Капітал: основні концепції визначення його суті

Різні економічні школи по різному визначають суть капіталу. З точки зору натуралістичної, або речової, концепції, яка розроблялася представниками класичної та неокласичної політекономії, капітал – це або засоби виробництва, або готові товари, які призначені для продажу. З точки зору монетарної, або грошової, теорії капітал – це гроші, які приносять процент. Концепція «людського капіталу»: у виробництві взаємодіють два фактори: «фізичний капітал», який охоплює засоби виробництва, і «людський капітал», до якого зараховують знання, навички, енергію людини. Величина людського капіталу оцінюється доходом, який він здатний приносити.

Названі концепції не є досить повними. Однобічність у підходах до проблеми, що досліджується, значною мірою подолана в концепції капіталу К. Маркса, в якій дано найбільш ґрунтовне та комплексне визначення капіталу.

Свій аналіз К. Маркс починає зі ствердження, що ні гроші, ні засоби виробництва самі по собі не є капіталом. Гроші як продукт товарного обігу є першою формою виявлення капіталу. Гроші як гроші, і гроші як капітал розрізняються між собою формою свого обігу. Гроші як гроші виступають у простому товарному обігу. Формула простого товарного обігу – Т-Г-Т. При цьому товаровиробник продає свій товар (Т) для того, щоб за одержані гроші (Г) купити в іншого товаровиробника необхідний для своїх виробничих чи особистих потреб товар (Т). Продаж тут здійснюється заради купівлі. Кінцевою метою цього руху Т-Г-Т є споживча вартість.

Загальна формула капіталістичного обігу має інший вигляд: Г-Т-Г’, де Г’=Г+∆Г. Тут сам процес руху є безперервним і забезпечує постійне повернення вартості, причому кожного разу з приростом. Роль посередника в цьому обігу виконують уже не гроші, а товари. Метою цього кругообігу є одержання не споживчої вартості, а збільшення вартості і отримання прибутку.