Кримінальне право

Кримінальне право України – одна з найважливіших і базових дисциплін, яка викладається в Національній академії внутрішніх справ. Досконале знання кримінального законодавства нашої держави є необхідною умовою успішної роботи в правоохоронних органах чи при зайнятті юридичною практикою. Спираючись на раніше отриманні знання про основні правові інститути, категорії та поняття кримінального права, студенти повинні не тільки розуміти, але й аналізувати проблемні питання з курсу “Кримінальне право України. Особлива частина”, а також пропонувати свої обґрунтовані пропозиції в кримінальне законодавство. Допомогою в цій роботі повинні стати матеріали науково-практичних конференції, розробки і наукові праці вчених академії, а також праці інших провідних дослідників як вітчизняних, так і закордонних.

Студенти повинні вести робочий зошит, в якому конспектують або реферують обов'язкову літературу з теми, записують детальне вирішення задач, занотовують план виступу тощо.

Семінари проводяться переважно у формі заслуховування та обговорення відповідей студентів з питань плану занять або дискусії з відповідних юридичних джерел. Відповіді мають ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства. Доцільно використовувати статистичні дані, приклади судової практики як позитивного, так і негативного характеру. На окремих семінарах можуть заслуховуватись реферативні повідомлення студентів.

Практичне заняття повинно проводитись як обговорення рішень задач з дотриманням таких же вимог. Рішення мають містити у собі кваліфікацію злочину за відповідною частиною (частинами) статті (статтях) Кримінального кодексу, розгорнутому і аргументованому аналізі складу злочину з урахуванням умов задач. Об'єкт злочину встановлюється шляхом визначення ознак, які характеризують потерпілого або предмет злочину. Також мають наводитись ознаки, що характеризують об'єктивну сторону, особливо ті, що визначають момент його закінчення, суб'єктивну сторону та суб'єкт злочину з урахуванням умов задачі. Вказуючи та характеризуючи кваліфікуючі ознаки злочину, слід посилатися на відповідні судові тлумачення, теоретичні положення кримінального права.

Викладання навчальної дисципліни “Кримінальне право України (Особлива частина)” передбачає досягнення наступної мети: засвоєння студентами законодавчого визначення основних понять кримінального права; ознайомлення з найважливішими інститутами та положеннями Особливої частини Кримінального Кодексу України; набуття навичок самостійного комплексного аналізу складу злочину, а також вміння визначення конкретних елементів відповідних складів злочинів; відпрацювання навичок та умінь правильного застосування отриманих теоретичних та методичних знань під час вирішення конкретних ситуаційних задач; формування у студентів науково обґрунтованих знань про злочин та кримінальну відповідальність загалом, а також про тенденції розвитку законодавства України і інших держав, ролі права в реалізації соціально-економічних перетворень в суспільстві, про заходи кримінально-правової боротьби зі злочинністю.

Досягнення названих цілей забезпечується вирішенням наступних навчально-наукових завдань:

- систематизоване освоєння і закріплення у слухачів теоретичних знань про історію, принципи, категорії й положення науки кримінального права;

- навчання студентів правильному орієнтуванню в діючому кримінальному законодавстві, набуття вміння застосовувати норми кримінального права при кваліфікації злочинів;

- вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до закону про кримінальну відповідальність як важливого засобу захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань;

- під час вивчення курсу повинні розкриватися зв'язки кримінального права України з іншими галузями права і юридичними навчальними дисциплінами.

Місце навчальної дисципліни у навчальному процесі визначається за специфікою досліджуваних проблем і практичної спрямованості, яка нерозривно пов′язана з юридичною наукою. Відрізняючись від деяких інших галузей права за основною, притаманною йому функцією, а також за характером урегульованих ним відносин, кримінальне право тісно пов'язане із суміжними галузями права, найбільшою мірою з конституційним правом, адміністративним правом, кримінально-процесуальним правом, кримінально-виконавчим правом, міжнародним правом.

У результаті вивчення дисципліни “Кримінальне право (Особлива частина)” студенти повинні:

знати:

■ основні положення про систему Особливої частини кримінального права;

■ елементи конкретних складів злочину та їх обов’язкові і факультативні ознаки;

■ зміст інститутів Особливої частини кримінального права;

■ сутність та значення інститутів Особливої частини кримінального права.

вміти:

■ кваліфікувати злочини та їх різновиди;

■ визначати обов’язкові та факультативні ознаки конкретного складу злочину;

■ визначати момент закінчення злочину;

■ визначати наявність співучасті у злочині;

■ визначати наявність множини злочинів;

■ визначати наявність умов звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

	Назва тем	Нормативний обсяг годин	З них:
Всього годин з викладачем	з них:	Самостійна та індивідуальна робота	з них:
Лекцій	Семінарських занять	Практичних занять	Модульний контроль	Індивідуальна робота	Самостійна робота
	Змістовий модуль І.
11.	Тема 1. Злочини проти життя та здоров’я особи		-
22.	Тема 2. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи								-
33.	Тема 3. Злочини проти власності		-				+		-
	Всього
	Змістовий модуль ІІ.
4.	Тема 4. Злочини у сфері господарської діяльності					-			-
55.	Тема 5. Злочини проти громадського порядку і моральності								-
66.	Тема 6. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг						+
	Всього
Всього годин

Підсумковий контроль: екзамен

Виконується курсова робота

Примітка: позначка «+» навпроти останньої теми змістового модулю відповідно до розпорядження № 480 від 27.10.11 р. означає проведення на занятті модульного контролю тривалістю до 30 хв. методом за вибором науково-педагогічного працівника.