Прогнозні оцінки

Прогнозування ситуації завжди має на увазі певну мету, яка ви­значає, по-перше, термін прогнозування (так званий "горизонт про­гнозування"), і, по-друге, точність, якої вимагають щодо результатів прогнозу на певному інтервалі часу. Наслідком цього є необхід­ний ступінь деталізації уявлень про стан процесів, розгляд яких поставлено за мету.

Реальні процеси, наявні в природі, незрівнянно складніші, ніж будь-які інтелектуальні побудови їх дослідників, і тому абстрактне пророчення як самоціль не має значної цінності. Використання ж деякої мети — пророцтво (поняття доцільності безпосередньо до конкретного дослідження) з урахуванням багатьох припущень і обмежень, дає змогу побачити прогноз як наукове бачення. Необхід­ними етапами наукового дослідження будь-якого процесу, наявного в природі, в тому числі і прогнозуванням його еволюції є такі:

— відбудова моделі процесу, який досліджується;

— відтворення меж, які є характерними для дослідження самого процесу в термінах побудови моделі, формулювання мети дослі­дження.

Сумісна реалізація визначених етапів дає змогу побудувати мо­делі досліджуваного процесу. Важливо розуміти, що модель може мати як формальний вигляд (задаватися деякими математичними відношеннями), так і описову структуру, яка задає тільки основні закономірності, що реально спостерігають. Звісно, чим повнішою і докладнішою інформацією ми володіємо, тим точнішим буде очіку­ваний прогноз.

Треба розуміти обмеженість використання прогнозу на великому інтервалі часу. Тому використання наукових методів прогнозуван­ня у вивченні природних і соціальних процесів означає неможливість передбачення розвитку реальних екологічних та інших ситуацій життєдіяльності людини, а можливим робить тільки проведення

В обох випадках необхідно урахувати особливості геологічного устрою (властивості надр, наявність чи відсутність порушень та ін.), рельєфу (наприклад, посилення ризику забруднення в котловинах), ландшафтів (ступінь їх стійкості до техногенних навантажень). Необхідно також ураховувати сусідство цінних і унікальних при­родних об'єктів.

Урахування геологічного устрою дає змогу оцінити ризик еколо-го-геологічної небезпеки у вигляді сумарного показника за основ­ними складовими (оціночними блоками, напрямами) — літогеохіміч-ному, гідрогеологічному й інженерно-геодинамічному:

ЕГР = РЛГХ + РГГ + РІГД, де ЕГР — еколого-геологічний ризик;

РЛГХ — ризик літогеохімічний;

РГГ — ризик гідрогеологічний;

РІГД — ризик інженерно-геодинамічний.

В більшості випадків "ризик" еквівалентний заподіяній шкоді і може бути представлений у вигляді показників економічної шкоди.