Інфляція: сутність, види, соціально-економічні наслідки

Інфляція – це переповнення каналів грошового обігу зайвими паперовими грошами, що зумовлює відрив грошової маси від реальної пропозиції товарів, а також зростання товарних цін і зниження купівельної спроможності грошей.

Основні причини інфляції:

1. Порушення пропорцій суспільного виробництва (між попитом і пропозицією, між споживанням та нагромадженням та ін.);

2. Надмірна емісія паперових грошей;

3. Дефіцит державного бюджету;

4. Мілітаризація економіки;

5. Значне зростання внутрішнього і зовнішнього боргу;

6. Недосконалість податкової системи;

7. Кризові явища у фінансово-кредитній системі;

8. Монополізація виробництва;

9. Зовнішньоекономічні фактори.

Інфляція може набувати різноманітних форм:

1. За темпами зростання – повзуча, галопуюча, гіперінфляція.

Повзуча – інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10% на рік).

Галопуюча – інфляція, коли ціни зростають швидко (від 10% до 100% щорічно).

Гіперінфляція – інфляція,коли ціни зростають астрономічно (на 1-2% щодня або сягають 1000% і більше на рік).

2. За характером прояву – відкрита, прихована.

Відкрита – інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.

Прихована – це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на стримування цін, з одного боку, і доходів населення – з іншого.

3. За співвідношенням темпів зростання цін на товари – збалансована, незбалансована.

Збалансована – інфляція, коли ціни товарів різних груп відносно один одного змінюються повільно і одночасно.

Незбалансована – інфляція, коли ціни товарів різних груп змінюються по різному на кожний вид товару.

4. За ступенем прогнозування – очікувана, неочікувана.

Очікувана – зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період (пов’язана з антиінфляційними діями уряду).

Неочікувана – характеризується раптовим стрибком цін, зумовлених збільшенням попиту населення на споживчі товари, товаровиробників – на сировину та засоби виробництва.

5. Залежно від переважаючого впливу факторів – інфляція попиту, інфляція пропозиції.

Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту (збільшення державних замовлень, зростання купівельної спроможності населення та інші).

Інфляція пропозиції (витрат) – це зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення пропозиції (зростання цін на сировину, енергоносії, підвищення заробітної плати, внаслідок чого зменшується пропозиція товарів та послуг).

Сучасному періоду розвитку економіки притаманне явище стагфляції – інфляції, що супроводжується стагнацією виробництва і одночасним зростанням рівня цін і безробіття.

Для вимірювання інфляції використовують два основних показника: рівень інфляції (індекс споживчих цін) та темп інфляції.

Ціна споживчого кошика поточного року

R інфляції = * 100%

(індекс цін) Ціна споживчого кошика базового року

де, споживчий кошик – вартість основних матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для нормальних умов існування людини певної країни в конкретний історичний період часу.

І пот. – І баз.

Темп інфляції = * 100%

І баз.

Соціально-економічні наслідки інфляції:

1) Знецінення грошових доходів населення, фірм, держави. Оцінити величину знецінення доходів можна, визначивши різницю між номінальним та реальним доходом.

Номінальний дохід – це сума грошей, яку отримує певний суб’єкт економіки (грошова заробітна плата, пенсія, прибуток тощо). Реальний дохід – це кількість товарів та послуг, які можна придбати за рахунок номінального доходу. Якщо номінальний дохід сталий, або зростає меншим темпом, ніж інфляція, то реальний дохід зменшується. Відтак інфляція, передусім, знижує рівень життя населення, яке одержує фіксовані доходи (пенсіонери, працівники-бюджетники). Якщо темп зростання номінальних доходів вищий, ніж темп інфляції, рівень життя населення зростає;

2) Перерозподіл доходів та багатства. Кредитори втрачають, а боржники збагачуються за їх рахунок (борги повертають грошима, які мають меншу купівельну спроможність). Втрачають також власники грошових цінних паперів (облігацій, векселів). Водночас інфляція збільшує вартість нерухомого майна. Тому домогосподарства та фірми, які володіють значним майном у вигляді нерухомості (споруди, будинки, земля, квартири) стають багатшими;

3) Уречевлення грошових засобів. В умовах інфляції населення та фірми намагаються швидше витратити наявні гроші на придбання необхідних в майбутньому товарів, створивши певні запаси. Це призводить до нестачі грошових засобів в економіці. Іншим наслідком такої ажіотажної торгівлі є посилення інфляції попиту. В такій ситуації необхідним стає запровадження жорсткої монетарної політики;

4) Скорочення довгострокових інвестицій. Висока інфляція знижує стимули до інвестицій, особливо довгострокових, оскільки купівельна спроможність грошей постійно падає. Чим довший термін інвестування, тим більше знецінюються гроші;

5) Знецінення грошових заощаджень, тобто знецінення амортизаційних коштів підприємств, знецінення заощаджень населення і підприємств (банківських депозитів, страхових сум, готівки). В цих умовах економічні суб’єкти значну частину доходів використовують переважно на поточне споживання, що призводить до подальшого скорочення фінансових ресурсів економіки та виробництва.

З’ясування основних причин інфляції дозволяє визначити основні заходи і методи стабілізації грошового обігу:

- встановлення рівноваги попиту і пропозиції;

- здійснення дефляції, або вилучення частини „зайвих грошей” з обігу;

- нарощування виробництва і збільшення товарної маси, щоб привести її у відповідність з масою грошей;

- скорочення державних витрат і встановлення рівноваги державного бюджету, збалансування фінансів держави;

- жорстоке регулювання грошової емісії (випуску паперових грошей).

Найрадикальнішими методами стабілізації грошового обігу є грошові реформи, які здійснюються шляхом нуліфікації, ревалоризації і девальвації.

Нуліфікація – різновид реформи, коли знецінені гроші анулюються, тобто оголошуються недійсними. Використовується при наявності супер-гіперінфляції (в колишньому СРСР під час реформи 1922-1924 р.р. один новий карбованець обмінювався на 50млрд. старих: у Німеччині в 1924р. 1 марка обмінювалась на 1 трлн. старих).

Ревалоризація – повернення до попередньої купівельної сили грошових знаків. Для цього з обігу треба вилучити зайві гроші. Метод застосовується при невеликих масштабах інфляції.

Девальвація означає зниження обмінного курсу (ціни) грошей однієї країни до грошової одиниці іншої. За своєю суттю вона є протилежною ревалоризації. Колись девальвація означала офіційне пониження золотого вмісту грошової одиниці, а результатом був обмін останньої на меншу кількість золота.

Контрольні запитання і завдання до самостійної роботи.

1. Охарактеризуйте основні риси натурального і товарного виробництва. Чому товарне виробництво є більш досконалою формою господарських зв’язків?

2. Які умови виникнення товарного виробництва? Як ви розумієте економічну відокремленість товаровиробників?

3. Розглядаючи властивості товару, обміркуйте відповідь на запитання: яка з цих властивостей є провідною і чому саме?

4. Назвіть визначальні риси капіталістичного товарного виробництва. Чи мають спільні риси просте і капіталістичне товарне виробництво?

5. У чому полягає „деформація” товарного виробництва в умовах адміністративно-командної системи?

6. Які теорії вартості існують в економічній науці? Здійсніть їх порівняльний аналіз.

7. Назвіть основні форми вартості, через які концепція еволюційного походження грошей розкриває сутність грошей.

8. Назвіть основні причини інфляції в сучасних ринкових країнах. Які фактори обумовили прискорення інфляції у ХХ ст.?

9. Від чого залежать соціально-економічні наслідки інфляції?

10. Охарактеризуйте суть антиінфляційних заходів.