Система фінансового права

Правова форма певного виду суспільних відносин формуєть­ся, виходячи зі змісту й завдань тих відносин, що вона регу­лює. Саме тому правова форма при реалізації цієї мети може включати різні інститути, підгалузі, що часом виходять за межі однієї галузі права. В цьому випадку можливий аналіз право­вих норм і інститутів права сукупно з іншими галузями науки, що конкретизують розглянутий об'єкт. Такими галузями знань можуть виступати філософія, історія, економіка та інші. Пра­вова форма суспільних відносин, охоплюючи сукупність норм і правових інститутів, підлегла змісту регульованих відносин, їхній структурі й завданням державного регулювання. Надаю­чи правової форми певній групі відносин, держава виходить з їхнього змісту, цілей і завдань на конкретному етапі розвитку.

Галузі фінансового права властивий набір інститутів, що забезпечує всі сторони й елементи юридичного режиму руху державних коштів. Потрібно, природно, враховувати, що інсти­тути фінансового права передбачають цілісне регулювання тільки в межах галузі й мають спеціалізований характер стосовно ви­значеної групи правових норм.

Таким чином, галузь фінансового права містить увесь ком­плекс норм, що регулюють відносини, які складають предмет фінансового права, й забезпечують правове регулювання руху державних коштів. Кожний з інститутів реалізує більш вузь­ку мету.

Глава З

На сучасному етапі в системі правового регулювання фінан­сових відносин склалася специфічна ситуація, викликана швид­ким розвитком майже всіх складників фінансової системи дер­жави. Йдеться про міру інституціональності фінансового права як галузі. Справа в тому, що галузевий режим регулювання визначають сукупністю елементів: методом регулювання, юри­дичним інструментарієм, принципами, наявністю галузі зако­нодавства й кодифікованого акта. В той же час ці елементи для фінансового права в даний момент притаманні не в повному обсязі. І хоч фінансове право розглядають як галузь права, воно формується через становлення й розвиток складених інсти­тутів: бюджетного права, податкового права і т.д. Іншими сло­вами, за відсутності загального відбувається розвиток частки. Ця тенденція та її подальший розвиток можуть негативно по­значитися на нормотворчих і правозастосовчих процесах у фінан­совій сфері, оскільки недооцінка загальногалузевих засад у правовому регулюванні тих чи інших суспільних відносин може зумовити незв'язаність, розбіжність і конфліктність усієї сис­теми взагалі.

Якщо виходити з визначення галузі права, то це насампе­ред відносно замкнута частина системи права, що включає су­купність норм, що регулюють суспільні відносини в певній сфері діяльності людей, яка відрізняється принциповою своєрідністю. Саме замкнутою частиною системи права виступає фінансове право.

Норми фінансового права обумовлено публічною, тобто виз­начальною для країни діяльністю, а саме діяльністю з форму­вання грошових фондів для загальнодержавних потреб, для утримання державних органів і їхнього матеріально-фінансо­вого забезпечення. Це стосується не тільки діяльності органів влади, але й органів, що здійснюють її відповідно до Консти­туції України й встановленим розмежуванням компетенції в цій галузі. Під час цієї діяльності формується система бюджетів, що зосереджує кошти для потреб загального значення. Такий само публічний характер має й діяльність органів місцевого самоврядування з формування місцевих бюджетів. її спрямо­вано на задоволення місцевих інтересів, які мають загальне значення для даної території. Вона забезпечує формування муніципальних коштів з цією метою. Отже, публічний харак-

тер мають і норми права, що регулюють відносини з встанов­лення податків органами місцевого самоврядування та їх справ­ляння до місцевих бюджетів. Відповідно, всі ці відносини є владно-майновими.

Фінансовому праву властиві певні ознаки:

1) однорідність фактичного змісту, що передбачає регулю­-
вання суворо визначеного різновиду відносин, пов'язаних із
рухом централізованих і децентралізованих фондів;

2) єдність норм, що утворюють фінансове право. Вони скла­
дають єдину систему, яку визначено однорідним фактичним
змістом. Це забезпечує регулювання такого різновиду фінансо-­
вих відносин, що не виключає спеціалізації юридичних норм
усередині інституту;

3) законодавча відокремленість, що означає зовні відокрем-­
лене закріплення основних положень галузі в нормах, які її
утворюють.

В основі класифікації як безпосередньо галузі права, так і інших підрозділів, традиційно лежить предмет правового регу­лювання, тобто коло суспільних відносин, регульованих нор­мами того чи іншого правового утворення як первинного, так і вторинного рівнів. На первинному рівні виділяють галузі пра­ва, правові інститути (субінститути) та їхні об'єднання — підга-лузі. На іншому рівні виділяють вторинні утворення: комп­лексні галузі права, комплексні й змішані правові інститути, що використовують кілька об'єднаних юридичних режимів ре­гулювання. Якщо безпосередньо галузь права — це сукупність норм, що регулюють особливі види суспільних відносин, які за своїм економіко-правовим і соціальним змістом вимагають відок­ремленого, самостійного регулювання, то правовий інститут — це підрозділ (група) юридичних норм усередині галузі.

Юридичні норми утворюють галузь права не безпосередньо, а через інститути. Формування галузі може охоплювати кілька ступенів (інститут — складний інститут — підгалузь — галузь). Наприклад, податкове право займає чітко визначене положен­ня. З одного боку, до нього належать інститути більш вузької групи відносин (інститут місцевих податків і зборів, оподатку­вання юридичних осіб тощо), з іншого боку, складний інститут податкового права є одним із елементів, що утворюють цілісну галузь фінансового права.