Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття. Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: ризик, ризик в абсолютному виразі

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: ризик, ризик в абсолютному виразі, ризик у відносному виразі, нерівність Чебишова, коефіцієнт Бета.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах.

Економічний ризик – це об’єктивно – суб’єктивна категорія, що пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру (ступінь) досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв’язків.

Об’єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.

Під суб’єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах керування об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єкта ризику.

Існують різні типи ризику – інвестиційний, кредитний, діловий, моральний, майновий та ін.

До основних інвестиційних ризиків відносять:

- фінансовий (ризик несплати з боку боржника);

- ризик зменшення відсоткової ставки (грошовий ризик);

- ризик зменшення закупівельних можливостей через підвищення цін (ризик інфляції).

До інших видів ризиків у інвестиціях відносять:

- політичний ризик;

- міжнародні валютні ризики;

- ризик експропріації тощо.

Розглянемо питання про допустимий, критичний та катастрофічний ризик підприємницької діяльності з точки зору теорії ймовірностей.

Нехай можливий рівень збитків – це випадкова величина Χ. Побудуємо диференціальну функцію f (x) ймовірності збитків, прийнявши такі гіпотези:

– ймовірності нульових та виключно великих збитків практично рівні нулю;

– існує скінчена (звичайно, менша за одиницю) максимальна ймовірність певного рівня збитків;

– функція y=f (x) має дзвоноподібну форму (рис.1)

Рис. 1. Графік диференціальної функції f(x)

Точці 1 відповідають найімовірніші збитки (x₁). Величину x₁ називають модальним рівнем ризику

Точці 2 відповідає гранично допустимий ризик (x₂), величина якого дорівнює очікуваним прибуткам.

Точці 3 характеризує гранично критичний ризик (x₃), коли збитки дорівнюють повній розрахунковій сумі виручки.

Точка 4 характеризує гранично катастрофічний ризик (x₄): збитки дорівнюють розміру всього майна підприємця.

Ймовірності допустимих, критичних та катастрофічних збитків визначають за формулами:

Остання рівність визначає площу заштрихованої на рис.1 фігури і дорівнює ймовірності катастрофічних збитків. Зазначимо, що останню ймовірність можна наближено знаходити за формулою

Таким чином, підприємцеві, що оцінює ризик, властивий не “точковий”, а “інтервальний” підхід, що базується на інтегральній функції F(x). Нагадаємо, що F(x)=p (Χ<x).

У класичному підході до оцінки ризику використовують варіацію, вважаючи, що чим вона більша, тим більшим є ступінь ризику. У неокласичній теорії уточнюють: потрібно оцінювати не всі, а лише несприятливі відхилення від сподіваної величини. Мірою ризику є семіваріація , яку обчислюють за формулою:

,

де , причому - індикатор несприятливих відхилень ( у випадку сприятливого відхилення і - у протилежному випадку).

Ризик часто вимірюють за допомогою коефіцієнта ризику W₁, що визначається як частка від ділення максимально можливого обсягу збитків Х (грн.) на обсяг K (грн.) власних фінансових ресурсів: W₁, = .

Для оцінювання ризику використовують коефіцієнт сподіваних збитків , що дорівнює відношенню модуля обсягу сподіваних збитків до суми модулів сподіваних вигод та сподіваних збитків:

,

де - заплановане значення економічного показника, - сподівана величина сприятливих відхилень, а - сподівана величина несприятливих по відношенню до відхилень. Значення коефіцієнта сподіваних збитків належать проміжку [0; 1], причому , якщо сподівані збитки відсутні і , якщо відсутні сподівані вигоди.

У якості міри ризику можна використовувати коефіцієнт асиметрії , коефіцієнт ексцесу та інші з ним пов’язані з ними характеристики.

Для оцінки ризику користуються нерівністю Чебишева: ймовірність того, що випадкова величина відхилиться (за модулем) від свого математичного сподівання більше, ніж на задану величину δ, не перевищує її дисперсії (варіації), поділеної на δ ²:

Важливим показником систематичного ризику при оцінюванні доходів за певною акцією відносно доходів у “середньому” (в ідеалі – усього ринку цінних паперів) є коефіцієнт чутливості бета (β).

Семінарське заняття 2

Тема 3. Ризик та теорія корисності. Тема 4. Диверсифікація як спосіб зниження ризику. Теорія портфеля

Питання для усного опитування та дискусії

3.1. Корисність за Нейманом.

3.2. Детермінований еквівалент лотереї. Премія за ризик.

4.1. Сутність управління портфелем.

4.2. Обчислення коефіцієнта кореляції.

4.3. Оптимізація структури портфеля.

Аудиторна письмова робота