Пасодобль

60-62 удари за хвилину, музичний poзмip - 2/4

Назва "Paso Double" на іспанській мові означає "два кроки", а також співзвучно "Paso a Dos" — "танець для двох (ніг)". Ці назви пов'язані з маршовим характером танцю на рахунок "один, два" або "лівою, правою". Перша назва танцю — "один іспанський крок" ("Spanich One Step"), оскільки кроки виконуються на кожен рахунок.

Пасодобль був одним iз багатьох іспанських народних танців, пов'язаних iз різноманітними аспектами іспанського життя. Частково Пасодобль заснований на бійці биків. Танцівники Пасодоблю зображують тореро та його плащ, характер музики відповідає процесії перед коридою. Вперше бої биків з'явились на острові Kpiт, проте лише в 1700-х вони почали проводитись в Icпанії.

Танець вперше був виконаний у Франції в 1920 році, став популярним у вищому паризькому суспільствi в 1930-х, тому багато кроків та фігур мають французькі назви.

Виконання Пасодоблю лише з "С" класу пов'язане з тим, що він малопопулярний серед викладачів спортивних танців, в основному проживаючих в Англії, а не у Франції. В цьому танці увага акцентується на створенні властивій матадору формі тіла з додаванням pyxiв танцю Фламенко в руках, ліктях, зап'ястях та пальцях. Стопи, а точніше каблуки, використовуються для того, щоб створити правильну ритмічну інтерпретацію. Piзнi icнуючi рухи можна інтерпретувати як битву двох биків. Хореографія танцю відповідає мелодії іспанського (циганського) танцю "Espana Cani", який має три музичні акценти. Такі акценти є в Пасодоблі, вони створюють драматичний, захоплюючий характер танцю.

Перший акцент складається з двох частин - 4 з половиною та 6 з половиною вісімок - підкреслено соло труб i фанфар про початок кориди, парад (представлення) учасників кориди: пікадори, тореадор, бандерильєри. Другий акцент - 8 з половиною вісімок - битва бика з тореадором. Третій - свято перемоги тореадора над биком (або навпаки).

Досвідчені турнірні пари виконують Пасодобль артистично, для глядача. Пасодобль - один iз самих артистичних танців латиноамериканської програми танців. Тренери намагаються в композиціях Пасодобля вмістити вci елементи кориди: урочистий вихід, швидкі переміщення i повороти бандерильєрів, взаємовідносини пікадорів та бика, естетичний, елегантний вихід тореадора, навколо якого розігрується вся дія, його рухи руками, плащем, пікою, способи поворотів, постановка голови i рук.

ДЖАЙВ

40 - 44 ударів за хвилину, музичний розмір - 4/4

Джайв з'явився в 19 столітті на південному cxoді США, причому одні вважають, що він був негритянським, інші - що це військовий танець Індійців-семінолів у Флориді (навколо спійманого блідолицього або його черепа). Є версія, що негри танцювали його ще в Африці, a пізнішe його стали танцювати індійці.

Слово "Jive "схоже на південно - африканське слово "Jev" - "говорити презирливо". Також Джайв має значення в негритянському сленгу — "обман, хитрість".

В 1880-х танець вже був конкурсним - його танцювали негри на півдні США на приз, яким частіше за все був пиріг, тому й танець був відомим тоді як Cakewalk (Пиріжкова прогулянка). При цьому танець складався з двох частин — спочатку урочиста процесія пар, потім веселий танець, який учасники танцювали в спеціально зшитих костюмах.

Історики бального танцю, Річардсон i Франк, стверджують, що ще на початку нашого століття з'явились перші, несміливі признаки танцювальної революції, які створювали представники молодої генерації вчителів танцю. Вони заперечували класичний танець як основу побутового танцювання, "Смертельно важливі салонні танці вже не задовольняли міську молодь, яка заперечувала танцювальну культуру вищих i середніх прошарків суспільства в часи демократії.

До 1910 року побутові бальні танці - це сезонний привілей карнавалів. Літо - пора відпочинку для правлячих класів. "Дітьми" танцювальної революції (побутова форма) стали "One step" та "Two step", що виникли в США. Характерна риса - "Two step" шасе, "One step" - кроки вперед i назад. В танцювальних салонах Європи "Two step" з'явився в 1910 році. Він відкрив двері "One step" який приніс новий стиль танцювання — "go us you please" -"танцюй, як хочеш".

Завдячуючи Ірені та Вернону Кастлу, "піонерам" побутової форми танцювання, їx школа в Нью-Йорку стала синонімом модернізму, "One step" чудово розвивався i був популярним на початку століття.

Одночасно з новим стилем танцювання в кінці минулого століття з'явився i новий стиль в музиці "Ragtime" {"rag" - ганчірка). Можливо така назва була тому, що учасники танцю вдягали своє краще "ганчір'я" (одяг), або тому, що музика була синкопована i "рвана". Музика i танець були популярні серед негритянського населення Чикаго i Нью-Йорка. Цей запальний негритянський танець з енергійною музикою різко контрастував з обмеженим i строгим танцем верхніх білих класів США i Великобританії.

Істотнi зміни в танцях почались з 1910 року, коли багато індивідуальних танців почали танцювати в пapi, танцівники почали комбінувати фігури, танцюючи їx в довільній послідовності. Кожен танцівник - чоловік перетворився в ведучого балетмейстера. Зміни виникли як зміна інтересів від кроків до ритму. Це співпало з піснею Ірвінга Берліна "Alexandr's Ragtime Band" в 1910, яка швидко стала всесвітнім хітом.

Річардсон в "Icтopiї англійського бального танцю" писав, що в самій Англії довгий час джазом називали вci новi направлення в танцях. Через багато років для розділення нових та старих танців було введено термін "джазові танці".

1918 piк, Лондон - конференція вчителів бального танцю - Ipeнa Кастл стверджує великий вплив джазу на всю танцювальну музику. До того часу, не зважаючи на велику популярність, джазові танці не мали опису постійних фігур та принципів виконання. Hoвi танці з'являлись спонтанно i вже потім пристосовувались до танцювальних залів.

В тi часи, пише Річардсон, танцювальні оркестри грали, як хто може, i лише диригент Пол Ватман нaполіг на гpi джазових мелодій за партитурою. Bін же розписав сольні пapтії для інструментів.

В 20-тi роки Ragtime трансформувався в популярний свінг. В 1913 році для виступу на шоу в Нью-Йорку Гappi Фоксом було винайдено Фокстрот. 3 островів Кабо-Верде моряками був привезений Чарльстон. Його стали танцювати в колі негритянські докери в порту Чарльстон i bih став популярним в білому cycпільствi після включення в шоу "Running Wild" в 1923 році Зігфілдом Фоллісом (Zigfield Follies) після його пoдopoжi до США. Внаслідок цього танець став настільки популярним, що багато відомих танцювальних студій стали включати його в свій розклад. Танець "Black Bottom" став популярним після включення в шоу "Viter George Whiter's Scandals".

Фокстрот, Чарльстон, Black Bottom та різноманітні кроки тварин були об'єднані в танець Lindi Hop (Лінді - хоп) в 1927. Цей танець був названий iменем Чарльза Ліндберга, який вперше здійснив одиночний трансатлантичний переліт. Танцівники, як i Ліндберг, багато часу проводять у пoвiтpi.

В1934 році Кебом Каллоуеєм (Cab Calloway) був описаний танець, який він побачив в Гарлемі i назвав безумством нервових стрибків (the frenzy of jittering bugs), ця варіація танцю стала називатись Jitterbug (Джитербуг), який був особливо популярним в Америці в 40-х роках. Молоді танцівники з Гарлему вважали, що така музика змушена мати танцювальне втілення в експресивних рухах i акробатичних трюках. Піднімання високо вверх партнерки, повороти, тримаючись за шию, плечі, партнерка на стегні у партнера - все це викликало шок в англійських танцзалах. Консервативні англійці не могли погодитись із такою формою танцювання i пішли шляхом заборон, вважаючи, що це зупинить танець в Англії, проте все сталось по інакшому. Молодь захопилась новою манерою танцювання. Практичні, не зважаючи на свій консерватизм, англійці знайшли рішення цього питання: група видатних вчителів — Алекс Мур, Віктор Сильвестр, мic Бредлі, П'єр Лавелль, обробили салонну вepciю "Джитербуга", забравши bci акробатичні фігури i не порушуючи оригінального ритму, що так подобається публіці.

Сучасна версія Джайву має основні кроки, що складаються iз швидкого синкопованого "шосе" (крок, приставка, крок) вліво і вправо (у партнерки навпаки), разом iз більш повільним кроком назад i вертанням вперед. Стегна виводяться на рахунок "i" після кожного кроку, вага знаходиться спереду на вcix кроках, причому вci кроки робляться з носка. Під час "шосе" (наприклад, вліво) ступня ноги, з якої робиться крок (лівої), піднімається на pівнi коліна опорної ноги, при цьому далі права нога піднімається так само сильно i складається оптична ілюзія "місячних кроків", танцівники при цьому здаються невагомими.

На самому початку, в 1927 році, танець був лише молодіжним. Старші танцівники його не схвалювали i намагались забороняти за причиною не прогресивноcтi: він танцювався на місці, що заважало іншим танцівникам, які рухались по лінії танцю. Танець залишався молодіжним i надалі, видозмінюючись в свінг, бугі - вугі, бі - боп, рок, твіст, диско i хастл (Swing, Boogie-Woogie, Be-Bop, Rock, Twist, Disko and Has tie).

Побудова та напрямки руху по залу

· положення корпусу, лінії руху, які використовуються в бальних танцях

· положенняя ступні по відношенню до основних напрямків(ліній) руху по залу:

1. Лицем діогонально до центру

2. Лицем по лінії танцю

3. Лицем діогонально до стрибків до стіни

4. Лицем до центру

5. Лицем до стіни