Види ризиків

У виробничих умовах розрізняють індивідуальний і колектив­ний ризик.

Індивідуальний ризик характеризує реалізацію небезпеки відпо­відного виду діяльності для конкретного індивіда.

Колективний ризик — це травмування чи загибель двох або більше чоловік від впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Класифікації джерел небезпек та рівні ризику загибелі людини за даними літературних джерел наведені в табл. 2.З.

Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти і є деяким компромісом між рівнем безпеки і можливим її досягненням.

Перш за все треба мати на увазі, що підвищення рівня захисту від небезпеки автоматично підвищує загальну вартість виробниц­тва. У вимогах досягнення нульового ризику ситуація може повер­нутися до людей соціальною трагедією за сценаріями безробіття.

На рис. 2.14 наведено спрощений варіант визначення прийнят­ного (допустимого) ризику. При підвищенні витрат на удоскона­лення обладнання технічний ризик знижується, але зростає соціаль­ний. Сумарний ризик мінімальний, коли створене необхідне спів-

І

ними параметрами. Діапазон його може бути досить широким — від економічних до етичних цінностей. Мірою можливого початку подій є ймовірність (q) до його настання. Розрахунок ведеться за формулою

R = A-q. (2.33)

У джерелах ризиків треба розбиратися шляхом систематичного аналізу. Допоміжним засобом тут є "дерево помилок", яке будують за аналогією "дереву рішень".

Одним з методів оцінки ризику є метод порівняння цієї ризико­ваної ситуації з аналогічною, що траплялась в минулому. Таке по­рівняння дає більш надійні вихідні передумови.

Загроза безпеки людей найчастіше складається з багатьох скла­дових ризику, наприклад, з основного наявного ризику, ризику як наслідок помилок, і ризику, на який ідуть свідомо під час відповід­них подій.

Всі групи рішень, що беруться відповідно до змісту ризиків, ма­ють три варіанти:

1) зменшення ризику;

2) мінімізація ризику;

3) оптимізація ризику.

3. ЛЮДИНА ЯК ОБ'ЄКТ,