Тактика дій козацького війська

У поході полки й сотні йшли зі своїми обозами та артилерією (на 5–10 козаків був один віз). На ворожій території перед військом йшли розвідники. Коли військо залишалося в одному місці на довгий час, то будувалися намети або курені та створювалася ціла система маяків-гляд із відповідною сигналізацією (вогневою, руховою). Козаки вміло вели розвідку навіть у стані ворога, цим займалися пластуни та розвідники, що переодягалися купцями.

У поході військо йшло між рядами возів, що в разі небезпеки замикалися в щільну фортецю. Бій починала кіннота, яка наступала на ворога лавою, тобто шикуючись півколом, атакуючи таким чином противника з флангів і фронту одночасно.

Спершу вона стріляла по ворогу з луків, пістолів, рушниць, а потім зблизька вела бій списами й шаблями.

Особливо відзначалася у військовій майстерності піхота, яка була головним родом козацького війська і вважалася найкращою в Європі. Під час бою кінноти, піхота непомітно виходила з табору і якнайближче підповзала до ворога, копала шанці й вела рушничний вогонь. Піхота застосовувала особливу тактику. Шикувалася в три шеренги: перша шеренга — стріляла, друга — подавала рушниці, а третя їх заряджала, що давало можливість вести безперервний вогонь по противнику. Козацька артилерія в бою мала другорядне значення. Гарматою, як правило, розпочинали бій. Під час бою артилерія застосовувалася рідко.

Козацький флот найбільшого розвитку набув у 1620–1630 роки за часів гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного. Козацькі кораблі називалися чайками, які приводилися в рух веслами та вітрилами. Човни були 20 м довжиною, 3–4 м шириною, 2,5 м глибиною. Швидкість чайки досягала 15 км/год. (див. рис. 12).

Човен вміщував 50–70 козаків, кожен з них був озброєний шаблею й двома рушницями. Крім цього на човні знаходилися 4–6 легких гармат.

Рис. 12. Козацький човен

Відкритий бій на морі великими силами козаки намагалися не починати, а підстерігали ворожі кораблі поодинці, в основному вночі, й нападали на них. У бою з турецькими галерами половина козаків човна вела рушничний вогонь, а друга половина набивала рушниці. Бій закінчували, захоплюючи ворожі кораблі, які потім затоплювали.

На початку ХVІІ століття для підлітків і юнаків при церквах почали створюватися січові та козацькі школи.

Стати козаком у ті часи мріяв кожний юнак. Батьки самі хотіли віддати своїх дітей на навчання до козаків. Школи стали осередком військового, фізичного вдосконалення, сприяли духовному та культурному розвитку. Чіткого терміну навчання в цих школах не було встановлено; воно тривало від 10 до 18 років. Дітей навчали веслувати й керувати човном, плавати на воді й під водою, їздити верхи, володіти шаблею, стріляти з вогнепальної зброї, долати перешкоди. Молодь на свята брала участь у різних змаганнях на силу, спритність, точність, витривалість, швидкість. Прекрасний образ козака-патріота ми вбачаємо у видатному гетьмані й талановитому полководці Богдані Хмельницькому (27.12.1595–27.07.1657).

Становлення Богдана Хмельницького як полководця розпочалося змолоду під час служби в реєстровому козацтві більше 20 років та його участі у військових походах.

Свого розвитку талант полководця набуває в ході військових походів під час національно-визвольної війни українського народу 1648–1654 років проти польської шляхти. У способах ведення війни не признавав жодних вагань, ні пересудів, кожний шлях, що вів до перемоги, був для нього однаково прийнятним. Уже в перших битвах 1648 року під Жовтими Водами та Корсунем Б. Хмельницький виявляє вміле та завчасне планування операцій, ведення оперативної та тактичної розвідки і доцільне використання місцевості; уміння знайти союзників у тому числі й серед противників; врахування морально-психологічного фактору своїх військ, військ союзників (татар) і противника.

Полтавська катастрофа поклала край незалежності України від Росії. Цар Петро І після Мазепиної «зради» всіма способами старався знищити українське військо. Цю традицію продовжила його послідовниця Катерина ІІ. У 1775 році Катерина ІІ знищує Запорозьку Січ.