Поняття фінансів фінансової діяльності держави

§ 1. Поняття фінансів. Фінансова система держави

Забезпечення реалізації внутрішніх і зовнішніх функцій дер­жави неможливо без наявності й використання фінансових ре-сурсів. Саме за рахунок акумуляції коштів у власності держа­ки, формування спеціальних фондів створюють можливість і ирсіпіі решт існування самої держави.

Розуміння сутності й призначення фінансів, особливостей їхнього функціонування пов'язано з природою й функціями дер-жави, здійсненням розширеного відтворення, наявністю товар­но-грошових відносин. Формуючись у сфері матеріального ви-робництва, основна маса грошових доходів згодом трохи транс-формується, перетворюється, рухається в межах різних правових режимів. У цих умовах утворюється своєрідний об'єктивний двосторонній зв'язок фінансів і держави. З одного боку, природа фінансів, їхні форми, розміри фондів визначають можливості держави, завдання й напрями її діяльності, гарантують фінансово забезпечені перспективи державного розвитку. З іншого боку, за допомогою фінансів держака активно впливає на всі сторони процесу відтворення. З їхньою допомогою відбувається розподіл результату відтворення - сукупного суспільного продукту, пе-рерозподіл і доведений його складових частин до кінцевого спо-живача. За рахунок фінансових ресурсів стимулюють розвиток виробництва, підгримують об'єктивні та раціональні пропорції розвитку суспільного виробництва, держави в цілому.

Наявність фінансів об'єктивно пов'язано з потребою вилу­-
чення, формування та розподілу державою частини суспільного продукту. Цим визначено й призначення фінансів —
розподіл і перерозподіл сукупного суспільного продукту в гро-шовій формі. Саме це притаманно ознакам фінансів, їхньому

місцю й ролі, особливостям прояву, формам закріплення і ре­гулювання державою.

Особливості фінансів визначають кількома положеннями:

1. Фінанси тісно пов'язано з природою і функціями держа­-
ви, визначено її формами й завданнями державного розвитку
на конкретному етапі.

2. Фінанси становлять специфічні, однорідні відносини між
державою, юридичними й фізичними особами з приводу фор­-
мування, розподілу та використання централізованих і децент-­
ралізованих грошових фондів.

3. Фінанси нерозривно пов'язано з існуванням товарно-гро­-
шових відносин.

4. Фінанси пов'язано з розподілом і перерозподілом части­-
ни сукупного суспільного продукту.

Наявність фінансів дозволяє державі формувати фонди гро­шових ресурсів суспільного призначення як у централізованій, так і в децентралізованій формах. У процесі формування та використання централізованих грошових фондів держава впли­ває й на утворення, й на витрачання децентралізованих коштів, встановлює та гарантує спеціальні правові режими їхнього існу­вання.

Зауважимо, що предметом фінансового публічно-правового регулювання є не фінанси взагалі як вичерпна сукупність усіх коштів у державі, а тільки публічні фінанси, тобто ті, власни­ком яких є держава й територіальні громади. Саме тому публіч­ний аспект фінансів і відмежовує предмет регулювання, прово­дить межу між публічними та приватними фінансами, коли ос­танні охоплюють диспозитивні відносини й не є предметом

фінансового права.

Навряд чи потрібно в цьому випадку зупинятися на великих історичних екскурсах щодо динаміки розвитку цієї категорії. Однак, досить примітний генезис самого терміна «фінанси». Фінанси (finis — латинською), починаючи з ХНІ —XIV сто­ліття, міцно пов'язують із поняттям, що означає розрахунок, закінчення терміну платежу, погашення грошового зобов'язан­ня, виплату суми грошей. Трохи пізніше специфічний акцент дав німецький корінь цієї категорії, що означає «хитрий, сприт­ний, підступний», що, мабуть, мало неабияке значення під час виконання грошових зобов'язань у той час. І тільки в XVI —

По няття фінансів і фінансової діяльності держави_____________ 5

XVII столітті (спочатку переважно французьке значення тер­міна) категорія фінансів стала позначати господарську діяльність держави, її фінансові ресурси. Той зміст фінансів, що сьогодні асоціюється з цією категорією, міцно узвичаївся до початку XIX століття.

Саме з цього часу фінанси стають багатоаспектною катего­рією, яка охоплює економічне, соціальне, правове значення. Природно, що насамперед це система відносин (економічних, соціальних, правових), але, мабуть, доречно звернути увагу й ми прикладне значення фінансів. Правова категорія фінансів безперервно виявляється в тих формах, які на сьогодні прий-няті й використовуються законодавством. Тому потрібно розріз­нити фінанси як систему відносин, що регулюють рух держав­них коштів, і як систему понять, категорій, закріплених і вико-ристовуваних законодавством (дохід, прибуток, собівартість, ціни тощо). В цьому випадку доречна аналогія з філософськи­ми категоріями «зміст» і «форма». Фінанси як система правових відносин визначають зміст явища. Законодавче ж закріплення їх показує наскільки в даний момент ці відносини усвідомлені, зрозумілі, сприйняті, в якій формі їх закріпив законодавець.

Фінанси як правову категорію можна використовувати в двох аспектах:

1) широкому (міжгалузевому);

2) вузькому (фінансово-правовому).

В першому значенні фінанси (чи окремі їхні аспекти, боки) використовують багато галузей права й мають загально галузеве значення. Наприклад, поняття ціни, вартості, доходу тощо — це підносний, що регулює і цивільне, і фінансове, і адміністра-тивне, і трудове право та інші галузі. В другому випадку йдеться про публічне значення фінансів, виключно грошових фондів держави й територіальних громад. У цій ситуації загально галу-зеві поняття, категорії набухають спеціально-галузевого харак­теру й значення, виражають специфічні, однорідні фінансово-правові відносини. Загальногалузеві категорії доходу, вартості, ціни набувають фінансово-правового значення.

Фінанси, що становлять відносини між людьми з приводу формування, розподілу й використання грошових фондів, тісно пов'язано з грошима, коштами, що, однак, не дозволяє поста­ми ін між ними знак рівності. Фінансові відносини, будучи пе-

реважно грошовими відносинами, не адекватні їм, адже за їхніми межами залишаються відносини, що регулюють сплату штрафів (адміністративне право), відносини купівлі-продажу (цивільне право), відносини щодо виплати заробітної плати, пенсій (тру­дове право) та інші відносини, пов'язані з рухом грошей, які

не є фінансовими.

Слід відзначити історичний характер фінансів, їхнє співвідношення з грошима, що й дозволяє сформувати основу розмежування цих категорій. Фінанси, беручи участь у регулю­ванні обміну й споживання, були пов'язані з виникненням і роз­витком товарно-грошових відносин. Вони існували на рівні при­мітивних форм, брали вже участь у стихійних, епізодичних ви­падках обміну. А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, аналізуючи розвиток вартості, виділяли чотири її форми, що відображають певні якісні етапи. Перша (проста, одинична чи випадкова) форма вартості характеризувала нерегулярний, стихійний обмін товарів. Природно, що ні про які гроші чи специфічні еквіваленти тут не йшлося. Друга (еквівалентна) форма вартості характеризувала стійкі форми обміну, означала появу потреби в певних еквіва­лентах вартості. Третя (загальна) форма вартості передбачає появу єдиного, загального еквівалента, але це знов-таки ще не гроші. На цій стадії могли використовувати хутра, бруски заліза тощо. Але дійсно загальним еквівалентом у цей період стає худо­ба. Досить згадати скарбницю давньоруських князів (скотарницю) чи її скарбника (скотарника). Та й саме загальне поняття заможності, багатства — «капітал» теж пов'язано з цим етапом (сарut — лат. — голова), коли голова худоби асоціювалася з добробутом особи. І тільки четверта (грошова) форма вартості зумовить формування й використання саме грошових фондів. Таким чином, фінанси «старіші» грошей.

Фінансові відносини пов'язано не тільки з грошима. Пев­ною мірою до них належить і група натуральних відносин. Звіс­но, вони нерозривно пов'язані чи похідні від грошових, але не адекватні їм. Наприклад, чинне законодавство закріплювало можливість сплати податку в натуральній формі (фіксований податок із сільськогосподарських виробників), хоча за своєю природою податок — це грошові надходження. Фінансові відно­сини охоплюють і відносини забезпечення обов'язку щодо сплати податку (реалізація майна платника податків). Природно, що

Поняття фінансів і фінансової діяльності держави_____________ 7

ці відносини або опосередковують грошові, або пов'язані з виз­наченими труднощами, мають тимчасовий характер. Однак і це відзначає неадекватність фінансів і грошей. Об'єктивну потре­бу фінансів обумовлено існуванням держави, наявністю товар-но-грошових відносин. Грошові ж фонди утворюють матеріаль­ний зміст фінансів, але не їхню сутність. Фінанси становлять відносини, що регулюють формування, розподіл і використан­ня централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Найважливіші ознаки, властивості, риси,, що розкривають сутність фінансів, знаходять своє вираження в їхніх функціях. Фінанси, функціонуючи як інструмент розподілу частини су­купного суспільного продукту, разом з тим контролюють і роз­поділ його на частини, співвідношення цих частин, канали вит­рачання фондів. Цим і обумовлено наявність двох функцій фінансів: розподільчої та контролюючої. У деяких підручниках, наукових монографіях звертають увагу на інші функції (пере-розподільну, стимулюючу, дестимулюючу, накопичувальну тощо), однак вони виступають, фактично, як окремі сторони реалізації розподільчої функції, деякі особливості її здійснення.

Розподільча функція фінансів гарантує забезпечення дер­жавою суб'єктів відносин потрібними грошовими ресурсами, підтримку суспільних пропорцій. Об'єктом регулювання вис­тупає частина сукупного суспільного продукту, що надходить державі. Суб'єктами відносин — держава, територіальні громади, юридичні й фізичні особи. Під час розподілу формують і підтримують пропорції між частинами сукупного суспільного продукту, національного доходу, забезпечують розвиток роз­ширеного відтворення, задовольняють інтереси держави, підтримку, громадин. Цю функцію здійснюють у процесі первинного й вторинного розподілу. В першому випадку утворюють первинні фонди 6азового ріння (доходи фізичних осіб, прибуток підприємств і організацій тощо), сукупність яких і становить національний дохід держави. Однак, на цьому етапі і створюють тільки передумови формування державних грошових фондів, розміри яких остаточно визначать тільки після гилити податків, обов'язкових зборів і платежів. Останні процеси й складають зміст вторинного розподілу чи перерозподі­лу. Цьому етапу властиві певні особливості, пов'язані з формулу так званих вторинних доходів держави. Якщо на стадії

Глава 1

первинного розподілу прибуток державних підприємств відра­зу ж надходить власнику — державі, то на стадії вторинного розподілу кошти змінюють власника. Наприклад, отримавши на стадії ^первинного розподілу доходи, на стадії вторинного розподілу фізичні особи, сплачуючи податки, саме й забезпечу­ють зміну власності на частину коштів, передаючи їх державі. Розподільчу функцію фінансів реалізують на декількох рівнях:

1) внутрішньогосподарський — характеризує розподіл гро­-
шових ресурсів усередині підприємства (формування фондів
матеріальних витрат, заробітної плати, прибутку);

2) внутрішньогалузевий — забезпечує розподіл коштів усе­-
редині галузі, між підгалузями. Насамперед йдеться про роз­
поділ коштів основних галузей матеріального виробництва (про­-
мисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, будів­-
ництво);

3) міжгалузевий — розподіл грошових ресурсів між основ­
ними галузями. В цих умовах формують основні пропорції сус-­
пільного відтворення;

4) міжтериторіальний — гарантує надходження коштів ок­-
ремим регіонам держави, залежить від адміністративно-терито­-
ріального поділу держави й забезпечує утворення місцевих
бюджетів.

Контролюючу функцію фінансів органічно пов'язано з роз­подільчою. Вони, фактично, є єдиним механізмом. Здійсню­ючи розподіл грошових фондів, держава одночасно контролює їхні розміри, співвідношення, пропорції. Контролюючою функ­цією фінансів відслідковують увесь процес розподілу й руху грошових ресурсів. Диференціація контролю за стадіями доз­воляє прийняти потрібне рішення, здійснити коригування на проміжних етапах руху грошових фондів і уточнити, поліпши­ти процес розподілу.

Фінанси як систему відносин визначено сукупністю кате­горій, понять. Однією з найзагальніших, фундаментальних, системоутворюючих категорій є фінансове господарство, фінан­сова система. Певною мірою йдеться про схожі поняття. В су­часній юридичній літературі найчастіше характеризують фінан­сову систему, фінансове господарство розглядають тезово, сто­совно фінансової діяльності держави.

Поняття фінансів і фінансово? діяльності держави 9

На початку XX століття в фінансово-правовій літературі їх визначали переважно як синоніми, насамперед досліджували фінансове господарство. Наприклад, С. І. Іловайський розгля­дав фінансове господарство як «...сукупність явищ, що нале­жать до планомірної організованої діяльності примусових со­юзів, спрямованих на спеціальну мету придбання й витрачання господарських благ, потрібних для виконання всіх завдань цих союзів»¹. Трохи нижче він відзначав і особливості фінансового господарства, до яких відносив:

а) примусово-колективний характер господарства;

б) регулювання доходів витратами;

в) перевага над приватним господарством як за розмірами,
так і за тривалістю існування;

г) придбання господарських благ специфічними примусови­-
ми засобами;

д) зміст як галузі управління.

Фінанси, складаючи цілісну, однорідну систему, припуска­ють певну внутрішню видову диференціацію. Обумовлено її детальним, спеціальним аналізом внутрішніх складових частин фінансів, які різняться специфічними особливостями й режи­мами. В цих умовах однорідні, єдині за формами й методами, відносини визначають як фінансовий інститут. Наявність єди­них за природою та змістом, але різних за формою фінансових інститутів обумовлено різноманіттям сфер застосування фінансів, напрямами їхньої реалізації.

Сукупність взаємозалежних, взаємодіючих фінансових інсти­тутів становить фінансову систему держави. Фінансову систе­му часто характеризують за двома аспектами²:

а) як сукупність фінансових інститутів, які опосередкову­-
ють формування й використання грошових фондів;

б) як сукупність державних органів і установ, які здійсню­-
ють фінансову діяльність.

Другий аспект буде розглянуто під час аналізу компетенції органів фінансової діяльності, органів фінансового контролю. Зміст же фінансової системи розкривають через систему фінан­сових інститутів.

¹ Иловайский С. И. Бюджетное право. — Одесса, 1912. — С. 4, 5.

² Див. Финансовое право: Учебник / Под ред. О. Н. Горбуновой. —
М.: Юрисгь, 1996. - С. 15.

Фінансова система містить такі ланки:

1) бюджетна система;

2) кредитна система;

3) обов'язкове державне страхування;

4) фінанси підприємств.

Кожний із елементів фінансової системи буде докладно про­аналізовано в Особливій частині, тут же тільки позначимо ос­новні положення, що їм властиві. Цілісність елемента фінансо­вої системи не виключає складну підпорядкованість, структу­ру, специфічні зв'язки, однак, зараз ми зупинимося на них як на певній цілісності.

Бюджетна система України складається з Державного бюд­жету й місцевих бюджетів. Зміст, структуру бюджетів, їхнє співвідношення визначено адміністративно-територіальним ус­троєм держави. Бюджети акумулюють переважно всі грошові фонди публічного характеру. З прийняттям у 2001 році Бюд­жетного кодексу України закріплено заборону на формування позабюджетних фондів. Бюджетна централізація ресурсів на­була нового змісту.

Кредитна система включає як державне кредитування, так і банківське. Однак, якщо державний кредит є безумовною сфе­рою публічного регулювання, де держава виступає позичаль­ником коштів на визначені цілі й у специфічній формі, то бан­ківське кредитування досить специфічно входить до фінансової системи. Фінансово-правовий аспект банківського кредитуван­ня стосується тільки тих відносин, що охоплюють і регулюють рух державних коштів, не включаючи диспозитивні, цивільно-правові аспекти банківського кредитування.

Обов'язкове державне страхування пов'язано з розподілом і перерозподілом частини сукупного суспільного продукту, спря­муванням коштів на виплату пенсій тощо. Державне страху­вання виступає формою утворення й використання цільових гро­шових фондів, призначених для соціальних, запобіжних та

інших цілей.

Фінанси підприємств як відособлені грошові фонди пов'яза­но з формуванням, розподілом і використанням коштів підприємств. Фінанси підприємств складають основу децентра­лізованих фінансів. Характеризуючи фінанси підприємств як ланку фінансової системи потрібно враховувати таке. Фінанси

Поняття фінансів і фінансової діяльності держави 11

державних підприємств безумовно є складником фінансової системи, їм притаманний публічний зміст і регулювання. Фінанси недержавних підприємств належать сюди тільки тою мірою, в якій їх пов'язано з реалізацією імперативних обов'язків щодо формування державних грошових фондів (наприклад, кошти підприємств, за рахунок яких сплачують податки).