як відно­шення обсягу дефіциту (BD) до обсягу ВВП (GDP):

(13.1)

Рівень бюджетного дефіциту належить до найважливіших індикаторів фінансової безпеки держави. Існують різні оцінки йо­го граничного розміру. Наприклад, Маастрихтський договір се­ред інших умов потенційним учасникам валютного союзу ставить і таку, як межа дефіциту держбюджету (3 % від ВВП). Згідно з даними міжнародної статистики «нормальна» величина бюджет­ного дефіциту в індустріально розвинутих країнах коливається у межах 3-4 % від розміру ВВП за середньосвітової його величини 4,5 %. Існує тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту у середньосвітовому вимірі 4-5 % ВВП.

Інформація щодо дефіциту державного бюджету України міститься у законі про державний бюджет України та у звітних ма­теріалах Міністерства фінансів, що стосуються виконання держа­вного бюджету, а також у матеріалах Держкомстату України.

Обсяг внутрішнього і зовнішнього боргів держави – це обсяг непогашених на конкретну дату запозичень, здійснених держа­вою на внутрішніх і зовнішніх ринках. Рівень боргової безпеки держави (L_dis – для внутрішнього боргу і L_dfs – для зовнішнього боргу) визначається співставленням, відповідно, внутрішнього або зовнішнього боргу (D_i, D_f) з обсягами ВВП (GDP):

(13.2)

Інформацію щодо обсягу внутрішнього і зовнішнього боргів та витрат державного бюджету України на їх погашення та обслуговування надає Міністерство фінансів. Критерієм «безпечності» боргів є спроможність держави їх погашати та обслуговувати. З огляду на це визначається порогове значення відношення боргу до ВВП. У міжнародній практиці вважається безпечним зовнішній державний борг, який не перевищує 60% ВВП. Через недостатні фінансові ресурси та обсяги міжнародних резервів безпечний рівень зовнішнього державного боргу не повинен перевищувати 30% ВВП.

Рівень інфляції визначається зростанням цін, що викликає знецінення коштів населення і господарюючих суб'єктів. Рівень інфляції є визначальним щодо оцінки внутрішньої фінансової стабільності у країні. Для центральних банків головним завдан­ням є дотримання певних інфляційних орієнтирів. Європейський центральний банк виходить, насамперед, з того, щоб рівень ін­фляції у країнах зони євро не перевищував 2%. Проведення будь-яким центробанком грошово-кредитної політики пов'язано з ура­хуванням інфляційного чинника. Рівень інфляції в Україні розра­ховує Держкомстат у відсотках, і він залежить від зміни вартості кошика основних споживчих товарів. Держкомстат України рі­вень інфляції відніс до основних соціально-економічних показ­ників, він має назву "індекс споживчих цін".

Рівень монетизації економіки (L_ms) у конкретному році ви­значається у відсотках як відношення обсягу грошової маси за агрегатом МЗ (MSМЗ) до річного обсягу ВВП (GDP):

(13.3)

Фактично, цей індикатор відображає рівень забезпечення еко­номіки держави грошовими ресурсами. Дані щодо обсягів грошо­вої маси містяться у бюлетенях Національного банку України. В них міститься також інформація щодо обсягу іноземної валюти у загальному обсязі грошової маси МЗ.

Міжнародні резерви НБУ. Від рівня міжнародних резервів НБУ значною мірою залежить зовнішня стабільність гривні, яка визначається стабільністю її валютного курсу, а також платоспроможність держави стосовно погашення і обслуговування зовнішнього боргу. Інформація щодо обсягу міжнародних резервів НБУ міститься у бюлетенях НБУ

Вартість банківських кредитів визначається річними від­сотками, що сплачує позичальник комбанку за користування його кредитами. Що вищий відсоток позичальник виплачує банку за користування кредитами, то менш привабливими і доступними ці кредити будуть для позичальника. І навпаки, зі зниженням вартості кредитів рівень їх доступності і привабливості для позичаль­ника підвищується. Слід зазначити, що рівень ставок кредиту­вання економіки з боку комбанків залежить від рівня облікових ставок центрального банку, зміну яких використовують останнім для регулювання обсягів грошової пропозиції для економіки. Да­ні щодо рівня відсоткових ставок банківських кредитів для еко­номіки містяться у бюлетенях НБУ.

Порогові значення індикаторів фінансової безпеки України подано у табл. 13.1

Таблиця 13.1

Порогові значення індикаторів фінансової безпеки України

№ з/п	Індикатор фінансової безпеки	Порогове значення
1.	Відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, %	не більше 3
2.	Відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП, %	не більше 25
3.	Відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП, %	не більше 30
4.	Рівень інфляції (до грудня попереднього року), %	не більше 107
5.	Відношення обсягу грошового агрегату М3 до ВВП (рівень монетизації), %	не більше 50
6.	Валові міжнародні резерви України, місяці імпорту	не менше 3
7.	Рівень середньої процентної ставки кредитів комерційних банків відносно інфляції, %	не більше 5

§ Підвищення рівня ФБ передбачає прийняття дієвих право­вих актів, створення відповідних інституцій, прийняття адекватних управлінських рішень щодо фінансової політики. Заходи щодо підвищення рівня ФБ мають бути системними і зосереджуватися на ключових проблемах. Для підвищення рівня фінансової безпеки необхідно: розробити стратегію фінансової безпеки України;

§ забезпечити прийняття Податкового кодексу, законів України про державний борг, фінансово-кредитну сферу, фінансові опе­рації, про валютне регулювання;

§ створити надійну систему фінансового контролю;

§ запровадити чіткий порядок у справі отримання і відшкодуван­ня іноземних кредитів для господарських суб'єктів усіх форм власності;

§ створити єдину державну інформаційну базу, яка охоплювала б усі фінансово-кредитні установи;

§ створити умови для збільшення реальних грошових доходів населення.