Українське військо періоду козаччини

Могутність війська княжих часів була зумовлена в першу чергу його зв’язком із державою.

Татарська навала ХІІІ–ХІV століть призвела до занепаду української держави та її війська. Землі України попали під литовські, польські, угорські, молдавські прапори. ХV–ХVІІІ століття в історії України — це період козацтва. З появою козаків починається нова доба в історії українського війська. Спочатку козаки не були організованим військом.

Боротьба козаків із татарами принесла Україні велику славу. У кінці ХVІ століття починаються спроби польського уряду взяти козацтво під свій контроль і, прийнявши його частину на державну службу, залучити до оборони південного кордону польської держави.

У 1578 році польський король Стефан Баторій приймає на службу козацький відділ із 500 чоловік для охорони своїх кордонів. Усі козаки були записані в реєстр. Заведений таким чином реєстр дав початок реєстровому козацтву, що отримувало платню, одяг і зброю. Реєстрові козаки проживали в містах, а також козацьких поселеннях, які будувалися вздовж кордону. Реєстрових козаків ще називали городовими.

За зразком реєстрового козацтва почала реорганізовуватися решта козацького війська. Чіткої організації реєстровому війську надав гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (р. н. невідомий — 1622 р.), який за десять років гетьманування систематично проводив реформи з реорганізації війська. У війську заведено військове навчання та впроваджена сувора військова дисципліна.

З другої половини ХVІІ століття Гетьманщина і Запоріжжя розділяються і починають створювати окремі територіальні та військові організації.