Словник термінів та визначень

Автор – це фізична особа, творчою працею якої створено твір (ст. 4 Закону України “Про авторське право і суміжні права”).

Адвокатська таємниця – питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків (ст.. 1 Закону України “Про адвокатуру”).

Архів (від латинського – archivum, грецького – archeion – присутнє місце) – це установа або її структурна частина, в якій зберігаються документи. Архівом називається також сукупність документів, яка створилась в результаті діяльності державних організацій, установ, суспільних організацій або окремих осіб.

Архівна справа - галузь життєдіяльності суспільства, що охоплює наукові, організаційні, правові, технологічні, економічні та інші питання діяльності юридичних і фізичних осіб, пов'язані із нагромадженням, обліком, зберіганням архівних документів та використанням відомостей, що в них містяться (ст. 1 Закону України?Про Національний архівний фонд та архівні установи?).

Архівний фонд, Національний - сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя Українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації (ст. 1 Закону України?Про Національний архівний фонд та архівні установи?).

База даних - “іменована сукупність даних, що відображає стан об’єктів та їх відношень у визначеній предметній області” (ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

База знань – це масив інформації у формі, придатній до логічної і смислової обробки відповідними програмними засобами (ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Бібліотека – це інформаційний, культурний, освітній заклад, що має упорядкований фонд документів і надає їх у тимчасове користування фізичним та юридичним особам (ст.1 Закону України “ Про бібліотеки і бібліотечну справу ”). Бібліотека (від грецького biblion – книга та theke - сховище) – це установа, яка здійснює організацію користування друкованими творами.

Веб-ресурси – це інформаційні ресурси у вигляді одного чи декількох веб-сайтів.

Використання інформації – це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави (ст. 14 Закону України “Про інформацію”).

Віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Власник інформації - фізична або юридична особа, якій належить право власності на інформацію (ст. 1 Закону України “ Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Власник системи - фізична або юридична особа, якій належить право власності на систему (ст. 1 Закону України “ Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Державний експерт з питань таємниць - посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Державна таємниця (секретна інформація) - “вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані Законом державною таємницею і підлягають охороні державою (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю”).

Діловодство - сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи із службовими документами (ст. 1 Закону України?Про Національний архівний фонд та архівні установи?).

Документ, документована інформація – “матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві” (ст. 27 Закону України “Про інформацію”, ст. 1 Закону України “Про обов’язковий примірник документів”).

Документ а рхівний - документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна (ст. 1 Закону України?Про Національний архівний фонд та архівні установи?).

Документ, обов’язковий примірник – “примірник різних видів тиражованих документів, який передає його виробник на безоплатній або платній основі юридичним особам” (ст. 1 Закону України “Про обов’язковий примірник документів”).

Документ у нікальний - документ Національного архівного фонду, що становить виняткову культурну цінність, має важливе значення для формування національної самосвідомості Українського народу і визначає його вклад у всесвітню культурну спадщину (ст. 1 Закону України?Про Національний архівний фонд та архівні установи?).

Документи, які зберігаються в бібліотечних фондах, це - матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві (ст. 1 Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу“).

Допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача (ст. 1 Закону України “Про електронно-цифровий підпис”).

Засекречування матеріальних носіїв інформації - введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Засоби масової інформації аудіовізуальні - радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо (ст. 20 Закону України “Про інформацію”).

Засоби масової інформації д руковані - періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем (ст. 20 Закону України “Про інформацію”).

Засоби масової інформації друковані (преса) в Україні - це періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (ст. 1 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”).

Зберігання інформації – це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв (ст. 14 Закону України “Про інформацію”).

Звід відомостей, що становлять державну таємницю, - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених цим Законом сферах (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави (ст. 12 Закону України “Про інформацію”).

Інформаційна послуга – дії суб’єктів щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами ( ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Інформаційна продукція - матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій.(ст. 40 Закону України “Про інформацію”).

Інформаційна система – це система обробки даних у будь-якій предметній сфері із засобами накопичення, зберігання, оновлення, пошуку і видачі даних.

Інформаційна технологія – цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування (ст.1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Інформаційна сфера - це сфера обігу інформації, під час якого суб’єкти реалізують свої потреби і можливості по відношенню до інформації.

Інформаційне право – це комплексна галузь права, система соціальних норм і відносин, що виникають в інформаційній сфері – сфері виробництва, перетворення і споживання інформації та охороняється державою.

Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому процес комп’ютеризації дає людям доступ до надійних джерел інформації, позбавляє їх рутинної роботи, забезпечує високий рівень автоматизації виробництва.

Інформаційні відносини – це відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації (ст. 3 Закону України “Про інформацію“).

Інформаційна послуга – це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб (ст. 41 Закону України “Про інформацію“).

Інформаційні правовідносини – це врегульовані інформаційно-правовою нормою інформаційні суспільні відносини, сторони якого виступають як носії взаємних прав і обов’язків, встановлених і гарантованих інформаційно-правовою нормою.

Інформаційний продукт (продукція) – документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів ( ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Інформаційна продукція – це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій (ст. 40 Закону України “Про інформацію“).

Інформаційний ресурс – сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо) (ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Інформаційний ресурс науково-технічної інформації - систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації, зафіксоване на паперових чи інших носіях (ст. 1 Закону України “Про науково-технічну інформацію).

Інформаційний ресурс спільного користування - сукупність інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної інформації, наукових та науково-технічних бібліотек, центрів, фірм, організацій, які займаються науково-технічною діяльністю і з власниками яких укладено договори про їх спільне використання (ст. 1 Закону України “Про науково-технічну інформацію).

Інформаційно-телекомунікаційна система - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (ст. 1 Закон України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (ст. 1 Закону України “Про інформацію”).

Інформація (дані) адміністративна – це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов’язків та завдань, що належать до їх компетенції (ст.19¹ Закону України “Про інформацію”).

Інформація аудіовізуальна -зорова інформація, що супроводжується звуком. (ст. 1 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”).

Інформація довідково-енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище (ст. 24 закону “Про інформацію”).

Інформація документована – “матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві” (ст. 27 Закону України “Про інформацію”, ст. 1 Закону України “Про обов’язковий примірник документів”).

Інформація конфіденційна – “відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов (ст. 30 Закону України “Про інформацію”).

Інформація масова – це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Види масової інформації, порядок створення та організації діяльності засобів масової інформації визначаються у ст. 20 Закону України “Про інформацію” та законодавчими актами про ці засоби.

Інформація правова – це сукупність документованих або публічно проголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо (ст.22 закону “Про інформацію”).

Інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого, регіонального самоврядування, згідно ст.21 Закону України “Про інформацію” – це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу (ст.23 закону “Про інформацію”).

Інформація соціологічна - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів (ст.25 закону “Про інформацію”).

Інформація статистична – це офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя України. Система статистичної інформації, її джерела і режим визначаються Законом України “Про державну статистику” та ст.19 Закону України ”Про інформацію”.

Інформація таємна -це інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі (ст.30 закону “Про інформацію”).

Користувач – це будь-яка особа, що може пересилати команди чи повідомлення в систему оброблення даних або приймати їх від неї.

Користувач інформації в системі - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку отримала право доступу до інформації в системі (ст. 1 Закону України “ Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Користувач національних інформаційних ресурсів – будь-яка юридична або фізична особа, що використовує в своїй діяльності необхідні їй елементи національних інформаційних ресурсів України.

Ліцензія - це дозвіл на використання інформації (інформаційного продукту) у визначених межах.

Ліцензія – письмовий дозвіл Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, що надає право на створення і використання каналу мовлення і часу мовлення (ст.1 Закону України “Про телебачення і радіомовлення“).

Ліцензія на використання комп'ютерної програми - письмове повноваження на використання комп'ютерної програми певним способом і за певних умов, надане особою, що має виключне право видавати відповідний дозвіл (англійське слово „license” походить від латинського "licenеntia" - свобода, право, дозвіл).

Матеріальні носії секретної інформації - матеріальні об'єкти, в тому числі фізичні поля, в яких відомості, що становлять державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків, символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо (ст. 1 закону України “Про державну таємницю“).

Мовлення (телебачення і радіомовлення) - передача на відстань звукової або зорової інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телерадіоприймачів (ст. 1 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”).

Норма права – це сформульоване правило поведінки, яке дозволяє учасникам суспільних відносин визначеного виду юридичні права та передбачає їх обов’язки.

Одержання інформації – це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою (ст. 14 Закону України “Про інформацію”).

Охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Поширення інформації – це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації (ст. 14 Закону України “Про інформацію”).

Право на інформацію передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій (ст. 9 Закону України “Про інформацію”).

Продукцією друкованого засобу масової інформації є виготовлений видавцем тираж окремого випуску видання, підписаний редактором (головним редактором) на вихід у світ (ст. 29 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”).

Радіомовлення - виробництво і розповсюдження аудіопрограм (ст. 1 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”).

Режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації (ст. 28 Закону України “Про інформацію”).

Режим секретності - встановлений згідно з вимогами цього Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Реклама – “спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку” (ст. 1 Закону України “Про рекламу”).

Ресурси бібліотечні – це упорядковані фонди документів на різних носіях інформації, довідково-пошуковий апарат, матеріально-технічні засоби опрацювання, зберігання і передачі інформації (ст. 1 закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу“).

Розповсюджувачем продукції друкованого засобу масової інформації є суб’єкт підприємницької діяльності, який продає, надсилає за передплатою чи іншим способом розповсюджує виданий тираж періодичного і такого, що продовжується, видання (ст. 30 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”).

Ступінь секретності ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Телебачення - виробництво і розповсюдження аудіовізуальних передач та програм (ст. 1 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”).

Технічний захист інформації – вид захисту інформації, спрямований на забезпечення за допомогою інженерно-технічних заходів та/або програмних і технічних засобів унеможливлення витоку, знищення та блокування інформації, порушення цілісності та режиму доступу до інформації (ст. 1 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах“).

Технічний захист секретної інформації - вид захисту, спрямований на забезпечення інженерно-технічними заходами конфіденційності, цілісності та унеможливлення блокування інформації (ст. 1 Закону України “Про державну таємницю“).

Фонд бібліотечний - упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці (ст. 1 закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу“).

Список рекомендованої літератури

1. Загальна декларація прав людини, затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. - Організація Об’єднаних Націй. Офіційні звіти першої частини третьої сесії Генеральної Асамблеї А/810. - С.39-42.

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р.: Закон про ратифікацію конвенції від 17 липня 1997 р. №475/97 – ВР.

3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 року.: Набув чинності 23 березня 1976 р.// Указ Президії Верховної Ради України від 19 жовтня 1973 р. № 2148 – ІІІ.

4. Конвенція Ради Європи “Про захист особи у відношенні автоматичної обробки персональних даних”. Страсбург, 28.01.1981 р. Серія “Європейські угоди“, № 108.

5. Поправки к Конвенции №108 Совета Эвропы "О защите лиц в связи с автоматизированной обработкой персональных данных". Страсбург, от 15.06.1999 г.

6. Директива 95/46/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу “Про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних та вільним обігом цих даних” від 24.10.1995 р.

7. Директиві 97/66/ЕС Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу “Про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних та вільним обігом цих даних” від 15 грудня 1997 року.

8. Женевська декларація прав дитини від 1924 р.

9. Декларація прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 р.

10. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Прийнято резолюцією 2200А (ХХІ) генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р.// Документи ООН А/RES/2200 А(ХХІ) Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи / Упорядник Ю.К.Качуренко. – К., 1992.

11. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.

12. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Україною 21 лютого 1990 р., набула чинності для України 27 вересня 1991 р.

13. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей від 30 вересня 1990 р.

14. Конституція України №254 К / 96 – ВР від 28 червня 1996 р. в редакції від 8 грудня 2004 р.

15. Кримінальний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. № 2341 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25 – 26. – Ст.131.

16. Цивільний кодекс України. Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 400 с.

17. Кримінально-процесуальний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 31 травня 2005 р. № 2598 – 15 // www.rada.kiev.ua

18. Господарський кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18, 19 – 20, № 21 - 22. – Ст.144.

19. Про мови в Українській РСР: Закон України від 28 жовтня 1989 року № 8312-ХІ.

20. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 651. у ред. Від 22.07.2005 р.

21. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 22. – Ст. 303., с. 71.

22. Про державну статистику: Закон України від 17 вересня 1992 року № 2614-ХІІ.

23. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ.

24. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-ХІІ.

25. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993 року № 3322-ХІІ.

26. Про захист прав споживачів: Закон України від 01 грудня 2005 року N 3161-IV.

27. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 13.

28. Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон України від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. - № 15. – Ст.86.

29. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ.

30. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23 вересня 1997 р. // відомості Верховної Ради. – 1997 р. - № 50. – Ст. 302.

31. Про інформаційні агентства: Закон України від 28 лютого 1995 року № 74/95-ВР.

32. Про бібліотеку і бібліотечну справу: Закон України від 27 січня 1995 р. в редакції закону від 16 березня 2000 р. № 1561 – ІІІ.

33. Про видавничу справу: Закон України від 5 червня 1997 року № 318/97-ВР.

34. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 1. Ст.3.

35. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року № 75/98-ВР.

36. Про обов’язковий примірник документів: Закон України від 9 квітня 1999 року № 595-XIV.

37. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01 червня 2000 р.

38. Про приєднання України до Договору всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право: Закон України від 20.09.2001 р. № 2733.

39. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 20 листопада 2003 року № 1294-IV.

40. Про електронно-цифровий підпис: Закон України від 22 травня 2003 р. // відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 36. – Ст.. 276.

41. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України від 31 травня 2005 року № 2594-IV.

42. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 9. – Ст. 62.

43. Про нотаріат: Закон України від 2 березня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383.

44. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5 -6. – Ст. 30.

45. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 р. // www.russian/aw.net/law.htm

46. Про рекламу: Закон України в редакції від 11 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 8. – Ст. 62.

47. Проект Закону України “Про захист персональних даних”: Проект Постанови Верховної Ради України від 15 травня 2003.

48. Про національні інформаційні ресурси: Проект Закону України // www.rada.kiev.ua

49. Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 р.р.: Закон України від 09.01.2007 р. № 537-V.

50. Національна програма "Діти України", затверджена Указом Президента України "Про Національну програму "Діти України" від 18 січня 1996 року № 63/96.

51. Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми "Діти України" на період до 2005 року: Указ Президента України від 24 січня 2001 р. № 42/2001.

52. Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2006 –2008 роки: Постанова Верховної Ради України від 4 листопада 2005 р. № 3075 – IV.

53. Про затвердження Державної програми інформатизації та комп’ютеризації професіонально-технічних навчальних закладів на 1004 – 2007 р.р.: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2003 р. № 1300.

54. Про затвердження Державної програми розвитку культури на період до 2007 р.: Постанова Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2003 р. № 1235.

55. Про затвердження Державної програми “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006 – 2010 р.р.”: Постанова Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 р. №1153.

56. Про схвалення Концепції Державної програми розвитку архівної справи на 2006 – 2010 р.р.: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. № 360 – р.

57. Про затвердження плану заходів на виконання завдань, передбачених Законом України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 р.р.": Розпорядження кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 р. № 653-р.

58. Про захист прав неповнолітніх споживачів: Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 5 жовтня 2000 р.

59. Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності: Інформаційний лист Вищого Господарського суду України від 08.10.2003 р. № 01-8/1199.

60. Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Наказ Голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 р. № 440.

61. Баранов А.А., Брыжко В.М., Базанов Ю.К. Права человека и защита персональных даных. - К.: Госкомсвязи, 2000. - 280 с.

62. Бачило И.Л., Лопатин В.Н., Федотов М.А. Информационное право: Учебник. – СПб.: Из-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 789 с.

63. Бачило И.Л. Глобальная информатизация и право // Проблемы информатизации. - 1999. - № 3. - С. 10-19.

64. Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. – М.: Юрид. лит., 1991. – 208 с.

65. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 429 с.

66. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 340 с.

67. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФА-М), 2001. – 240 с.

68. Беляков К.И. Управление и право в период информатизации. Монография. – К.:”КВІЦ”, 2001. – 308 с.

69. Бєляков К. Інформація в праві: теорія і практика. – К.:КВІЦ, 2006. – 118 с.

70. Біленчук П.Д., Головач В.В., Салтевський М.В. та ін. Криміналістика: Підручник. / За ред. акад. П.Д. Біленчука. – К.: Право, 1997. – 256 с.

71. Венгеров А.Б. Право и информация в условиях автоматизации управления. (Теоретические вопросы). – М.: Юрид. лит., 1978. – 208 с.

72. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине. – М.: Наука, 1983. – 343 с.

73. Винер Н. Кибернетика и общество/Под ред. Э. Я. Кольмана. – М., 1958. – 200 с.

74. Волченко В.Н. Духовная экоэтика в мире сознания и в Интернете // Сознание и физическая реальность. – 1997. – т. 2. – №4. – С. 1 – 14.

75. Європа на шляху до інформаційного суспільства // Матеріали Європейської Комісії 1994-1995 р. р. – К.: Держкомзв’язку та інформатизації України, 2000. – С. 3.

76. Женило В.Р. Применение элементов теории информации в фоноскопических исследованиях // Информационный бюллетень № 13 по материалам Криминалистических чтений “Криминалистическое обеспечение борьбы с преступностью”. – Академия управления МВД России, 2001. – 62 с.

77. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики. Монографія / Калюжний Р.А., Шамрай В.О., Швець М.Я. та ін. / За ред. Р.А.Калюжного та В.О. Шамрая. – Київ, 2002. – 296 с.

78. Калюжний Р.А., Хахановський В.Г., Цимбалюк В.С. Структура науки і навчальної дисципліни “Інформаційне право” // “Правова інформатика”, № 1, 2003. – К.: НДЦПІ АПН України, 2003. – С. 22-25.

79. Компьютерные технологии в юридической деятельности: Учеб. практич. пособ. / Под ред. проф. Н. Полевого, канд. юрид. наук Н. Крылова. - М., 1994.

80. Копылов В.А. Информационное право: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - M.: Юристь, 2002. – 512 с.

81. Кохановська О.В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин - К.:НАВСУ, 2001.

82. Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”Ю, 2006. – 463 с.

83. Криминалистика / Под ред. д-ра юрид. наук, проф. В.А. Образцова. – М.: Юристъ, 1997. – 760 с.

84. Лопатин В.Н. Информационные аспекты национальной безопасности // Computer World, 1998.-№ 4.

85. Лук’янчиков Б.Є., Лук’янчиков Є.Д. Сліди злочину – джерело інформації про подію // Сучасні проблеми інформатизації органів внутрішніх справ України”: Матеріали наук. – практ. конф. – К.: НАВСУ, 2002. – 112 с.,

86. Лисиченко В.К. Использование данных естественных и технических наук в следственной и судебной практике. – К.: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те, 1979. – 88 с,

87. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: ”Русский язык”, 1990. – 746 с.

88. Основи інформаційного права України: Навч. посіб./ В.С. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін. – К.: Знання, 2004 – 274 с.

89. Пелепей Н. Інформаційні технології як чинник формування архітектури інформаційного суспільства//Правова інформатика. – 2005. - № 2 (6). – С.23-31. С. 27-28.

90. Полевой Н.С. Криминалистическая кибернетика. – М.: Изд-во МГУ. – 1989. – 328 с., с. 42–45

91. Правовая информатика и кибернетика: Учеб. / Под ред. Н.С. Полевого. - М., 1993.

92. Правова інформатика: (системна інформатизація законотворчої, правозастосовної, правоохоронної, судочинної та правоосвітньої діяльності в Україні): Монографія / М.Я. Швець, Р.А. Калюжний, В.А. Саницький та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. – Ужгород: ІВА, 2003. – 168 с.

93. Правова інформатика: Підручник. У 2-х т. – Парлам. Вид-во, 2004. – Т. 1 –416 с.

94. Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні (станом на 1 січня 2001 р.): Збірник нормативних актів/ Держ. Ком. інформаційної політики та радіомовлення України. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

95. Рассолов М.М. Проблемы управления и информации в области права. –М.: Юрид.лит., 1991. – 124 с.

96. Тертишник В.М. Проблеми розкриття злочинів та забезпечення прав і свобод людини // Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю”: Матеріали наук.-практ. конф. – К.: НАВСУ, 2000. – 332 с.

97. Україна: інформація і свобода слова: Збірник законодавчих актів, нормативних документів та статей фахівців. - К.: Молодь, 1997.

98. Фурашев В.М., Ланде Д.В., Григор’ О.М., Фурашев О.В. Електронне інформаційне суспільство України: погляд у сьогодення і майбутнє: Монографія. – К.: Інжиніринг, 2005. – 164 с.

99. Хахановський В.Г., Мартиненко І.В. Смаглюк В.М., Інформаційне право та правова інформатика: Навчальна програма (спеціальність 7.060101 – правознавство). - К.: НАВСУ, 2004.

100. Хахановський В.Г., Мартиненко І.В. Смаглюк В.М., Інформаційне право та правова інформатика: Навчально-методичний комплекс (спеціальність 7.060101 – правознавство для студентів Юридичного факультету).- К.: НАВСУ, 2004.

101. Хахановський В.Г., Тебякін О.М., Оліщук Ю.В. Криміналістична інформатика: Курс лекцій / Під заг.ред. В.Г.Хахановського. – К.: НАВСУ, 2002. – 204 с.

102. Швець М.Я., Калюжний Р.А., Цимбалюк В.С., Гавловський В.Д. та ін. Україна на шляху до інформаційного суспільства // Правова інформатика. – 2001. - №1. – С. 90 – 99.

103. Швець М.Я., Калюжний Р.А., Саницький В.А., Клімашевська Ю.А., Хахановський В.Г. та ін. Правова інформатика: системна інформатизація законотворчої, правозастосовної, правоохоронної, судочинної та правоосвітньої діяльності в Україні. Монографія. – Ужгород: IBA, 2003.

104. Шеннон К. Работа по теории информации и кибернетике. – М.: Из-во “Иностранная литература”, 1963. – 829 с.