Сутність підприємництва та проблеми його розвитку в Україні

Підприємництво – це самостійна, господарська діяльність громадян на отримання прибутку і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою майнову відповідальність чи від імені юридичної особи – підприємства. Крім того, підприємництво – комплекс особливих функцій, що виконуються в економіці, спрямований на забезпечення розвитку та вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб’єктів, створення інноваційного поля діяльності. А також, підприємництво – організаційно – господарське новаторство на основі використання різноманітних можливостей для випуску нових джерел сировини, ринків збуту, реорганізація виробництва. Підприємництво може реалізуватися у промисловій, аграрній, науковій, інформаційній, сервісних та інших сферах.

Невід’ємний атрибут підприємництва – інтерес, вигода і отримання прибутку. Отримати прибуток можна лише за умови застосування найбільш ефективного варіанта використання ресурсів, економічного ризику, новаторських ідей. Це спонукає підприємця іти непроторенним шляхом, застосовувати найкращі свої якості.

Сучасна економічна література виокремлює три головних функції сфери підприємницької діяльності: ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів); організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами та інших господарських прав); творчу (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).

Підприємництво – не лише особливий вид діяльності, а й певний стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні: ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу; готовність наражатися на ризик; гнучкість і постійне самооновлення; цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.

Види підприємницької діяльності: виробнича; фінансова; торговельна; інноваційна; посередницька; страхова.

У прийнятому Верховною Радою України Законі “Про підприємництво ” (1992) зазначається, що обов’язковою умовою і ознакою підприємництва є свобода економічної самодіяльності людини, її самостійність у виборі господарської діяльності та джерел її організації, прийняття управлінських рішень.

Об’єкти підприємництва – сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

Однак є сфери, в яких втрата державного контролю завдає шкоди безпеці суспільства та здоров’ю людей. Це виготовлення і реалізація зброї, наркотичних засобів, грошових знаків. Подібними видами діяльності можуть займатися лише державні підприємства.

Спеціального дозволу – ліцензії – потребують такі види діяльності в Україні: розвідка та експлуатація корисних копалин; ремонт спортивної, мисливської та інших видів зброї; виготовлення та реалізація медикаментів та хімічних речовин; виробництво пива, вина, лікеро – горілчаних виробів, сигарет; медична, ветеринарна, юридична практика.

Суб’єкти підприємництва – приватні особи, групи юридичних або фізичних осіб, держава в особі відповідних органів.

Відповідно до закону України “Про підприємництво” не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органам державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Забороняється займатись підприємництвом також певним категоріям громадян, зокрема тим, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво, інші корисливі злочини тощо.

До умов розвитку підприємництва можна віднести: політичні (демократизація), психологічні (психологічний клімат серед населення) і юридичні (створення нормативної бази та правової захищеності).

Принципи підприємницької діяльності в Україні: вільний вибір діяльності на добровільних засадах; залучення до здійснення підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності; вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції; встановлення цін відповідно до законодавства; вільне наймання працівників; залучення і використання матеріально – технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності.

У нашій країні протягом десятиріч не визнавалася роль підприємництва, через що велика кількість людей позбавлялася можливості знайти застосування своїм природним нахилам і здібностям, або ж спонукалася діяти незаконно (тіньова економіка, службові зловживання). У результаті не використовувався з достатньою ефективністю найважливіший з усіх ресурсів – людський потенціал. За останні роки ситуація змінюється. Підприємництво починає відігравати все більшу роль в економіці.

Підприємець є одним з людських факторів виробництва, без якого ринкова економіка не можлива. Підприємець зазвичай є власником капіталу, а також тією чи іншою мірою менеджером. Щодо суспільної функції підприємця, то вона зводиться до вивчення потреб суспільства та їх задоволення. У ринковій економіці саме підприємець повинен розгадати, які товари та послуги завтра знадобляться покупцям. Світова наука довела, що такими рисами володіє ≈ 5 % дорослого населення.

Найважливішими рисами підприємця є пошук можливостей та ініціативність,готовність до ризику, відповідальність і здатність жертвувати в інтересах справи, орієнтація на ефективність та якість, цілеспрямованість, систематичне планування та спостереження, вміння переконати, встановлювати та підтримувати зв’язки.

Контрольні запитання і завдання до самостійної роботи.