	Главная \| Случайная страница \| Контакты \| Мы поможем в написании вашей работы!

КЛАСИФІКАЦІЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ КАРТ І ПЛАНІВ

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Карти і плани за змістом бувають

загальногеографічні тематичні

На загальногеографічних картах нанесені основні елементи місцевості: населені пункти, дороги, лісова рослинність, ґрунти, рельєф і т. д.

На тематичних картах детально зображують один або декілька елементів, котрі входять до загальногеографічної карти, наприклад: лісова рослинність. Тематичні карти дуже різноманітні.

Лісові карти і плани

На відміну від загальногеографічних карт, лісові карти подають детальну інформацію про ліс як природне явище і об'єкт господарювання.

Лісовпорядчий планшет є первинним картографічним документом, який одержують за результатами геодезичних, таксаційних та лісовпорядчих робіт. На основі планшетів створюють плани лісництв, плани лісонасаджень, плани лісогосподарських ділянок і обходів.

Виготовляють ще обзорні плани лісництв, що стосуються лікарських рослин, технічної сировини.

Використовуючи картографічні матеріали лісовпорядкування складають карти лісів областей та країни.

За змістом їх умовно поділяють на біологічні та економічні.

Біологічні відображають типи лісу, рослинність та деревні породи, ґрунти і т. д.

Економічні відображають розміщення деревообробних комбінатів, наявність лісової сировини, стан шляхів сполучення, спрямування лісогосподарської діяльності.

Карти лісів, областей, країн загалом виконані у масштабі 1:100000‑1: 250000.

Топографічні карти і плани

Масштаби карт становлять від 1: 1000 000 до 1: 1000, а планів – від 1: 5000 до 1: 500.

Крім топографічних карт і планів існують спеціалізовані карти і плани міст, озер, рік, шельфу (прибережних зон морів).

Фотокарти – комбінують фотографічне і графічне зображення. Такі карти якісні і дають найдетальнішу характеристику місцевості. Вони бувають чорно-білі і кольорові.

Умовні позначення

Масштабні – використовують для зображення доріг, рік, ліній зв'язку і електропередач, кордонів і огороджень, інших об'єктів лінійного характеру розміри і форму яких можна виразити в масштабі карти.

Немасштабні – використовують для зображення невеликих об'єктів, форму і розміри яких неможливо виразити в масштабі карти. Наприклад: контора лісництва, підприємства, мисливська база. (Розгляньте наведений далі ілюстративний матеріал до розділу).

Оновлення топографічних карт

Топографічна карта відображає територію в момент виконання зйомки. З часом зміст топографічних карт поступово перестає відповідати місцевості, яка зображена на карті, внаслідок її постійної зміни під впливом природних факторів і, головним чином, діяльності людини. Тобто карта перестає відповідати фактичному стану місцевості, вона фізично старіє. Термін служби топографічної карти залежить від особливостей зображеної території, її економічного розвитку, масштабу та інших факторів. Поряд із фізичним відбувається моральне старіння карти, яке виявляється у невідповідності сучасному науково-технічному рівню топографічного картографування. Фонд топографічних карт потребує постійного оновлення.

Під оновленням карти розуміють приведення її змісту у відповідність із сучасним станом зображеної на цій карті території і сучасними науково-технічними вимогами до картографічного виробництва шляхом часткового (або повного) перескладання і видання нової карти.

В наш час для оновлення топографічних карт застосовують дві системи: періодичну та безперервну.

Періодична система передбачає оновлення карт через певні інтервали часу по мірі фактичного їх старіння і виконується шляхом:

1) польової зйомки (мензульної та ін.);

2) камерального виправлення карт за матеріалами нової аерофотозйомки та подальшим польовим обстеженням;

3) складання карт за оновленими картами більших масштабів;

4) спільного застосування (поєднання) вище названих методів.

Основним є метод оновлення карт за матеріалами нової аерофотозйомки.

В Україні, як і в більшості країн, для оновлення топографічних карт прийнята періодична система: для найбільш важливих, обжитих територій через 6-8 років і через 10-15 років – для інших районів.

Система безперервного оновлення карт полягає в оперативній реєстрації на карті усіх поточних змін місцевості. Нанесення змін на карту здійснюють за матеріалами польової зйомки, аерофотознімками, тощо. Основа безперервного оновлення топографічних карт – це ведення детальних чергових карт та картотек. Застосування безперервної системи забезпечує одержання в будь-який час аркуша карти, оновленого на час видання. Проте система безперервного оновлення топографічних карт на значні території – трудомісткий процес, пов'язаний із значними витратами сил та коштів.

Існує декілька варіантів безперервного оновлення карт: прискорене (спрощене), часткове і повне.

Розграфлення та номенклатура

Топографічні карти багатоаркушні. Розподіл багатоаркушної карти на окремі частини за певною системою називається розграфленням, а прийнята система позначення окремих аркушів багатоаркушної карти – номенклатурою.

Для топографічних планів і карт використовують дві системи розграфлення:

1) межами аркушів карт є лінії картографічної сітки, тобто лінії меридіанів і паралелей;

2) межами аркушів планів є лінії кілометрової сітки, тобто лінії прямокутної координатної сітки.

На загальнодержавних топографічних картах і планах масштабів 1: 1 000 000‑1: 2 000 використовують першу систему розграфлення.

В Україні та багатьох інших країнах за основу розграфлення і номенклатури топографічних карт взято розграфлення і номенклатуру аркушів міжнародної мільйонної карти, які були прийняті на міжнародному географічному конгресі в 1921 р.

Вся поверхня Землі поділяється меридіанами проведеними через кожні 6^она 60 колон (360^о: 6^о = 60), які нумерують арабськими цифрами від 1 до 60. Лічба колон іде із заходу на схід, починаючи від меридіана 180⁰(рис. 1). Причому граничні меридіани колон співпадають з граничними меридіанами шестиградусних зон у проекції Гауса-Клюгера (рис. 2). А оскільки шестиградусні зони відлічуються від Грінвіцького меридіана, номери зон і колон різняться на 30. Так, якщо номер колони 37, то зони – 7, якщо зона 5, то колона – 35.

Рис. 1. Зони

Рис. 2. Проекція Гауса-Клюгера

Паралелями, які проведені через кожні 4⁰, починаючи з екватора, земна поверхня поділяється на ряди або пояси. Ряди рахують від екватора на північ і південь і позначають великими буквами латинського алфавіту від І до V.

Внаслідок вся поверхня Землі поділяється на трапеції, що мають 6⁰по довготі і 4⁰по широті. В зв'язку з тим, що аркуші топографічних карт у високих широтах виходять вузькими і незручними для практичного використання було встановлено, що на північ і на південь від паралелі 60⁰аркуші топографічних карт необхідно складати і видавати здвоєними по довготі, а на північ і південь від паралелі 76⁰ – карти випускають по чотири аркуші, складених по довготі, за винятком карти масштабу 1: 200 000, яка видається окремими аркушами.

Рис. 3. Номенклатура аркуша

Картографічне зображення топографічних карт приполярних областей має вигляд круга, обмеженого паралеллю 88⁰і з полюсом (північним або південним) у центрі (рис. 3).

Номенклатура (позначення) кожного аркуша мільйонної карти складається із визначення ряду (букви) і через тире колони (цифри), в яких міститься даний аркуш, наприклад, М-37 (аркуш карти, на якому міститься м. Харків). Щоб позначити, в якій півкулі – північній або південній – міститься даний аркуш іноді перед номенклатурою аркуша ставлять ще букву N для аркушів у північній півкулі або букву S – для аркушів у південній півкулі. Наприклад, аркуші NM-37 і SM-37 містяться в одній колоні, але перший у північній півкулі, а другий – у південній. На топографічних картах України цю додаткову букву N не ставлять.

Поняття про форму й розміри Землі

Фізична поверхня Землі, що складає із суші й водної поверхні, має складну форму. Суша представляє сполучення низин і височин, висоти яких над рівнем моря досягають 8...9 км.

Визначення форми й розмірів Землі складається у встановленні форми й розмірів деякої типової фігури – математичної поверхні Землі, вивченні відступів фізичної поверхні Землі від її математичної поверхні.

За математичну поверхню Землі приймають рівневу, що представляє поверхню води океанів у її спокійному стані, подумки продовжену під материки. Рівнева поверхня має властивість: у кожній даній точці її поверхня - перпендикулярна стрімкої лінії, що проходить через цю точку. У загальному рівнева поверхня Землі не збігається з поверхнею ні однієї математичної фігури і являє собою неправильну форму, що називають геоїдом.

Як перше наближення Землю приймають за кулю. Більше точні дослідження показали, що математична форма Землі нагадує більше поверхню еліпсоїда, що виходить від обертання еліпса навколо своєї малої осі.

Рис. 4. Земний сфероїд

Під керівництвом проф. Ф.Н. Красовского були обчислені розміри земного еліпсоїда; більша піввісь а= 6 378 245 м, мала піввісь b= 6 356 863 м і стиск.

Такий еліпсоїд називають референц-еліпсоїдом Красовского. Його поверхня відхиляється від рівневої на величину не більше 150 м (рис. 4).

Метод проекцій у геодезії

Нехай багатокутник ABCDE (рис. 5) представляє частину земної поверхні. Візьмемо площину PQ і опустимо з кожної вершини багатокутника перпендикуляри на цю площину. Основи цих перпендикулярів позначимо відповідно через а, Ь, з, d, e. Отримані на площині точки називають ортогональними (прямокутними) проекціями точок простору, лінії ab, be,… -ортогональними проекціями ліній AB, ВР,…, а кути abc, bed,… -ортогональними проекціями кутів ABC, BCD,… Плоский багатокутник abcde є ортогональною проекцією просторового багатокутника ABCDE.

Рис. 5. Ортогональна проекція

Рис. 6. Центральна проекція

Іншу проекцію, що має досить важливе значення в геодезії, називають центральною. Суть її полягає в наступному. Візьмемо довільну точку О (рис. 6) і з'єднаємо її з усіма вершинами багатокутника ABCDE, що перебуває на земній поверхні. Отримані в перетинанні з горизонтальною площиною PQ точки a, b, c, d, e будуть центральними проекціями точок А, В, С, D, E.

Плоский багатокутник abcde називають центральною проекцією багатокутника ABCDE.

Визначення положення точок на земній поверхні

Положення точок на земній поверхні може бути визначене в різних системах координат.

Системи географічних і геодезичних координат. Система географічних координат є єдиною системою для всіх точок вроздріб, які називають зонами. При цьому всю земну кулю ділять меридіанами на шести- або триградусні зони (рис. 7). Рахунок зон ведеться на схід від Грінвічського меридіана.

Перш ніж спроектувати таку зону на площину, її спочатку проектують на поверхню циліндра, що розташовують так,

Рис. 7. Зональна система координат

Рис. 8. Географічна й геодезична системи координат

Положення всякої точки М на сфері в цій системі координат визначається кутом φ, утвореним радіусом-вектором із площиною екватора, і кутом X, складеним площиною меридіана РМР' даної точки із площиною початкового меридіана.

Кут φ, називаний географічною широтою, відраховують від площини екватора до півночі й до півдня від 0 до 90 °. Широти точок, розташованих у північній півкулі, називають північними, а в південній – південними.

Кут λ, називаний географічною довготою, відраховують від площини початкового меридіана до сходу й заходу від 0 до 180 °. Точки, розташовані на схід початкового меридіана, мають східні довготи, а на захід – західні.

Система геодезичних координат визначає положення точок на поверхні еліпсоїда обертання (рис. 8 ).

Під геодезичною широтою В точки М розуміють кут між нормаллю MO до поверхні еліпсоїда й площиною екватора, а під геодезичною довготою L – двогранний кут між початковим меридіаном і меридіаном даної точки.

Якщо широта й довгота віднесені до рівневої поверхні Землі, то таку систему називають астрономічною. У геодезичних роботах розходженнями між астрономічними й геодезичними координатами не зневажають. Більше того, ці розходження є предметом особливого вивчення.

Рис. 9. Розподіл земної кулі на зони

Зональна система прямокутних координат Гауса. Щоб встановити зв'язок між географічними координатами будь-якої точки Землі й прямокутними тої ж точки на площині, застосовують спосіб проектування поверхні земної кулі на площину, щоб його вісь проходила через центр земної кулі й перебувала в площині земного екватора. При цьому земна куля повинна стосуватися циліндра при середньому меридіані даної зони. Після цього циліндр розгортають на площині й одержують на ній зображення проекції даної зони. Таку проекцію називають проекцією Гауса (рис. 9)

У цій системі початок координат для всіх зон приймають у точці перетинання осьового меридіана даної зони з екватором. Координати є відповідно віссю абсцис і віссю ординат.Абсциси, відлічувані від екватора до північного полюса, уважаються додатними, до південного – негативними; значення ординат від осьового меридіана на схід – додатними, на захід – негативними. Точка А буде мати координати: абсцису х_а, а ординату y_а.

Тому що територія України розташована в північній півкулі, те всі абсциси для всіх її точок позитивні. Щоб уникнути негативних значень ординат, ординату осьового меридіана зони приймають не за нуль, а за 500 км.

Рис. 10. Система прямокутних координат

Рис. 11. Полярна система координат

Система прямокутних координат. У геодезичній практиці часте положення точок визначають плоскими прямокутними координатами. У цій системі площина координат збігається із площиною обрію в даній точці О, що є початком цих координат; вісь X завжди спрямована на північ, а вісь Y- Y - на схід.

Рис. 12. Абсолютні й умовні відмітки

Північний напрямок осі абсцис уважається додатним (+), південний – від’ємним (-); напрямок осі ординат уважається додатним на схід і від’ємним на захід.

Осі координат ділять площину креслення на чотири частини, які називають чвертями: I – ПнС, ІІ – ПдС, III – ПдЗ, IV – ПнЗ (рис. 10).

Полярна система координат. У полярній системі координат (рис. 11) положення будь-якої точки А на площині визначається радіусом-вектором r, що виходить із точки О, названої полюсом, і кутом р, відлічуваним по ходу годинникової стрілки від лінії ОХ – полярної осі до радіуса-вектора. Положення полярної осі на площині можна вибирати довільно. Іноді його сполучають із напрямком меридіана, що проходить через полюс О.

Абсолютні й умовні висоти. Спроектуємо точку А (рис. 12) фізичної поверхні Землі по напрямку стрімкої лінії на рівневу поверхня. Висоту цієї точки, вимірювану від рівня моря, називають абсолютною, а Н', вимірювану від довільної рівневою поверхні, умовної. Відносною висотою точки або перевищенням є її висота над іншою точкою земної поверхні; її позначають через h. Наприклад, перевищення точки А над точкою В складе: h= H_A-Н_В. Для визначення висоти рівня моря на його березі надійно закріплюють у вертикальному положенні рейку з розподілами – футшток і періодично фіксують рівень моря щодо цієї рейки.

В Україні висоти точок фізичної поверхні Землі наведені до нуля Кронштадтського футштока (риса на мідній дошці, установленої в гранітній підвалині мосту через Обвідної канал у Кронштадті).

Числові значення висот точок називають оцінками.

Рис. 13. Система висот

У випадку виконання геодезичних робіт на більших площах доводиться враховувати розбіжність поверхонь референц-еліпсоїда й геоїда (рис. 13), тому розрізняють висоти геодезичні, вимірювані від поверхні еліпсоїда, і ортометричні, вимірювані від поверхні геоїда.

Поняття про геодезичні плани, карти й креслення

Планом місцевості називають креслення, що представляє собою зменшене й подібне зображення її проекції на горизонтальну площину.

На плані довжини ліній, кути й площі контурів ділянок місцевості не спотворюються, а ступінь зменшення її лінійних елементів (масштаб зображення) постійна для всіх частин плану (рис. 14). Плани, на яких крім предметів місцевості зображений ще й рельєф, називають топографічними.

Картою називають побудоване по певних математичних законах зменшене узагальнене зображення на площині всієї Землі або значних її частин з урахуванням кривизни рівневою поверхні.

Карти залежно від масштабу умовно ділять на великомасштабні – 1:100 000 і крупніше, середньомасштабні – від 1:200 000 до 1:1 000 000, дрібномасштабні – дрібніше 1:1000000.

При виконанні геодезичних робіт, що входять у комплекс будівельно-монтажного виробництва, для складання планів застосовують масштаби 1:200, 1:500, 1:1000, 1:2000 і 1:5000'.

Рис. 14. Лінійний масштаб

Рис. 15. Поперечний масштаб

При створенні карт насамперед будують картографічну сітку, тобто сітку меридіанів і паралелей. Крім того, на багатьох картах зображують кілометрову сітку квадратів, вершини кутів якої мають координати, кратні цілому числу кілометрів, а сторони – паралельні осям абсцис і ординат.

Профілем місцевості називають зображений в зменшеному вигляді перетин вертикальною площиною поверхні Землі за заданим напрямком.

Цифри, написані внизу масштабу, зображеного на рис. 15, відповідають чисельному масштабу 1:10000. Тоді підстава для такого масштабу відповідає на місцевості 200 м, а найменший розподіл буде f =200/(10-10)= 2 м. Відрізки ab і Ш для даного випадку будуть відповідати 468 і 356 м.

Звичайно вважають, що 0,1 мм – найменша відстань, що розрізняється безпосередньо оком. Точністю масштабу називають горизонтальну відстань на місцевості, що відповідає в даному масштабі 0,1 мм плану. Так, для масштабів 1:500, 1:1000, 1:5000, 1:10000 і 1:25000 точність відповідно буде 0,05; 0,1; 0,5; 1,0 і 2,5 м; відрізки, менше зазначених, не будуть зображуватися на плані даного масштабу. Знаючи розміри предметів місцевості, які необхідно зобразити на плані, можна встановити відповідний масштаб плану.

Номенклатура карт і планів

В інженерній геодезії найчастіше користуються топографічними картами. Їх виконують у масштабах 1:10000, 1:25000, 1:50 000 і 1:100 000. Границями аркушів таких карт служать меридіани й паралелі.

Номенклатурою називають систему позначень (нумерації) окремих аркушів топографічних карт (планів). В основу номенклатури топографічних карт різних масштабів покладена карта масштабу 1:1000000. Для одержання одного аркуша карти цього масштабу всю земну кулю ділять (рис. 16) меридіанами й паралелями на колони й ряди (пояса). Меридіани проводять через кожні 6 ° на схід і на захід, починаючи від Грінвічського меридіана, а паралелі – через кожні 4 ° до півночі й півдня, починаючи від екватора.

Рис. 16. Поділ земної поверхні на ряди і колони

У результаті цього розміри кожного аркуша такої карти будуть рівні 4° за широтою (ряди) і 6° за довготою (колони). Номенклатура кожного аркуша карти 1:1 000 000 складається із двох індексів: великої букви латинського алфавіту, що визначає широтний ряд – пояс, і числа, що відповідає номеру колони. Так, Москва перебуває на аркуші N-37.

Рис. 17. Утворення листів карт масштабом 1:50000, 1:25000, 1:10000 і 1:5000

Для одержання карти масштабу 1:500 000 аркуш мільйонної карти ділять на чотири частини й позначають прописними буквами російського алфавіту А, Б, В, Г (рис. 17). Аркуш карти масштабу 1:200000 одержують розподілом аркуша мільйонної карти на 36 частин: I-XXXVI. Для одержання карти масштабу 1:100000 кожний аркуш карти масштабу 1:1 000000 ділять на 144 частині: 1-144.

Аркуші карт масштабів 1:50000, 1:25000 і 1:10000 одержують із аркуша карти масштабу 1:100000 послідовним розподілом попереднього більше дрібного масштабу на чотири частини й позначають для масштабу 1:50000 буквами А, Б, В, Г; для масштабу 1:25000 – а, б, в, г і 1:10000 – цифрами 1, 2, 3, 4. На рис. 23 і в табл. 3 наведена номенклатура й розміри трапецій аркушів карт масштабів 1:100 000…1:10000…

Трапецію масштабу 1:5000 одержують шляхом розподілу кожного аркуша карти масштабу 1:100000 на 256 частин і позначають їхніми арабськими цифрами від 1 до 256. Для одержання трапецій масштабу 1:2000 кожну трапецію масштабу 1:5000 ділять на дев'ять частин і позначають буквами російського алфавіту а…и. Номенклатура трапеції масштабу 1:5000 складається з назви відповідного аркуша масштабу 1:100000 із вказівкою у дужках порядкового номера трапеції масштабу 1:5000, наприклад М- 38-5 (232); номенклатура трапеції масштабу 1:2000 виходить із назви трапеції 1:5000 з додаванням у дужках відповідної букви трапеції масштабу 1:2000, наприклад М-38-5 (232-6).

Аркушу масштабу 1:2000 відповідають чотири аркуші масштабу 1:1000, позначуваних римськими цифрами (I, II, III, ІV), і 16 аркушів масштабу 1:500, позначуваних арабськими цифрами 1, 2, 3, 4,…,16…

Номенклатура аркушів масштабів 1:1000 і 1:500 складається з номенклатури аркуша масштабу 1:2000 і відповідної римської цифри для аркуша масштабу 1:1000 або числа з арабських цифр для аркуша масштабу 1:500.

Рис. 18. Розграфлення топографічних планів

Для окремих площадок позначення аркушів топографічних планів масштабів 1:1000 і 1:500 установлюється у програмі робіт (рис. 18).

Практичне заняття № 1.1

Тема. Визначення величини та графічної точності масштабу. Вимірювання віддалей на карті (плані) з допомогою технічного транспортиру

Мета:

1. Формування навиків роботи з різними видами масштабів.

2. Вміння користуватись технічним транспортиром.

Прилади та матеріали

1. Технічні транспортири.

2. Циркулі-вимірювачі.

Методичні вказівки

Робота складається з двох завдань:

· студенти ознайомлюються з даною інструкцією або її аналогом;

· виконання завдань ведеться у послідовності, вказаній у даній інструкції;

· вихідними даними для виконання завдань є вказані у варіантах горизонтальні прокладення ліній і відповідні масштаби.

Масштаб – це відношення довжини лінії на карті (плані) до відповідної довжини лінії на місцевості (її горизонтальної проекції).

Величина масштабу – це відстань на місцевості (горизонтальна проекція), що відповідає 1 см карти.

Точність масштабу – це відстань на місцевості, що відповідає 0,01 см.

Види масштабів

1. Чисельний (наприклад: 1:10 000).

2. Іменований (наприклад: 1 см-100 м).

3. Лінійний – графік у вигляді відрізка прямої, розділеної на рівні частини з підписаними значеннями відповідних їм відстаней на місцевості.

4. Поперечний – графік, у тому числі на металевих лінійках, інших геодезичних приладах, картах, дозволяючий з точністю до 0,01 см вимірювати і відрізняти відрізки.

Завдання 1. Відкласти на папері з допомогою поперечного масштабу горизонтальні прокладення ліній місцевості.

Таблиця 1.1

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 3138 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!

studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.02 с)...

КЛА­СИ­ФІ­КА­ЦІЯ, ПРИЗ­НА­ЧЕН­НЯ І ВИ­КО­РИС­ТАН­НЯ КАРТ І ПЛА­НІВ

КЛАСИФІКАЦІЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ КАРТ І ПЛАНІВ